Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2018 року

м. Київ

справа №826/19944/16

адміністративне провадження №К/9901/57349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 (судді - Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (далі - ТОВ "Керченський стрілочний завод") до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ "Керченський стрілочний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.07.2016 № 12901206, зобов'язати ДПІ провести коригування заборгованості по податку на прибуток в картці особового рахунку.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 05.03.2018 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 05.07.2016 № 12901206.

ДПІ звернулась до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 04.04.2018 апеляційну скаргу ДПІ залишив без руху з тих підстав, що скаржник не сплатив судовий збір у законодавчо встановленому розмірі, а клопотання про відстрочення сплати судового визнано необґрунтованим та у його задоволенні відмовлено. Цією ж ухвалою для усунення недоліків апеляційної скарги суд надав 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 26.04.2018 апеляційну скаргу контролюючого органу повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (станом на 26.04.2018 скаржник не усунув недоліки, визначені в ухвалі суду від 04.04.2018).

21.05.2018 відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 01.06.2018 апеляційну скаргу ДПІ повернув на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України як таку, що підписана особою, повноваження якої не засвідчені у встановленому законом порядку.

14.06.2018 відповідач втретє звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2018 та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване посиланням на положення частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначений присічний строк на апеляційне оскарження для прокурора та суб'єкта владних повноважень - один рік, та положення частини восьмої статті 169 цього Кодексу щодо права на повторне звернення до суду у разі повернення позовної заяви.

Київський апеляційний адміністративний суду ухвалою від 23.06.2018 залишив без задоволення клопотання ДПІ про поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення про залишення клопотання ДПІ щодо поновлення процесуально строку без задоволення та відмову у відкритті апеляційного провадження обґрунтовано посиланням на те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення процесуального строку, встановленого законом.

ДПІ подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 23.06.2018, а справу направити до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, з посиланням на судові рішення Верховного Суду України зазначає, що обмежене фінансування держаної установи є показником незадовільного майнового стану і це не може бути перешкодою для доступу до суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що держава не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж, зазначає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, посилаючись нібито складний майновий стан, що перешкоджало йому сплатити судовий збір, та звернутися до суду у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У частині першій статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки подання апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого частиною першою 295 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги втретє ДПІ посилається на те, що строк оскаржуваного рішення в один рік не закінчився. При цьому факт пропуску строку на апеляційне оскарження не заперечує, але обставини, що об'єктивно унеможливили подати апеляційну скаргу у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк, не наводить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи, наведені на обґрунтовування касаційної скарги щодо скрутного майнового стану, суд відхиляє, оскільки ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у пунктах 40, 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Також, є безпідставними доводи ДПІ щодо практики застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду