Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2020 року у справі №620/3346/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 620/3346/19

адміністративне провадження №К/9901/14539/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 (колегія суддів у складі: Ключковича В.

Ю., Парінова А. Б., Пилипенко О. Є.),

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Чернігівський прикордонний загін), в якому просив:

Визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова № 889) та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення";

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2017 року при звільненні з військової служби йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, однак її розрахунок було проведено з неповного місячного грошового забезпечення, а саме: не враховано додаткову щомісячну грошову винагороду, передбачену Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення. Вказує, що зазначені виплати входять до складу грошового забезпечення, мають систематичний (щомісячний) характер, а тому мають враховуватись у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.01.2020 позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Чернігівського прикордонного загону щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"; зобов'язав Чернігівський прикордонний загін здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та індексації грошового забезпечення, установленої Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", з урахуванням раніше виплачених сум.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що Постановою № 889 передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень пункту 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" включається до складу грошового забезпечення даних осіб. Так, суд встановив, що відповідно до довідки про доходи від 01.08.2019 № 256 в період з лютого 2016 року по квітень 2017 року позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода. Отже, оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена Постановою № 889, виплачувалась позивачу до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу положень статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. Також суд зазначив, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення. Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.05.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 в частині задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій Чернігівського прикордонного загону щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, з урахуванням раніше виплачених сум скасував та ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині, погодився з судом першої інстанції про те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, а тому проведення виплати грошової допомоги позивачу при звільненні без урахування індексації є протиправним. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки спірний додатковий вид грошового забезпечення (щомісячна додаткова грошова винагорода) відповідно до Постанови № 889 має періодичний статус виплати, оскільки виплачувалась позивачу не постійно, а тільки з лютого 2016 року, тобто 16 місяців перед звільненням, керуючись положеннями пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від
02.02.2016 № 73, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 (далі - Інструкція № 73), відповідач обґрунтовано не включив цей додатковий вид грошового забезпечення в розрахунок суми одноразової грошової допомоги при звільненні позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 03.03.2015 у справі № 21-32а15 та постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17, від 03.04.2019 у справі № 808/2189/16, від 23.01.2020 у справі № 820/330/18 та зазначив, що історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень Постанови № 889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

11.06.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує, що рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені Верховним Судом у типових справах. Також наголошує на тому, що пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреція держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу, унеможливлюють застосування Інструкції № 73, як спеціального нормативно-правового акту, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М. (судді-доповідача), Жука А. В., Мартинюк Н. М. від
30.06.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу в Чернігівському прикордонному загоні.

Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від 12.05.2017 № 158-ос позивача, який наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.05.2017 № 184-ос звільнений з військової служби за підпунктом "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення та наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних років служби у розмірі 103 214,25 грн.

Відповідно до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, остання була розрахована з місячного грошового забезпечення, до якого було включено: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку за особливі умови служби, премію та надбавку за службу в умовах режимних обмежень.

30.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років служби з урахуванням раніше виплаченої суми в розмірі 103 214,25 грн та доплатити різницю у сумі 64 793,25 грн.

Відповідач листом від 01.08.2019 № 11/2326 повідомив, що виплачена позивачу одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби була нарахована згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425.

Вважаючи дії відповідача щодо не включення до розміру місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294; у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 5 пункту 1 Постанови № 899 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Інструкції № 73 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Пунктами 6,7 Інструкції № 73 установлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.

Військовослужбовцям, які вибувають з органу Держприкордонслужби раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, належні суми винагороди виплачуються до дня їх виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Відповідно до пункту 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція № 425; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Згідно з підпунктом 4.10.6 пункту 4.10 Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.06.2020 підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 620/3346/19 є посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що при ухваленні рішення апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені Верховним Судом у типових справах, зокрема, у справі № 826/2447/18, відповідно до якого до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Також скаржник посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 ( № 21-70а15), щодо застосування положень статті 9 та частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що полягають у тому, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі визначила, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Конституційний Суд України у рішенні від 17.03.2004 № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій.

Право на одноразову грошову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що не заперечується відповідачем.

Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "а" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням підпункту "ї" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; вислуга позивача становить у календарному обчисленні 27 років 09 місяців 11 днів; відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, про що видано відповідний наказ; у період з лютого 2016 року по квітень 2017 року позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода, яка входила до складу грошового забезпечення, на яку відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" проводилося нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його сплата.

Однак, додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Позиція відповідача щодо відмови від включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, ґрунтується на нормах Інструкції № 425, а саме: пункті 4.10.6, за змістом якого військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія) та Інструкції № 73, а саме: пункті 8, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Водночас, застосовуючи Інструкції № 425 та № 73 як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Верховний Суд ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами 2 , 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889, а суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

При касаційному розгляді враховано висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі № 826/2447/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі № 825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі № 817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі № 620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 21-473а14, від 03.03.2015 у справі № 21-32а15 та постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 761/17387/17, від 19.06.2018 у справі № 825/1138/17, від 03.04.2019 у справі № 808/2189/16, від 29.08.2019 у справі № 820/875/18, від 23.01.2020 у справі № 820/330/18, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Верховного Суду України та Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до правил статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищенаведеного постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 підлягає скасуванню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 - залишенню в силі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 скасувати.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ. М. Мельник-Томенко А. В. Жук Н. М. Мартинюк