ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/24983/15
адміністративне провадження № К/9901/5161/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 826/24983/15
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (головуючий суддя Огурцов О. П.) від 09 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі: головуючого судді Губської Л. В., суддів Карпушової О. В., Степанюка А. Г.) від 15 січня 2020 року, -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа Фонду), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у розмірі вкладу у межах суми 200 000 грн у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI);
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зміни суми відшкодування позивачу, як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму ще 144 796, 64 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, позов задоволено.
4. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року вказані судові рішення скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо зміни суми відшкодування позивачу, як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму ще 144 796, 64 грн, не визначили загальну суму коштів, яка перебувала на банківському рахунку позивача на дату прийняття НБУ рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у задоволені позову відмовлено повністю.
7. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 не є вкладником банку у розумінні ст. 2 Закону № 4452-VI, відтак, положення абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI на нього не поширюються, тобто позивач не є тією особою, яка набула право на відшкодування суми коштів за рахунок Фонду, тобто відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Укладений між ОСОБА_2 та позивачем договір відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року не є підставою для автоматичного віднесення позивача до вкладників банку, оскільки цьому має передувати процедура погодження банком такого відступлення з подальшим переведенням на відкритий рахунок грошових коштів згідно вказаного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, 24 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
9. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Скаржник вказує на те, що договір відступлення права вимоги є похідним від основного договору, то і всі умови договору банківського обслуговування мають застосовуватись до позивача таким же чином, як і до клієнта банку. З моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 став стороною договору банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № 002-28550-130214, набувши ті ж права й обов`язки, що й первісний вкладник - ОСОБА_2 . Таким чином, з цього моменту позивач набув статус вкладника у понятті ст. 1058 ЦК України та п. 4 ч. 1 cт. 2 Закону № 4452-VI. Крім того, позивач зазначає, що йому було виплачено Фондом гарантовану суму за вкладом в розмірі 55 203, 33 грн, що підтверджує факт того, що на момент введення тимчасової адміністрації ОСОБА_1 мав відкритий банківський рахунок (вклад) відповідно до договору, укладеного між банком та фізичною особою (вкладником).
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г. та Тацій Л. В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/24983/15 та витребувано матеріали справи.
12. Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 28 липня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. 13 лютого 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_2 (вкладник) було укладено договір № 002-28550-130214 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий з любов`ю» у доларах США на суму 19 552,00 доларів США за ставкою 10,25 % річних зі строком дії по 18 лютого 2015 року.
14. Згідно квитанції від 13 лютого 2014 року № 31929101 ОСОБА_2 внесено кошти згідно вищезазначеного договору у сумі 19 552,00 доларів США із призначенням платежу - внесення коштів на вкладний рахунок згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 002-28550-130214.
15. 21 січня 2015 року між ОСОБА_1 (новий вкладник) та ОСОБА_2 (первісний вкладник) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2.1 якого первісний вкладник відступає, а новий вкладник набуває право вимоги на частину банківського вкладу (права грошової вимоги до банку), належну первісному вкладнику за основним договором у сумі 9 552,00 доларів США, що станом на 21 січня 2015 року за курсом НБУ становить 150 775,98 грн.
16. У свою чергу 25 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу у доларах США № 004-28251-250215 на суму 530 доларів США.
17. Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
18. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.
19. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 в ПАТ «Дельта Банк» тимчасову адміністрацію запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.
20. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 вересня 2015 року № 147 строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року включно.
21. На підставі Постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова Владислава Володимировича строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.
22. Після початку виплати коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач дізнався про те, що у списку вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за рахунок Фонду, він має право на відшкодування 55 203,36 грн.
23. Враховуючи, що позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк», в результаті чого ОСОБА_1 не виплачено гарантовану суму коштів за договором про відступлення права вимоги, останній звернувся з позовом до суду, за захистом порушених на його думку прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452-VI.
25. Відповідно до п. 3, 4 ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
26. Частиною 1 ст. 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
27. Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов`язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
28. За змістом ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
29. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
30. Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
31. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
32. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
33. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
34. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
35. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
36. Верховний Суд звертає увагу, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи.
37. Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
38. Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов`язанні, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
39. Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 ЦК України).
40. За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою. Проте, укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку - договору банківського вкладу між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 . Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника в розумінні Закону № 4452-VI та пов`язаного з цим статусом права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не був учасником зобов`язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.
41. Так, маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов`язань позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги ОСОБА_1 , які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
42. При цьому, статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також, якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв`язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов`язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі-продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
43. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки обставини, з якими Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, а саме на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних, ні особисто позивачем, ні будь-ким на його користь не укладався договір банківського вкладу.
44. Разом з тим, позивач внаслідок укладення договору відступлення права вимоги набув статусу кредитора ПАТ «Дельта Банк» та не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/7895/16, від 21 листопада 2019 року у справі 813/5385/15, від 29 листопада 2019 року у справі № 826/8037/16 та від 31 березня 2020 року у справі № 826/7893/16.
46. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що 25 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу у доларах США № 004-28251-250215 на суму 530 доларів США.
47. Після початку виплати коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивачу за вказаним договором банківського вкладу було виплачено 55 203,36 грн. Отже, позивач як вкладник за договором банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 004-28251-250215 отримав гарантовану суму відшкодування коштів за рахунок Фонду.
48. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не набув статусу вкладника з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 21 січня 2015 року та не став стороною договору банківського вкладу від 13 лютого 2014 року № 002-28550-130214 за вкладом ОСОБА_2 , а тому немає підстав для збільшення суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на 144 796,64 грн.
49. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
50. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто обєктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
51. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
52. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
53. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
54. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
55. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
56. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
58. Зважаючи на приписи ст. 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
59. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій