Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2020 року у справі №814/254/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2020 року

Київ

справа №814/254/16

адміністративне провадження №К/9901/33665/18

колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини В2137 (в/ч А4465) про визнання протиправним та скасування наказу в частині попередження про неповну службову відповідність, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.04.2016, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Біоносенко В.в., Середа О.Ф., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, постановлену у складі колегії суддів: Домусчі С.Д. (головуючий), Димерлія О.О., Коваля М.П.

І. Суть спору

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини В2137 (в/ч А4465), в якому просив суд:

1.1.- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 №137 в частині попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1 ;

1.2. - стягнути з військової частини завдану матеріальну шкоду в сумі 5644 грн 27 коп;

1.3. - стягнути з командувача Повітряних Сил Збройних Сил України 10000 грн моральної шкоди.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий у порушення норм Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 29.06.2005 №359, що є підставою для його скасування.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командира військової частини.

4. 06.10.2015 під час перевірки наявності зброї та боєприпасів, які зберігались у місці тимчасового зберігання зброї на командному пункті військової частини, виявлено відсутність пістолета ПМ НОМЕР_1 та шістнадцяти 9-мм набоїв до нього. Указана зброя та боєприпаси відповідно до відомості закріплення зброї за особовим складом управління військової частини були закріплені за офіцером з бойового управління командного пункту - старшим лейтенантом ОСОБА_2 .

5. Заходи вжиті керівним складом військової частини, ВСП та МВС з розшуку втрачених зброї та боєприпасів, позитивних результатів не дали.

6. Службовим розслідуванням установлені причини та умови, які призвели до втрати військового майна - пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього на командному пункті військової частини. 06.10.2015 під час перевірки наявності зброї, що незаконно зберігалася на командному пункті (комора №4 кімнати відпочинку оперативного складу), начальником командного пункту-заступником начальника штабу з бойового управління військової частини майором ОСОБА_7 виявлено відсутність особистої зброї пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього.

7. Наказом командувача Повітряних Сил України від 07.10.2015 №194ад «Про призначення службового розслідування неналежного зберігання зброї у військовій частині польова пошта В2137» призначено службове розслідування.

8. Розслідуванням, зокрема, установлено, що зброя (АКС- 74 та пістолети ПМ) та боєприпаси особовим складом командного пункту отримано у березні 2014 року при переведенні військової частини у вищі ступені бойової готовності, про що є відповідні відмітки (підписи про отримання зброї) у відомості видачі зброї та боєприпасів управління військової частини.

9. У подальшому зброя та боєприпаси особовим складом командного пункту використовувалась під час несення бойового чергування та посилення охорони будівлі командного пункту.

10. Місцем зберігання зброї та боєприпасів особового складу командного пункту було визначено начальником командного пункту - заступником начальника штабу з бойового управління майором ОСОБА_7 - комору №4 у приміщенні кімнати відпочинку оперативного складу будівлі командного пункту на нульовому поверсі.

11. У період з 25.03.2014 по 02.06.2015 видачу зброї та боєприпасів старшому лейтенанту ОСОБА_2 для виконання завдань військової служби (пістолет ПМ 9 мм НОМЕР_1 та 16 набоїв до нього, автомат АКС - 74 № НОМЕР_2 та 120 набоїв до нього) було обліковано у відомості видачі зброї та боєприпасів, про що є відповідний підпис.

12. 02.06.2015 у Книзі видачі зброї та боєприпасів військової частини переобліковано відмітки про отримання зброї та боєприпасів старшим лейтенантом ОСОБА_2 . Крім того, зброю пістолет ПМ та автомат АКС - 74 за старшим лейтенантом ОСОБА_2 закріплено відповідним наказом командира військової частини від 16.05.2015 № 401 «Про закріплення стрілецької зброї за особовим складом управління та підрозділів забезпечення».

13. Службовим розслідуванням установлено, що втраті зброї - пістолета ПМ НОМЕР_1 та 16 9-мм набоїв до нього, сприяли, крім іншого, формальне відношення до вимог командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України щодо збереження зброї та боєприпасів начальника штабу - першого заступника командира військової частини польова пошта В2137 полковника ОСОБА_1 , незадовільний стан ведення обліку зброї та боєприпасів та несвоєчасна перевірка їх наявності та стану у безпосередньо підпорядкованому підрозділі, порушення ним приписів статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

14. За цим випадком наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 №137 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - попереджено про неповну службову відповідність.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

16. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив з правомірності наказів Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 07.10.2015 № 194 ад «Про призначення службового розслідування неналежного зберігання зброї у військовій частині пп В2137» та командира військової частини - польова пошта В2137 від 07.10.2015 № 827 «Про призначення службового розслідування по факту втрати зброї та боєприпасів військовослужбовцем військової частини - польова пошта В2137» щодо призначення службового розслідування по факту втрати зброї та боєприпасів, оскільки призначення службового розслідування по факту настання події відповідає приписам статей 73, 74, абз. 3 ст. 5, ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1.2., п. 1.3, п. 1.5 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.03.2004р. №82, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за №385/8984.

17. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 № 137 у частині попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1 прийнятий відповідно до норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

18. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.12.2016 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

20. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, посилається на те, що при винесенні оскаржуваних рішень не застосовані норми права, які регулюють порядок притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та порядок накладення дисциплінарних стягнень.

21. У запереченнях на касаційну скаргу представник Військової частини В2137 (в/ч А4465) указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційних скарг висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Приписами частин першої-другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

26. Цим Статутом керуються усі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

27. Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті визначаються відповідними порадниками та положеннями.

28. Дія Статуту внутрішньої служби ЗСУ поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та на інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України.

29. Відповідно до статті 5 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

30. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу (стаття 7 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

31. Згідно з абзацом шостим статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир зобов`язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

32. Крім того, у відповідності до вимог абзаців третього та п`ятого статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) зобов`язаний: знати стан справ у підрозділі та завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

33. У відповідності до приписів абзацу першого статі 68 та абзацу дванадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник штабу полку в мирний і воєнний час відповідає за організацію внутрішньої служби, та повинен організовувати й не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти підготовку та несення внутрішньої служби.

34. Відповідно до абзацу другого статі 69 та абзацу тринадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник штабу полку зобов`язаний знати про справжній стан справ у підрозділах полку, а також зобов`язаний постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати додержання штатної дисципліни.

35. Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція № 359).

36. Відповідно до пункту 1.3. Інструкції № 359 забезпечення обліку і надійного зберігання зброї та боєприпасів є обов`язком командирів і керівників усіх рівнів. Командири (керівники) завжди повинні мати точні дані про наявність і стан зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання і використання, який унеможливлював би втрати та крадіжки. Командири підрозділів повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї зброї та боєприпасів після закінчення занять, стрільб та навчань. Командири, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати зброї та боєприпасів, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

37. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин; далі - Дисциплінарний статут).

38. Пунктами 1, 4 Дисциплінарного статуту, визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

39. Згідно з абзацом третім статті 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

40. У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (пункт 45 Дисциплінарного статуту).

41. Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, позбавлення військового звання.

42. Статтями 73 та 74 Дисциплінарного статуту Командувачу Повітряних Сил Збройних Сил України надано право накладати дисциплінарні стягнення на офіцерів, а саме: робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; попереджувати про неповну службову відповідність; понижувати у посаді офіцерів від заступників командирів полків, старших помічників командирів кораблів 1 рангу, відповідних їм і нижчих

43. Статтею 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

44. Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.03.2004 №82, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 №385/8984 (далі - Інструкція № 82) передбачено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

45. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

46. Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1.3 Інструкції № 82).

47. Згідно з 1.5. Інструкції № 82 у наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

48. Абзацом третім пункту 1.5. Інструкції № 82 передбачено, що у разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

VI. Оцінка Верховного Суду

49. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

50. Предметом спору у цій справі є правомірність наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 № 137 в частині накладення на полковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, та як наслідок протиправності цього наказу відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

51. Відповідно до матеріалів справи пунктом третім наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 137 від 16.11.2015 «Про неналежне зберігання зброї та боєприпасів у військовій частині пп В2137 та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності» (а.с. 38-42 том 1) за неналежне виконання службових обов`язків, неналежний рівень організації внутрішньої служби, стану обліку озброєння та боєприпасів у військовій частині, формалізм і надання неправдивої інформації про виконання вимог керівного складу Командування Повітряних сил Збройних Сил України, начальника штабу - першого заступника командира військової частини пп В2137 полковника ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність.

52. Підставою для прийняття оскарженого наказу, в частині, що стосується апелянта, є результати службового розслідування по встановленому 06.10.2015 факту відсутності особистої зброї та боєприпасів, закріпленого за офіцером з бойового управління командного пункту старшим лейтенантом ОСОБА_2 .

53. Відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 82 передбачено, що службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

54. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

55. Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (пункт 1.3 Інструкції № 82).

56. Згідно з 1.5. Інструкції № 82 у наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

57. Абзацом третім пункту 1.5. Інструкції № 82 передбачено, що у разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі.

58. Судами установлено, що на момент призначення Командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України службового розслідування ще не були відомі конкретні посадові особи, винні у втраті пістолета ПМ НОМЕР_1 та набоїв до нього, у зв`язку з чим, на підставі статті 84 Дисциплінарного статуту, пунктів 1.2. та 1.5. Інструкції № 82, службове розслідування було призначене для встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб без зазначення конкретних осіб, які і повинні були бути встановлені за результатами проведення даного службового розслідування.

59. Разом з тим, службове розслідування було призначене наказом Командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 07.10.2015 № 194 ад «Про призначення службового розслідування неналежного зберігання зброї у військовій частині пп В2137».

60. Крім того, відповідно до матеріалів справи 07.10.2015 наказом командира військової частини - польова пошта В2137 від 07.10.2015 № 827 «Про призначення службового розслідування по факту втрати зброї та боєприпасів військовослужбовцем військової частини - польова пошта В2137» (а.с. 39 том 2) призначено службове розслідування по факту втрати зброї та боєприпасів, за наслідками якого 13.10.2015 скаредний акт (а.с. 40-47 том 2), який затверджений наказом командира військової частини - польова пошта В2137 від 16.10.2015 № 362 (а.с. 24-26 том 1).

61. Результати службового розслідування оформлені актом № 1, який затверджений Командувачем Повітряних сил Збройних Сил України 28.10.2015 (а.с. 114-125 там 1).

62. На підставі наведеного, Верховний Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України, який зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винних до відповідальності, з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб, правомірно призначив службове розслідування, проведення якого, доручив комісії у складі: голови комісії - начальника відділу служби військ штабу полковника ОСОБА_3. та членів комісії - старшого офіцера групи військово-соціальної роботи управління по роботі з особовим складом підполковника ОСОБА_4. , старшого офіцера відділу служби військ штабу підполковника ОСОБА_5, старшого офіцера управління технічного забезпечення логістики підполковника ОСОБА_6 Звідси слідує, що доводи касатора щодо відсуності у наказі призвищ відносно яких проведено службове розслідування є недоречними.

63. Судами попередніх інстанцій також установлено, що за результатами службового розслідування встановлено, що втраті зброї - пістолета ПМ № ГВ7057 та 16 9-мм набоїв до нього, сприяли формальне відношення до вимог командувача Повітряних Сил Збройних Сил України та начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України щодо збереження зброї та боєприпасів начальника штабу - першого заступника командира військової частини польова пошта В2137 полковника ОСОБА_1 , незадовільний стан ведення обліку зброї та боєприпасів та несвоєчасна перевірка їх наявності та стану у безпосередньо підпорядкованому підрозділі, порушення ним приписів статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

64. З приводу вказаного порушення позивач відмовився давати пояснення, від проведення бесіди ухилився (на проведення бесіди не прибув), що підтверджується аркушем бесіди від 10.11.2015.

65. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування, начальник штабу взагалі не володів інформацією щодо тимчасового зберігання зброї та боєприпасів на командному пункті, стверджуючи що зброя особового складу командного пункту з 25.04.2014 зберігалась на складі РАО військової частини та особовим складом командного пункту не отримувалась, що суперечить фактичним обставинам та поясненням інших посадових осіб - начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління майора ОСОБА_7. та офіцера з бойового управління командного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_2 , які у своїх поясненнях стверджують, що отримана зброя та боєприпаси з часу отримання та до 07.10.2015 перебувала у місці тимчасового зберігання на командному пункті.

66. Згідно зі статтею 5 Статуту внутрішньої служби ЗСУ внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

67. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу (стаття 7 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).

68. Абзацом шостим статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що командир зобов`язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

69. Крім того, у відповідності до вимог абзаців третього та п`ятого статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) зобов`язаний: знати стан справ у підрозділі та завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.

70. У відповідності до приписів абзацу першого статі 68 та абзацу дванадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник штабу полку в мирний і воєнний час відповідає за організацію внутрішньої служби, та повинен організовувати й не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти підготовку та несення внутрішньої служби.

71. Відповідно до абзацу другого статі 69 та абзацу тринадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник штабу полку зобов`язаний знати про справжній стан справ у підрозділах полку, а також зобов`язаний постійно знати про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, а також щоденно керувати веденням їх обліку в полку, забезпечувати додержання штатної дисципліни.

72. Згідно з пунктом 1.3. Інструкції № 359 забезпечення обліку і надійного зберігання зброї та боєприпасів є обов`язком командирів і керівників усіх рівнів. Командири (керівники) завжди повинні мати точні дані про наявність і стан зброї та боєприпасів. Вони зобов`язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання і використання, який унеможливлював би втрати та крадіжки. Командири підрозділів повинні особисто перевіряти наявність і комплектність всієї зброї та боєприпасів після закінчення занять, стрільб та навчань. Командири, які не вжили заходів щодо забезпечення зберігання зброї та боєприпасів, а також особи, що здійснили крадіжки або допустили втрати зброї та боєприпасів, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.

73. Як установлено судами, 02.06.2015 особовим складом командного пункту збої та боєприпасів у зв`язку з відсутністю позивача на службі, відповідно до довідки «Про час відсутності полковника ОСОБА_1 з різних обставин за період з 2015 по лютий 2016 року» позивач був присутній на службі з 09.06.2015 по 26.08.2015, з 30.09.2015 по 04.11.2015 та з 08.11.2015 по 12.11.2015. При цьому, відповідно до «Книги видачі зброї та боєприпасів військової частини А4465 управління» зброя та боєприпаси особовим складом командного пункту отримана 02.06.2015.

74. Отже, після повернення на службу 09.06.2015 позивач у відповідності до вимог статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ в першу чергу ОСОБА_1 був зобов`язаний отримати всі данні про справжній стан справ у підрозділах полку, а також про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів.

75. Натомість, позивач не цікавився про наявність особового складу, наявність і стан озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів - що підтверджено поясненнями позивача, які надані під час проведення службового розслідування та у судових засіданнях, а підходив до виконання своїх обов`язків формально.

76. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що зброя та боєприпаси на командному пункті начальником штабу перевірялась формально, результати перевірок документально не оформлювались, контроль та надання допомоги з боку керівного складу військової частини за виконанням функціональних обов`язків підлеглими щодо перевірок наявності зброї та боєприпасів на командному пункті, ведення їх обліку, умов зберігання не здійснювались. Облік зброї та боєприпасів у військовій частині належним чином не організовано та вівся з суттєвими порушеннями керівних документів. При переведенні військової частини у вищі ступені бойової готовності зброя та боєприпаси видавалися по відомості видачі зброї особовому складу управління військової частини, яка не відповідає зразку, визначеному нормативним документом, та сам порядок видачі зброї та боєприпасів суперечив вимогам статті 152 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та пунктам 2.21, 2.22 Інструкції № 359.

77. Також у порушення пункту 4.11 Інструкції № 359 щоденна перевірка зброї та боєприпасів під час зміни чергової бойової обслуги не здійснювалась, наявність зброї та боєприпасів у Книзі приймання та здавання чергування не відображалась. Система планових та позапланових перевірок умов збереження зброї та боєприпасів в частині носила формальний характер. У книгах відвідувань та обліку робіт в сховищах складу озброєння військової частини містяться взаємовиключні данні про одночасне перебування начальника штабу - першого заступника командира військової частини полковника ОСОБА_1 в різних сховищах складу озброєння військової частини. Так, зокрема в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №3 складу озброєння військової частини зазначено, що полковник ОСОБА_1 31.03.2015 знаходився з метою перевірки стану та наявності стрілецької зброї та боєприпасів з 09 год 20 хв. до 10 год 00 хв. Натомість, в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №2 складу озброєння військової частини зазначено, що полковник ОСОБА_1 31.03.2015 знаходився з метою перевірки стану та наявності стрілецької зброї та боєприпасів з 09 год 15 хв. по 09 год 25 хв. Згідно записів в книзі відвідувань та обліку робіт в сховищі №5 складу озброєння військової частини позивач 31.03.2015 перебував у ньому з перевіркою протипожежного стану з 09 год 00 хв. по 10 год 00 хв.

78. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що втраті зброї - пістолета ПМ № ГВ7057 та 16 9-мм набоїв до нього сприяло формальне відношення до вимог щодо збереження зброї та боєприпасів начальника штабу - першого заступника командира військової частини полковника ОСОБА_1 , незадовільний стан ведення позивачем обліку зброї та боєприпасів та несвоєчасна перевірка їх наявності та стану у безпосередньо підпорядкованому підрозділі, порушення позивачем приписів статей 68 та 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

79. За таких обставин та правового регулювання, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач в порушення приписів абзаців третього та п`ятого статті 59, абзацу другого та тринадцятого статті 69 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, не знав про справжній стан справ у підрозділах полку та у безпосередньо підпорядкованому підрозділі - командному пункті, не мав точних відомостей про озброєння, боєприпаси, що є у підрозділі за штатом, списком і в наявності, а наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.11.2015 № 137 в частині попередження про неповну службову відповідність полковника ОСОБА_1 прийнятий відповідно до норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

80. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

81. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

83. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

84. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі № 814/254/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко