Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №810/1578/17

адміністративне провадження №К/9901/47442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Агрофорт»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 (судді Собків Я.М., Петрик І.Й., Сорочко Є.О.)

у справі №810/1578/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрофорт»

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 Приватне акціонерне товариство «Агрофорт» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДФС) від 15.02.2017.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про те, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було дістав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, перевірку було проведено з порушенням вимог Податкового Кодексу України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 (суддя Щавінський В.Р.) позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2017 року;

- стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

ДФС у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної на виконання слідчого судді документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АТП 1981», ТОВ «Кагарлик Агро Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ і ДМ» та ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 складено акт від 17.01.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011№11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» (із змінами та доповненнями), в результаті чого, на думку податкового органу, підприємством було занижено податок на додану вартість на загальну суму 64 443 грн.

На цій підставі ДФС 15.02.2017 прийнято податкове-повідомлення №0005071405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 80 554 грн., з яких 64 443 грн. - за основним платежем та 16 111 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та наведеними у акті перевірки контрагентами господарські договори реально не виконувались, не призвели до реальних змін у майновому стані позивача, відтак не давали підстав для формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне виконання укладених Товариством угод.

Натомість, суд апеляційної інстанції здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальної справи, дійшов вірного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 17.01.2017 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ «АТП 1981» та ТОВ «ТКМ і ДМ» угод щодо надання послуг не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Крім того, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам позивача про те, що ДФС було організовано та проведено перевірку Товариства з порушенням вимог Податкового Кодексу України.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції давши належну оцінку матеріалам справи дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не спростовують висновків ДФС про те, що господарські операції між Товариством та його контрагентами ТОВ «АТП 1981» та ТОВ «ТКМ і ДМ» не мали реального характеру, контрагенти позивача не мали можливості та фактично не виконували умов договорів щодо надання послуг з перевезення, укладання договорів не призвело до змін майнового стану позивача, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених договорів.

Доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, не спростовують правильність доводів якими мотивовано судове рішення, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агрофорт» залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер