Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа №380/7816/22

касаційне провадження № К/990/2090/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі за позовом Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Миколаївське комунальне підприємство «Житлово-комунальне управління» (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 форми «Ш» №0013945412, від 29.05.2019 форми «Ш» №0053805412, від 07.08.2019 форми «Ш» №0077495412, форми «Ш» №0077495412, від 16.10.2019 форми «Ш» №0168515704, від 30.01.2020 форми «Ш» №0012965704, від 18.03.2020 форми «Ш» №0031315704, від 25.08.2020 форми «Ш» №0066275704, від 17.12.2019 форми «Ш» №0201055704, від 21.01.2020 форми «Ш» №0006245704, від 18.02.2020 форми «Ш» №0020245704.

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.10.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 15.12.2022, позовну заяву залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди виходили з того, що Підприємством пропущено строк звернення до суду та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач доводить, що застосування нової судової практики щодо скорочення строку звернення до суду з цим позовом, є неприпустимим, оскільки на момент подання позову та відкриття судом провадження у справі сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду з позовом про скасування рішень про визначення грошових зобов`язань у 1095 днів.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.09.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 27.09.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення 13.09.2020 згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення. Позивач із даним позовом звернувся до суду через засоби поштового зв`язку 23.05.2022.

Надаючи оцінку правомірності залишення позову без розгляду у даній справі за спірними правовідносинами, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 форми «Ш» №0013945412, від 29.05.2019 форми «Ш» №0053805412, від 07.08.2019 форми «Ш» №0077495412, форми «Ш» №0077495412, від 16.10.2019 форми «Ш» №0168515704, від 30.01.2020 форми «Ш» №0012965704, від 18.03.2020 форми «Ш» №0031315704, від 25.08.2020 форми «Ш» №0066275704, від 17.12.2019 форми «Ш» №0201055704, від 21.01.2020 форми «Ш» №0006245704, від 18.02.2020 форми «Ш» №0020245704.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Пункт 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яка встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Як установлено судовими інстанціями, у спірних правовідносинах процедура адміністративного оскарження не проводилися.

У випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, строк звернення до суду визначається абзацом першим частини другої статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, позивачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримано 13.09.2020, з даним позовом платник звернувся до суду засобами поштового зв`язку 23.05.2022, тобто з пропуском строку на звернення до суду визначеного абзацом першим частиною другою статті 122 КАС України.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про застосування у даному випадку строку позовної давності у 1095 днів, оскільки таким доводам судами попередніх інстанцій надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції

Застосування скорочених строків при вирішенні судами спорів у податкових правовідносинах, установлених КАС України, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

На момент звернення до суду (23.05.2022), Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 сформовано правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів враховує встановлені обставини у даній справі, що після набрання законної сили судовими рішеннями у справах, звернувшись з цим позовом лише 23.05.2022, позивач допустив надмірне зволікання, не навів необґрунтованих причин та поважних обставин, які слугували підставою для звернення до суду з позовом лише 23.05.2022.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та наведені правові норми, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду з підстав порушення позивачем строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги та її обґрунтування не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень і задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївського комунального підприємства «Житлово-комунальне управління» залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник