Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №813/2868/17

адміністративне провадження №К/9901/46522/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області

на постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 (суддя - Хома О.П.)

та Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 (судді - Гінда О.М., Старунський Д.М., Ніколін В.В.)

у справі №813/2868/17 (876/11405/17)

за позовом Приватного підприємства «Галенерго»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Приватне підприємство «Галенерго» (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) від 16.06.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства з порушенням вимог Податкового Кодексу України, відтак прийняті на підставі цієї перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, позов задоволено:

визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 16 червня 2017 року № 0004531231 та № 0004541231;

стягнуто на користь позивача 1600 грн. судових витрат.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Підприємство у своєму відзиві вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведених ДФС перевірок складено акти від 16.06.2017 №000005/13-01-12-31/34462266 та №000004/13-01-12-31/34462266, в яких викладено висновки контролюючого органу про порушення Підприємством строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п.57.1. ст..57 Податкового Кодексу України.

На цій підставі відповідачем 16.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004541231, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість та визначено штраф у розмірі 10 %, що становить 14 025, 04 грн.

- №0004531231, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість та визначено штраф у розмірі 20 % у сумі 78 105, 15 грн.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що акт перевірки не містить інформації щодо того, яку саме перевірку було проведено ДФС. Крім того, перевірка проведена та податкові повідомлення-рішення прийнято у один день, що призвело до позбавлення Підприємства можливості надати заперечення на акт перевірки і взяти участь у їх розгляді контролюючим органом.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що ДФС 16.06.2017 проведено дві камеральні перевірки Товариства, наслідки яких оформлено актами №000005/13-01-12-31/34462266 та №000004/13-01-12-31/34462266 і в той же день прийнято податкові повідомленні-рішення № 0004531231 та № 0004541231.

Порядок проведення перевірок, оформлення їх результатів та прийняття за наслідками результатів перевірок податкових повідомлень-рішень встановлено положеннями Податкового Кодексу України.

Так, пунктами 76.1., 76.2. статті 76 Податкового Кодексу України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення, а порядок оформлення її результатів здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2. статті 86 цього Кодексу за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 86.8. обумовлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної камеральної перевірки можливо не раніше, а ніж коли платнику податків буде вручено акт перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 Податкового Кодексу України.

В той же час, під час розгляду справи в суді відповідач не надав жодного доказу направлення на адресу Підприємства актів перевірок від 16.06.2017.

В своїй касаційній скарзі ДФС також не посилається на виконання відповідачем передбаченого Податковим Кодексом України обов'язку надіслати платнику податків актів перевірок.

З огляду на це, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що 16.06.2017 у ДФС не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0004531231 та № 0004541231, що обумовлює задоволення адміністративного позову і визнання їх протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер