Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №817/280/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2018 року

Київ

справа №817/280/16

провадження №К/9901/3808/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/280/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Прокуратури Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду, прийняту 20 травня 2016 року у складі головуючого судді Шарапи В. М. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, постановлену 04 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є. М., суддів: Євпак В. В., Шидловського В. Б.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу від 01 лютого 2016 року № 139 "Про звільнення ОСОБА_1.", поновлення на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області з 01 лютому 2016 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2016 року по день постановлення судового рішення.

В мотивування позову зазначає, що згідно з наказом прокурора Рівненської області № 449 від 23 травня 2014 року позивача призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області.

Однак, наказом прокурора Рівненської області від 01 лютого 2016 року № 139 позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Позивач вказує, що фактичного скорочення, реорганізації чи ліквідації його посади не відбулося, а зміна назви відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції на відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби пов'язана із підпорядкуванням органів податкової міліції із складу Міністерства доходів і зборів України до утвореної на його місці Державної фіскальної служби України, яка відбулася ще у 2014 році.

Позивач стверджує, що повноваження начальника та прокурорів утвореного відділу фактично залишилися тотожними повноваженням попереднього відділу. Крім того, як вказав позивач, фактичного скорочення кількості працівників відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Рівненської області не відбулося, а навпаки - кількість збільшена на 1 посаду.

Позивач зазначає, що при його звільненні не враховано його переважне право на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Керівництвом прокуратури не прийнято до уваги, що в органах прокуратури він пропрацював більше 27 років, мав достатній досвід наглядової роботи, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Крім того, його нагороджено нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України", а тому звільнення без погодження з Генеральним прокурором України протиправне.

Разом з тим, у період з моменту попередження про звільнення - 31 липня 2015 року до дня звільнення - 01 лютого 2016 року іншої роботи в прокуратурі Рівненської області йому запропоновано не було, хоча вакантні посади були, і на них призначалися працівники прокуратури.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу від 01 лютого 2016 року № 139 щодо його звільнення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Рівненської області від 01 лютого 2016 року № 139 "Про звільнення ОСОБА_1.".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області з 01 лютого 2016 року.

Стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 15026,74 гривень.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року касаційна скарга Прокуратури Рівненської області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 січня 2018 року прийнята до провадження.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Свою касаційну скаргу Прокуратура Рівненської області мотивує правомірністю звільнення позивача зі служби в органах прокуратури через скорочення штатів, оскільки на виконання вимог статті 9 та частини першої статті 14 Закону України "Про прокуратуру", в яких регламентовано загальну чисельність працівників органів прокуратури - 15000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 01 січня 2018 року до 10000 осіб, Генеральним прокурором України видано наказ № 53ш від 15 липня 2015 року у відповідності до якого у структурі та штатному розписі Прокуратури Рівненської області скороченню підлягало12 посад прокурорсько-слідчих працівників та 6 посад державних службовців. У той же час, відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області, в якому працював позивача на посаді начальника ліквідовано, а його штатну чисельність зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом прокурора Рівненської області № 449 від 23 травня 2014 року призначено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області в порядку переведення з Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Наказом Генерального прокурора України № 53ш від 15 липня 2015 року у структурі та штатному розписі Прокуратури Рівненської області ліквідовано окремі відділи, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць - 33 з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Зокрема, відповідно до пункту 1 вказаного наказу, зокрема, ліквідовано відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.

Пунктом 2 цього ж наказу у штатному розписі Прокуратури Рівненської області скорочено 86,5 одиниці та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Натомість, згідно з пунктом 4 наказу № 53ш від 15 липня 2015 року у структурі управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України утворено відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби з штатним розписом 3 посади, а саме: 1 посада - начальник відділу та 2 посади прокурорів.

З метою об'єктивного та неупередженого вирішення питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, 17 липня 2015 року прокурором Рівненської області видано наказ №768 щодо утворення комісії, яка, у відповідності до протокольного рішення від 20 липня 2015 року на засіданні вирішила рекомендувати прокурору Рівненської області згідно зі статтею 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) попередити про звільнення із займаних посад у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці окремих працівників, в тому числі ОСОБА_1, який обіймає посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.

Таким чином, 31 липня 2015 року позивач був попереджений про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України з 30 вересня 2015 року.

Разом з цим у попередженні зазначено про відсутність вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачу.

01 лютого 2016 року позивачу був наданий перелік вакантних посад органів Прокуратури Рівненської області станом на 01 лютого 2016 року, в якому вказано про відсутність в апараті прокуратури області вакансій посад державних службовців та прокурорсько-слідчих посад та наявність однієї вакантної посади у місцевій прокуратурі, а саме першого заступника керівника Сарненської місцевої прокуратури. Позивач з вакансіями ознайомлений, з працевлаштуванням не згідний.

За таких обставин, 01 лютого 2016 року прокурором Рівненської області прийнято наказ № 139, яким старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області та органів прокуратури України у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України.

Отже, підставою звільнення позивача із займаної посади як зазначено в оскаржуваному наказі слугувала ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміни в організації виробництва і праці у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників мали місце, однак такі зміни не мали жодного відношення до посади, яку займав позивач. Тобто, наказ Генеральної прокуратури України № 53ш від 15 липня 2015 року є юридичним фактом, який зумовив зміни в організації праці у Прокуратурі Рівненської області, проте, такі зміни не призвели до скорочення посади "начальника відділу", яку займав позивач, оскільки в новоутвореному відділі з аналогічними функціями та завданнями така посада також існує. Тому, виходячи із правової природи змін в організації праці Прокуратури Рівненської області у частині, що стосується позивача, такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача.

Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1 697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Пунктом 9 частини першою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

За приписами частини шостої статті 43 Конституції України, якій кореспондує стаття 5-1 КЗпП України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

Так, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи вбачається, що Прокуратура Рівненської області як юридична особа не була ні ліквідована, ні реорганізована, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В свою чергу, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи публічного права, зокрема відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, з одночасним створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями нагляду над органами фіскальної служби, не є ліквідацією або реорганізацією Прокуратури Рівненської області в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Даний факт свідчить лише про зміну внутрішньої організаційної структури Прокуратури Рівненської області з формальним перейменуванням лише назви відділу у зв'язку з підпорядкуванням органів податкової міліції Державній фіскальній службі України.

Так, Державна фіскальна служба України на базі Міністерства доходів і зборів України була утворена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, у складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Однак, протягом 2014-2015 рр. після створення ДФС та включення податкової міліції до складу ДФС, відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції в Прокуратурі Рівненської області функціонував, не змінюючи назви.

З Положення про управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, затвердженого наказом прокурора Рівненської області від 20 лютого 2015 року № 20, діючого до ліквідації відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції, вбачається, що правовий статус новоствореного підрозділу не змінився. Відповідно до вказаного Положення даний відділ входив до складу управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Рівненської області.

Згідно з Положенням про управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, затвердженим наказом прокурора Рівненської області від 12 серпня 2015 року № 78, до складу управління входить новостворений відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби.

Аналіз основних напрямків діяльності та завдань ліквідованого відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції та новоствореного відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби, регламентованих у вищенаведених Положеннях, дає підстави для висновку про ідентичність функціонування відділів за змістом та за обсягом.

Також, функціональні обов'язки начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні аналогічні функціональним обов'язкам начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні.

Тобто трудові функції начальника ліквідованого та новоствореного структурного підрозділу прокуратури області не змінилися, що підтверджено розподілом службових обов'язків між працівниками відділу, затвердженими 14 липня 2014 року заступником прокурора Рівненської області та 10 серпня 2015 року першим заступником прокурора Рівненської області.

За таких обставин, ні ліквідації, ні реорганізації Прокуратури Рівненської області не відбулося, а фактична зміна лише назви структурного підрозділу, у якому працював ОСОБА_1 із "відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні" на "відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні" не є ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури в розумінні вимог статті 40 КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджено, що у штаті як ліквідованого, так і новоутвореного відділу існувала аналогічна посада "начальник відділу", яку займав позивач до його звільнення.

Відповідно до пункту 2 вказаного Наказу Генеральної прокуратури України № 53ш від 15 липня 2015 року скорочено у структурі та штатному розписі прокуратури Рівненської області 86,5 посад та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України згідно з переліком.

Однак посада начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні серед цього переліку відсутня, тобто посада позивача скороченою у штатному розписі Прокуратури Рівненської області не була.

Таким чином, жодних скорочень посад у відділі нагляду за додержанням законів органами податкової міліції управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні не відбулося.

Разом з цим, Верховний Суд звертає увагу, що відповідачем порушено процедуру звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки Прокуратурою Рівненської області не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України.

Так, частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами встановленими статтею 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

За такого правового врегулювання, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Однак, в попередженні від 31 липня 2015 року про звільнення позивача, яке міститься в матеріалах справи вказано про відсутність вакантних посад та запропоновано позивачу взяти участь у конкурсному відборі на зайняття посади керівника, першого заступника та заступника керівника відповідної місцевої прокуратури.

Тобто, відповідачем взагалі на було запропоновано позивачу жодної з посад, передбачених у штатному розписі Прокуратури Рівненської області.

Отже, звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування ОСОБА_1 на відповідній посаді у новоутвореному відділі або іншу вакантну посаду, що свідчить про порушення встановленого порядку його звільнення.

Крім того, відповідно до статті 42 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці має враховуватися переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має більше 20 років стажу роботи в органах прокуратури, на керівних посадах - більше 11 років. За час роботи на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Прокуратури Рівненської області до дисциплінарної відповідальності не притягувався, неодноразово заохочувався керівництвом Прокуратури Рівненської області, нагороджений нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України".

Доводи відповідача про неодноразові факти притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності протягом роботи в органах прокуратури порівняно з іншими претендентами на залишення на роботі, що є їхньою значною перевагою є необґрунтованими, оскільки стаж роботи позивача в органах прокуратури, а саме більше 20 років, не можна вважати співрозмірним для порівняння зі стажем інших працівників: ОСОБА_2 - 10 років, ОСОБА_3 - 9 років, ОСОБА_4 - 3 роки.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку про допущені порушення вимог законодавства під час звільнення позивача.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, встановивши неможливість поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, і яка на даний час не існує, належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути поновлення ОСОБА_1 на посаді аналогічній із посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Прокуратури Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець