Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.11.2019 року у справі №265/3016/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

м. Київ

справа №265/3016/17

провадження №К/9901/17695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів Берназюка Я. О., Желєзного І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області

на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01.09.2017 (головуючий суддя Мельник І. Г. ) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (у складі колегії: головуючого судді Геращенка І. В., суддів Арабей Т. Г., Міронової Г. М. )

у справі №265/3016/17

за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області

про визнання протиправними дій.

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2017 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати довічного грошового утримання судді, зобов'язання виплатити заборгованість по довічному грошовому утриманню.

2. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 01.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від
18.10.2017, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії посадових осіб Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення з березня 2017 року виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді;

зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Маріуполя Донецької області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по довічному грошовому утриманню.

3. У поданій касаційній скарзі Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 25 листопада 2014 року перебуває на обліку в УСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради як особа, переміщена з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції з міста Донецька в місто Маріуполь.

5. ОСОБА_1 призначено і виплачується довічне грошове утримання судді, яке вона отримувала в Лівобережному ОУПФУ.

6. З березня 2017 року виплата грошового утримання позивачу була призупинена.

7. В травні 2017 року ОСОБА_1 відновлено виплату довічного грошового утримання.

8. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй довічного грошового утримання в березні 2017 року незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не приймаючи жодного рішення, з березня 2017 року безпідставно припинив виплату довічного грошового утримання судді ОСОБА_1.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Відповідач у своїй касаційній скарзі звертає увагу, що виплату довічного грошового утримання позивача було призупинено, а не припинено. Такі дії були вчинені відповідачем з метою з'ясування актуального місця проживання позивача як особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції з міста Донецька в місто Маріуполь.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

12. Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

13. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

14. Судами встановлено, що рішення про припинення з березня 2017 року виплати довічного грошового утримання ОСОБА_1 відповідачем не приймалось.

15. Відповідач самостійно зазначає, що з квітня 2017 року виплату довічного грошового утримання позивачу поновлено.

16. Жодних доречних аргументів по суті спору (щодо порушення норм матеріального права) заявник касаційної скарги не наводить, правомірність припинення виплати позивачу довічного грошового утримання ніяким чином не обґрунтовує.

17. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

18. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

20. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

21. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

22. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №310/2361/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний