Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2020 року у справі №420/4230/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/4230/19

адміністративне провадження № К/9901/2841/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення грошової допомоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 (колегія суддів у складі: Шевчук О. А., Бойка А. В., Федусика А. Г. ),

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - відповідач, Саратське об'єднане УПФУ Одеської області), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь невиплачену грошову допомогу у розмірі 9312,88 грн, що мала бути виплачена Саратським об'єднаним УПФУ Одеської області при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019, за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 11 по 18 березня 2019 року включно ОСОБА_1 відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від
06.03.2019 № 30-щв була надана частина щорічної основної відпустки за період з
03.04.2018 по 02.04.2019 тривалістю 8 календарних днів, грошова допомога, що виплачується державним службовцям при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки відповідно до статті 57 Закону України "Про державну службу" при цьому виплачена не була. 12.06.2019 позивач відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від 12.06.2019 № 66-ос був звільнений з посади завідувача юридичного сектору Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідачем при звільненні з посади грошова допомога, що виплачується державним службовцям при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки, виплачена не була.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2019 позов задовольнив. Стягнув з Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 у розмірі 9312,88 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не виплатив позивачу грошову допомогу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019. Також, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошової допомоги, яку відповідач повинен був виплатити позивачу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 року за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 складає 9312,88 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.12.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 змінив. Виклав резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 до Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про стягнення невиплаченої грошової допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019, за період роботи з
03.04.2018 по 02.04.2019 у розмірі середньомісячної заробітної плати з відрахуванням відповідних податків.".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині, що відповідач протиправно не виплатив позивачу грошову допомогу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019. Проте суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині здійсненого розрахунку та зазначення конкретної суми у розмірі 9312,88 грн, яка відповідно до рішення підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки вказаний розрахунок здійснено на підставі відомостей позивача, які зазначені в позовній заяві, без дослідження довідок або будь-яких інших документів, на підставі яких можливо було б встановити суми, на підставі яких судом здійснено розрахунок. Крім того, суд не може перебирати на себе функцію органу, якому законом надано право здійснювати такий розрахунок.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було доведено правомірності невиплати позивачу грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з
03.04.2018 по 02.04.2019, та не було спростовано розміру грошової допомоги, що мала бути виплачена позивачу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки. Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд не може перебирати на себе функцію органу, якому законом надано право здійснювати такий розрахунок, є помилковим, у зв'язку з тим, що у такому випадку спір залишається не повністю вирішеним. Наголошує на тому, що суд, вирішуючи справу за позовом працівника про стягнення заробітної плати, що не була виплачена йому в день звільнення, має встановити спірну суму, на яку працівник мав право, що не було здійснено судом апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23.09.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_2 31.08.2012 відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 31.08.2012 № 48-о був призначений на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта за переведенням з районного центру зайнятості як такого, який витримав умови конкурсу, з випробувальним терміном один місяць.

31.10.2014 ОСОБА_1 відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду Україні в Саратському районі Одеської області від 30.10.2014 № 47-ос присвоєний 14 ранг сьомої категорії посад державних службовців.

04.05.2016 ОСОБА_1 відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 23.05.2016 № 20-ос був присвоєний шостий ранг державного службовця.

31.03.2017 позивач відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 31.03.2017 № 48-ос був звільнений з посади головного спеціаліста-юрисконсульта Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області за переведенням до Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу".

03.04.2017 ОСОБА_1 відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від 03.04.2017 № 6-ос був призначений на посаду завідувача юридичного сектору Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області за переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області як такого, який витримав умови конкурсу.

У період з 11.03.2019 по 18.03.2019 позивачу відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від 06.03.2019 № 30-щв була надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 тривалістю 8 календарних днів без виплати грошової допомоги, яка передбачена частиною 1 статті 57 Закону України "Про державну службу".

12.06.2019 позивач відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від 12.06.2019 № 66-ос був звільнений з посади завідувача юридичного сектору Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Статтею 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Статтею 5 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу". Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до статті 57 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Статтею 59 Закону України "Про державну службу" визначено, що щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР "Про відпустки" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Підпунктом 3 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law38~), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law39~ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law40~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law41~.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 57 Закону України "Про державну службу" встановлено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.03.2019 по 18.03.2019 позивачу відповідно до наказу Саратського об'єднаного УПФУ Одеської області від
06.03.2019 № 30-щв була надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 тривалістю 8 календарних днів. При цьому, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась грошова допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати під час перебування його у відпустці.

З огляду на положення статті 57 Закону України "Про державну службу", колегія суддів зазначає, що державним службовцям гарантовано виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати одночасно з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки. Таке право декларовано державою, та держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019, Верховний Суд зазначає таке.

Частинами 1 -4 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному Частинами 1 -4 статті 242 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 та 3 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 та 3 статті 77 КАС України. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених Частиною 1 та 3 статті 77 КАС України.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано приписи статті 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суди попередніх інстанцій не запропонували особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких не вистачає, та які впливають на рішення справи по суті.

Так, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір грошової допомоги, яку відповідач повинен було виплатити позивачу при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з
11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 складає 9312,88 грн. Вказаний розрахунок здійснено судом на підставі відомостей позивача, які зазначені ним в позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині здійсненого розрахунку та зазначення конкретної суми у розмірі 9312,88
грн, оскільки вказаний розрахунок здійснено без дослідження довідок або будь-яких інших документів, на підставі яких можливо було б встановити суми, на підставі яких судом здійснено такий розрахунок. Крім того, суд зазначив, що не може перебирати на себе функцію органу, якому законом надано право здійснювати такий розрахунок та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки з 11.03.2019 по 18.03.2019 за період роботи з 03.04.2018 по 02.04.2019 у розмірі середньомісячної заробітної плати без зазначення суми.

На переконання колегії суддів, судами попередніх інстанцій при перегляді адміністративної справи не в повній мірі досліджено обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позовної заяви, та якими доказами вони підтверджувалися.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджено довідки або будь-які інші документи, на підстави яких можливо було б здійснити розрахунок розміру невиплаченої грошової допомоги при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки позивачу.

Невстановлення цих фактів є порушенням норм процесуального права (статей 9, 242, 308 КАС України), які призвели до прийняття необґрунтованих судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції з огляду на приписи статей 9, 242, 308 КАС України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги межі касаційного перегляду, визначені у статті 341 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій справі необхідно скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановити обставини щодо розміру виплати позивачу грошової допомоги при наданні щорічної основної виплачуваної відпустки, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law44~ та статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

СуддіЖ. М. Мельник-Томенко А. В. Жук Н. М. Мартинюк