Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2020 року у справі №813/2641/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 813/2641/16

касаційне провадження № К/9901/18794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (головуючий суддя - Кузан Р. І.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бруновська Н. В. ; судді - Костів М. В., Шавель Р. М. )

у справі № 813/2641/16

за позовом Державного підприємства "Старосамбірське лісомисливське господарство"

до Закарпатської митниці ДФС,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Закарпатська обласна державна адміністрація

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Державне підприємство "Старосамбірське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство"; позивач; підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач; контролюючий орган), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки залізничного вагону підприємства № ~organization0~, а також зобов'язати його завершити митне оформлення декларації № 209020000/2016/001412 щодо пропуску через митний кордон України залізничного вагону № 96393145 за поданими позивачем для оформлення декларації документами.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12 грудня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії митниці із здійснення митних процедур щодо пропуску через державний кордон України залізничного вагону № 96393145, вантажовідправником якого є ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство", з порушенням встановлених Митним кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) граничних строків перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення в пунктах пропуску через державний кордон України. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2017 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що оспорювані дії митниці є правомірними, оскільки були спрямовані на виявлення, запобігання та документування порушення митних правил, передбачених статтею 483 МК України, а саме дій посадової особи позивача, направлених на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів, як підстави для переміщення партії товару "лісоматеріали", документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги, кількості, геометричних розмірів, які необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

29 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на тому, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не встановлено обставин, при наявності яких можливе продовження чи недотримання строку перебування товарів у пунктах пропуску через державний кордон, передбаченого статтею 199 МК України.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

08 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 липня 2015 року між позивачем (продавець) та фірмою "MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft." (покупець) укладено контракт № 2307/2015/UA на поставку лісоматеріалів необроблених, а саме дров паливних.

Відповідно до доповнень від 07 грудня 2015 року № 2, від 31 грудня 2015 року № 3 та від 12 травня 2016 року № 4 до контракту від 23 липня 2015 року № 2307/2015/UA сторонами погоджено ціну товару, продовжено строк дії контракту та визначено, що деревина паливна хвойних порід поставляється позивачем на прикордонний перехід Батьово-Еперешке, станція призначення Tuzser, отримувач: компанія ERDERT-TUZSER ZRT.

На виконання вимог контракту від 23 липня 2015 року № 2307/2015/UA та відповідно до специфікації від 13 травня 2016 року № 0003 підприємство здійснило завантаження вагону № ~organization3~ лісопродукцією в кількості 48,13 м3 та подало митниці вантажну митну декларацію від 16 травня 2016 року № 209020000/2016/001412 з товаром "Деревина паливна у вигляді колод, хвойних порід не придатна для розпилювання та стругання з ядровою і заболонною гниллю не менше 19%. Якість деревини відповідає ГОСТам 3243-88,2140-81. Ялиця - діаметр 14-50 см., довжина 2,0 м., об'єм 48.1З м3. Обмір деревини паливної проводився згідно з ГОСТ 2708-75". Вказаний товар оформлявся за кодом згідно з УКТ ЗЕД - 44011000000 та направлявся на адресу нерезидента - фірми "ERDERT-TUZSER ZRT" (Tuzser Kulterulet 4623 Hungary).

З огляду на отримання орієнтування правоохоронних органів та розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13 травня 2016 року № 236 щодо здійснення додаткових заходів митного контролю у разі переміщення через митний кордон України лісової продукції 19 травня 2016 року митний орган направив на адресу відповідного підрозділу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" заявку на подачу вагонів для вивантаження та проведення митного огляду.

09 червня 2016 року відповідачем проведено ідентифікацію експортованого ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство" товару, а 14 червня 2016 року відбулось зважування лісоматеріалів, під час якого виявлено розбіжність у вазі задекларованого товару.

У серпні 2016 року за замовленням відповідача Закарпатською торгово-промисловою палатою проведено експертизу вартісних та якісних характеристик товару, про що складено висновки № О-139 та № В-740.

04 липня 2016 року відповідачем направлено запит директору компанії "ERDERT-TUZSER ZRT" з проханням надати інформацію про кількість очікуваного товару, а також про те, який саме товар очікується.

Згідно з отриманою відповіддю компанія "ERDERT-TUZSER ZRT" в 2015 та 2016 роках не мала договірних відносин із ДП "Старосамбірське лісомисливське господарство".

12 липня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 42016071030000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Водночас доказів на підтвердження вчинення інших дій, передбачених МК України для завершення митного оформлення спірного товару, чи прийнятих рішень про порушення позивачем митних правил відповідачем до матеріалів справи не долучено.

За правилами пункту 21 частини 1 статті 4 МК України митною процедурою є зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Згідно з частиною 1 статті 199 МК України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Статтею 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно з частиною 1 статті 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з частиною 1 статті 255 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених частиною 1 статті 255 МК України.

Частиною 3 статті 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 05 жовтня 2006 року № 227-V "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", а саме: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними в статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини 4 статті 321 МК України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що митне оформлення товару у залізничному вагоні № 96393145 розпочалося 16 травня 2016 року, що підтверджується відміткою митниці на вантажній митній декларації № 209020000/2016/001412.

Проте, на час розгляду цієї справи в попередніх судових інстанціях відповідач не здійснив визначені законом дії для вчинення митних процедур щодо пропуску вказаного залізничного вагону через державний кордон України, що суперечить встановленим у статті 199 МК України строкам.

А відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про порушення митницею встановлених МК України граничних строків при здійсненні митних процедур ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова