Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.11.2022 року у справі №855/134/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 855/134/20

адміністративне провадження № К/990/9840/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 855/134/20

за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва, за участю третіх осіб: виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни, керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук Вікторії Сергіївни про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Дарницького районного суду міста Києва на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року (суддя Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Дарницького районного суду міста Києва (далі - відповідач), за участю третіх осіб: виконувача обов`язків голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни (далі - в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В.), керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук Вікторії Сергіївни, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук В.С. від 15 квітня 2019 року № 32-ОС/К «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - спірний наказ № 32-ОС/К);

- поновити її на посаді помічника судді Дарницького районного суду міста Києва;

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2019 року по день винесення судового рішення у справі (допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення вказаного платежу за один місяць);

- стягнути з відповідача на її користь 20 000,00 грн моральної шкоди.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що її звільнили без дотримання гарантії переведення на іншу посаду передбачених пунктом 11 Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (ділі - Положення) та за поданням судді не призначили на посаду додаткового помічника всупереч частині третій статті 157 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Вважаючи своє звільнення протиправним, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук В.С. від 15 квітня 2019 року № 32-ОС/К про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено її на роботі помічника судді Дарницького районного суду міста Києва. Стягнуто з Дарницького районного суду міста Києва на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 квітня 2019 року по 07 жовтня 2021 року в розмірі 494 328 грн 69 коп. Рішення у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. В решті позову відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством передбачено гарантії права на працю помічника судді в разі звільнення судді, за поданням якого він був призначений на таку посаду, а саме: переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді. І лише за умови неможливості застосування такого переведення або відсутності згоди помічника на це, він підлягає звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не було дотримано законного порядку звільнення ОСОБА_1 , оскільки станом на день її звільнення (15 квітня 2019 року) суддя Вовк Є.І., за поданням якого вона була призначена на посаду помічника та за яким була закріплена, перебував у відпустці (з 02 по 24 квітня 2019 року) і подання про її звільнення не подавав.

6. Суди звернули увагу на те, що позивачці не було запропоновано жодної іншої посади в апараті Дарницького районного суду міста Києва, а також, що інший суддя цього ж суду - Колесник О.М. , у якого станом на час виникнення спірних правовідносин було найбільше навантаження в суді, неодноразово звертався до керівництва з поданням про призначення ОСОБА_1 його додатковим помічником, але листом в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В. було письмово відмовлено в їх задоволенні.

7. При цьому суди попередніх інстанцій зауважили, що до повноважень голови суду не належить вирішення цього питання.

8. За наведених обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 , необхідність його скасування та поновлення позивачки на займаній посаді з стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

9. Поряд з цим, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні з Дарницького районного суду міста Києва на її користь моральної шкоди (20 000,00 грн), оскільки останньою не подано до суду жодного належного доказу на підтвердження завданих їй моральних страждань.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивачка при зверненні до суду з цим позовом подала заяву про поновлення їй відповідних строків звернення і матеріалами справи підтверджується, що відповідні строки були нею пропущені через юридичну невизначеність судів трьох інстанцій щодо юрисдикції цього спору і вирішення такого питання лише постановою Великої Палати Верховного Суду у справі за її позовною заявою.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

11. Від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, де скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

12. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. На обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

14. На думку скаржника судами попередніх інстанцій необґрунтованого завищено розрахунок середньої заробітної плати позивача яка підлягає стягненню на її користь.

15. Відповідач вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню при припиненні трудових відносин з працівником патронатної служби - помічником судді.

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Соколова В.М., суддів Єресько Л. О., Загороднюка А. Г. ухвалою від 19 травня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Позивач надала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На обґрунтування поданих заперечень ОСОБА_1 вказує про те, що доводи касаційної скарги відповідача зводяться не до неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а до спонукання суду касаційної інстанції переглянути обставини справи.

18. 13 червня 2022 року позивачем до суду надано уточнення до поданого відзиву на касаційну скаргу.

19. 22 червня 2022 року відповідачем надіслано відповідь на відзив ОСОБА_1 .

20. Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2022 року за заявою відповідача зупинив виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у цій справі (у частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

21. Позивачем 11 липня 2022 року надано до суду додаткові пояснення.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 25 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини

23. Наказом керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Медвєдєва О.М. від 12 травня 2015 року № 51-ОС/К ОСОБА_1 , за поданням судді Дарницького районного суду міста Києва Вовка Є. І., призначена тимчасово його помічником (на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 ).

24. Наказом виконувача обов`язки керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук B. C. від 28 вересня 2018 року № 97-ОС/К позивачку перевели з тимчасової посади помічника судді ОСОБА_5 на постійну.

25. Відповідно до наказу в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т. В. від 25 березня 2019 року № 30-В суддя ОСОБА_5 (за яким закріплена позивачка) з 02 до 24 квітня 2019 року перебував у щорічній відпустці.

26. Вища рада правосуддя прийняла рішення від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за власним бажанням».

27. 11, 12 і 15 квітня 2019 року позивачка повний робочий день до 18:00 год перебувала на робочому місці та виконувала покладені на неї обов`язки.

28. 15 квітня 2019 року за згодою судді Дарницького районного суду міста Києва Колесника Олега Миколайовича позивачка зареєструвала в загальній канцелярії цього суду заяву з вимогою покласти на неї обов`язки додаткового помічника зазначеного судді та відповідне його подання (вх. № 22594/19).

29. В.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасна Т. В. письмово відмовила у задоволенні вказаного подання (лист № 1/166/2019-вих. від 15 квітня 2019 року) та вказала, що з 12 квітня 2019 року видано наказ № 11-ОС «Про відрахування зі штату судді ОСОБА_5 » і, що позивачка ще не припинила трудові відносини з її безпосереднім керівником.

30. Наказом керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Реверук В.С. від 15 квітня 2019 року № 32-ОС/К ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Підстава: рішення Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2019 року № 1124/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Дарницького районного суду міста за власним бажанням» та наказ голови суду від 12 квітня 2019 року №11-ОС «Про відрахування зі штату ОСОБА_5 ».

31. 16 квітня 2019 року суддя Колесник О. М. повторно зареєстрував у загальній канцелярії Дарницького районного суду міста Києва подання про покладення на позивачку обов`язків додаткового помічника судді.

32. Того ж дня позивачку було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 18.

33. В.о. голови Дарницького районного суду міста Києва Щасна Т. В. письмово відмовила у задоволенні вказаного подання (лист № 23261 від 17 квітня 2019 року) зазначивши, зокрема, що до виконання повноважень додаткового помічника судді можна залучати виключно працівників патронатної служби зі штату суду, а позивачка не належить до цих осіб, оскільки 15 квітня 2019 року була відрахована зі штату суду на підставі наказу № 32-ОС/К.

34. З 25 квітня 2019 року (перший день виходу на роботу після лікарняного) до 08 травня 2019 року позивачка здійснювала підготовку справ, які були у провадженні судді Вовка Є. І., для їх подальшого перерозподілу.

35. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась із позовом до суду.

V. Нормативне регулювання

36. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

38. Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 18 травня 2018 року (далі - Положення).

39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

40. Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

41. Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.

42. На підставі частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 391, 41-431, 492 Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

43. Відповідно до частини першої статті 157 Закону № 1402-VІІІ кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.

44. На підставі частини третьої статті 157 Закону №1402-VІІІ судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

45. Відповідно до вимог Законів №1402-VІІІ та № 889-VІІІ розроблено Положення про помічника судді, яке визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

46. Пунктом 1 Положення визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».

47. Згідно пункту 2 Положення помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

48. Згідно пункту 4 Положення помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

49. Відповідно до пункту 7 Положення судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

50. Як визначено у пункті 8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

51. Згідно з пунктом 11 Положення у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

52. Пунктом 12 Положення передбачено, що трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

VІ. Позиція Верховного Суду

53. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

54. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

55. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

56. Аналіз вищенаведених норм законодавства, які визначають статус і умови діяльності помічника судді, дає підстав для висновку, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Особливістю патронатної служби є те, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

57. У спірних правовідносинах правовою підставою для звільнення помічника судді та водночас підставою для прийняття відповідного наказу про таке звільнення є припинення повноважень безпосереднього керівника (судді) та відрахування його зі штату суду.

58. За висновком суду першої інстанції пунктом 11 Положення передбачено гарантії права на працю помічника судді в разі звільнення судді, за поданням якого він був призначений на таку посаду, а саме: переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді. І лише за умови неможливості застосування такого переведення або відсутності згоди помічника на це, він підлягає звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

59. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов такого ж висновку, поряд з цим зауважив, що відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивачці пропонувалися вільні посади в апараті суду і що вона від них відмовилася.

60. Водночас виходячи зі змісту пункту 11 Положення з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження.

61. Вжите у пункту 11 Положення слово «може» означає, що на суб`єкта призначення - керівника апарату суду не покладається обов`язок з працевлаштування помічника у разі припинення повноважень судді (на строк повноважень якого він призначений) та/або відрахування його зі штату суду. Вирішення питання пропонувати такому працівнику (іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника) чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

62. Патронатна служба це виняток, на який не поширюються окремі гарантії передбачені Законом № 889-VІІІ та КЗпП України, в тому числі щодо обов`язкового забезпечення роботою у разі звільнення судді, на строк виконання повноважень якого позивачка була призначена.

63. Натомість варто зазначити, що необхідність у призначенні помічника як додаткового помічника іншого судді чи залишення помічника на посаді визначається керівництвом суду з урахуванням обсягів видатків державного бюджету та виходячи з обов`язку кожної судової установи забезпечити розгляд справ у визначені законодавством строки, обов`язку кожного судді прийняти у справі вмотивоване рішення та надати його учасникам справи у строки, встановлені законом.

64. Разом з тим, вказуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було запропоновано іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, суди попередніх інстанцій маючи на це відповідні процесуальні повноваження (зокрема, щодо витребування доказів) не з`ясували, чи відповідно до штатного розпису Дарницького районного суду міста Києва станом на час виникнення спірних правовідносин були наявні вакантні посади в апараті суду, які могли бути запропоновані позивачу.

65. Звертаючи увагу на те, що суддя, який мав найбільше навантаження в суді неодноразово звертався з поданнями про покладення на позивачку повноважень додаткового помічника судді, суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки підставам з яких судді було відмовлено у призначенні ОСОБА_1 на посаду додаткового помічника (відповідь в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва надану судді Колеснику О.М.).

66. При цьому, зазначаючи про те, що відсутність жодної вільної посади не підтверджуються будь-якими доказами та є голослівними, суди не надали належної оцінки наявній в матеріалах справи службовій записці про відсутність станом на 15 квітня 2019 року вакантних посад, які не належать до посад державної служби.

67. Водночас суди акцентували увагу на тому, що вирішення цього питання належить до компетенції керівника апарату суду, а не Голови суду. Однак, це не відміняє необхідності з`ясування тієї обставини, чи мало керівництво Дарницького районного суду міста Києва можливість забезпечити позивача роботою.

68. Колегія суддів вважає неприйнятним посилання суду першої інстанції на позицію Ради суддів України щодо необхідності збереження посад помічників суддів висловлену у рішенні від 15 вересня 2016 року № 56 «Про внесення зміни до Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції», затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14 (зі змінами), оскільки із затвердженням Положення про помічника, указане рішення Ради суддів України визнано такими, що втратило чинність.

69. Верховний Суд звертає увагу, що лист Державної судової адміністрації України від 23 вересня 2016 року № 16-6871/16 адресований місцевим та апеляційним судам за яким, в якості тимчасового заходу, до моменту зайняття у встановленому чинним законодавством порядку вакантної посади судді, помічникам, які були підзвітні звільненим суддям, тимчасово виконувати обов`язки помічника або додаткового помічника іншого судді в цьому ж суді, має рекомендаційний характер. Це питання має вирішуватися відповідною судовою установою індивідуально, з урахуванням наявних у нього можливостей і вакантних посад.

70. Щодо недотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду, про які заявляє у касаційній скарзі відповідач, то колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі наголошував на цьому і суд апеляційної інстанції такі доводи з`ясував, однак із судового рішення апеляційної інстанції не вбачається надання чіткої правової оцінки обставинам щодо пропуску строку звернення позивача в суд, із посиланням на конкретні дати всіх фактичних обставин звернення позивача за захистом своїх порушених прав та їх хронологію.

71. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суть якого розкрита в частині четвертій статті 9 КАС України.

72. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

73. Згідно із частиною третьою статті 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

74. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

75. Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

76. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права та недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, та під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

77. За правилами статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

78. Підсумовуючи Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи. Висновки судів попередніх інстанцій та оскаржувані рішення в цій справі не відповідають завданням адміністративного судочинства щодо справедливого і неупередженого вирішення спору.

79. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

80. Перевіряючи доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині розгляду цієї справи в порядку спрощеного, а не загального позовного провадження та зайняття позивачем посади публічної служби категорії «Б», Суд зазначає про таке.

81. До набрання 1 травня 2016 року чинності Законом № 889-VIII помічник судді був державним службовцем. Разом з тим, Закон № 889-VIII визначив, що його приписи не поширюються на працівників патронатних служб, до яких належать, зокрема, помічники суддів (пункт 18 частини третьої статті 3, частина перша статті 92). Іншими словами, з 1 травня 2016 року посада помічника судді перестала належати до посад державної служби.

82. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VІІІ встановлення категорії посад державної служби передбачено для державних службовців, працівники патронатної служби до яких не відносяться.

83. Окрім того, пункт 2 частини другої статті 6 вказаного Закону визначає виключний перелік посад які відносяться до посад категорії «Б» серед яких відсутня посада помічника судді.

84. Таким чином, доводи скаржника, що посада помічника судді відноситься до категорії «Б» є помилковими та безпідставними.

85. Частиною четвертою статті 12 КАС України визначено вичерпний перелік спорів які розглядаються за правилами загального позовного провадження.

86. Вказані положення відповідають приписам частини четвертої статті 257 КАС України, якими передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи щодо:

- оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- примусового відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

87. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів позивача, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).

88. Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).

89. Таким чином у цьому контексті Суд завертає увагу на те, що Київський окружний адміністративний суду не відносив дану справу до категорії малозначних, водночас розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження, що не є порушенням норм процесуального права.

90. Стосовно доводів касаційної скарги відповідача про те, що суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення про поновлення позивача на посаді неправильно розрахували середній заробіток за час вимушеного прогулу, Суд зазначає про таке.

91. Ураховуючи, що питання поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних вимог, вирішується судами в залежності від вирішення питання про задоволення основних - про визнання протиправним наказу про звільнення, то Суд не висловлює свою позицію щодо цих позовних вимог у цій постанові.

92. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

93. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

94. У цій справі порушення норм процесуального права вперше допущено судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції за наслідком судового розгляду вказані порушення не виправив.

95. Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

96. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також суду слід врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

Висновки щодо розподілу судових витрат та зупинення виконання судових рішень

97. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

98. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Судом не ухвалюється нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

99. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року зупинено виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у цій справі (у частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

100. Відповідно до приписів статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

101. Зважаючи на результат касаційного розгляду відсутні підстави для поновлення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в зазначеній частині.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 375 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дарницького районного суду міста Києва задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 855/134/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк