ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Київ

26 вересня 2024 року

справа № 320/37875/23

адміністративне провадження № К/990/35123/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (суддя: Панченко Н.Д.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року (колегія у складі суддів: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)

у справі №320/37875/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті"

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправною бездіяльність податкового органу, -

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), у якому просило визнати бездіяльність податкового органу протиправною та зобов`язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування, заявленої Товариством у розмірі 10204630,00 (десять мільйонів двісті чотири тисячі шістсот тридцять гривень, 00 копійок) у відповідності до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що ним в грудні 2021 року було імпортовано з країн ЄС вживаний одяг, взуття та текстильні вироби на загальну суму 41 908 196,91 гривень, яка була оцінена митним органом в розмірі 48 441 512.00 гривень. На зазначену вартість товарів митним органом було нараховано ввізне мито в розмірі 2 581 637,00 гривень та податок на додану вартість (20%) в розмірі 10 204 630,00 гривень.

Загальна вартість імпортованого товару, з урахуванням нарахованого ввізного мита, в розмірі 51 023 149 гривень була включена до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року в рядок 11.1, колонка А, а розмір сплаченого податку на додану вартість в розмірі 10 204 630,00 гривень в рядок 11.1, колонка Б.

Суму податку на додану вартість, зазначену в рядку 20.2.1 цієї декларації за нормою підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, було заявлено до бюджетного відшкодування, про що подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника від 20 січня 2022 року.

За результатами проведеної перевірки щодо дотримання Товариством податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування за податковий період - грудень 2021 року податковим органом прийнято рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за період грудень 2021 року в розмірі 10 204 630,00 гривень (податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2022 року за №0051930705, форма «ВЗ»).

Податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2022 року за №0051930705 визнано протиправним та скасоване в судовому порядку (рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №640/16289/22).

Зіславшись на положення пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, Товариство вказало на те, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Вказане свідчить, що відповідач зобов`язаний був, принаймні, у строк до 26 травня 2023 року внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача в розмірі 10 204 630,00 гривень, проте на день звернення з даним позовом, відповідач зазначені вимоги закону так і не виконав.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, позов задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області та зобов`язав відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» за грудень 2021 року.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №320/37875/23, ухваливши нове рішення про закриття провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду та з Шостого апеляційного адміністративного суду.

23 вересня 2024 року справа №320/37875/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від Товариства на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством заявлено до бюджетного відшкодування за податковий період грудень 2021 року кошти в розмірі 10 204 630,00 гривень.

Відповідно до наказів Головного управління ДПС у Київській області від 27 січня 2022 року №83-п та від 07 лютого 2022 року №124-п та направлення на перевірку від 28 січня 2022 року №437/10-36-07-05/43479830 посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування за податковий період - грудень 2021 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20 січня 2022 року №9422837294 та уточнюючий розрахунок від 31 січня 2022 року №9014655794).

За результатами перевірки складено акт від 16 лютого 2022 року № 2352/10-36-07- 05/43479830.

Висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на порушенні Товариством вимог пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, тому, з урахуванням вимог пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України податковим органом відмовлено в отримані бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника в банку (рядок 20.2.1 декларації) за звітний (податковий) період за грудень 2021 року у розмірі 10 204 630,00 гривень.

03 червня 2022 року податковим органом прийнято рішення про відмову в отриманні бюджетного відшкодування за період грудень 2021 року в розмірі 10 204 630,00 гривень (податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2022 року за №0051930705, форма «ВЗ»).

05 грудня 2022 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/16289/22 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0051930705 від 03 червня 2022 року.

10 травня 2023 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/16289/22 вищевказане судове рішення залишено без змін.

03 жовтня 2023 року постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі №640/16289/22 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №640/16289/22 залишено без змін.

Враховуючи приписи статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття у даному випадку це 10 травня 2023 року, проте не зважаючи на скасування податкового повідомлення-рішення, яким відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування та набрання судовим рішенням законної сили податковим органом відомості до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодження суми бюджетного відшкодування не внесено.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку на додану вартість суму бюджетного відшкодування протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої.

З 11 травня 2023 року бюджетне відшкодування в сумі 10 204 630.00 гривень стало узгодженим за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2022 року за №0051930705, відтак інформація про дане узгодження повинна бути відображена в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В той же час, згідно інформації, яка відображена в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відсутня інформація щодо дати узгодження органом ДПС суми бюджетного відшкодування.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано податковим органом, що на момент вирішення спору в суді першої інстанції, податковим органом відомості щодо дати узгодження суми бюджетного відшкодування не внесено.

Більш того, з пояснень представника відповідача наданих у судовому засіданні судом встановлено, що до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомості щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» за грудень 2021 року внесено податковим органом лише у травні 2024 року, тобто вже на виконання рішення суду, що оскаржується в рамках даного апеляційного провадження.

З огляду на вказане, Суд не вбачав підстав для скасування рішення суду першої інстанції лише з тих підстав, що на час апеляційного оскарження відповідач його виконав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Податковий орган вважає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у цій справі порушив приписи пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та не врахував висновків щодо застосування наведеної процесуальної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17.

Зокрема як вказує контролюючий орган, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17, зазначено, що у розумінні пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

В той же час, встановивши під час апеляційного розгляду справи № 320/37875/23 обставину щодо виконання контролюючим органом обов`язку, встановленого нормами Податкового кодексу України, в частині внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про дату узгодження та повернення суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством у розмірі 10204630,00 гривень, суд апеляційної інстанції в порушення приписів Кодексу адміністративного судочинства не застосував до спірних правовідносин положення пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України та не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Податковий орган наголошує на тому, що під час апеляційного розгляду справи в судовому засіданні (09 липня 2024 року) відповідачем повідомлено, що контролюючим органом внесено повну інформацію до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодження та повернення суми бюджетного відшкодування, заявленої Товариством у розмірі 10204630,00 гривень за грудень 2021 року. Більш того, факт отримання 09 квітня 2024 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 10204630,00 гривень на рахунок платника податку у банку підтверджено в судовому засіданні й представником позивача. У зв`язку з чим відповідач наголошував про виконання судового рішення у цій справі та відсутність предмету спору станом на апеляційний розгляд справи та, як наслідок поновлення прав та законних інтересів позивача.

Контролюючий орган вказує на те, що в межах своєї компетенції вчинив всі залежні від нього дії визначені законодавством спрямовані на повернення платнику заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому у цій частині права позивача є відновленими. Будь - які наступні дії не можуть вплинути на факт виконання податковим органом свого обов`язку, визначеного законодавством.

Відповідач наголошує, що ним самостійно усунуто порушення, які були підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Відтак, скаржник вважає, що підстави для задоволення позову відпали, а суб`єктом владних повноважень (відповідачем) самостійно виправлено порушення, а також відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними дій цього відповідача, тому наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюється статтею 200 Податкового кодексу України.

Суд наголошує на тому, що сума податку на додану вартість, яка заявлена до відшкодування є узгодженою, у зв`язку з прийняттям судового рішення за результатами перегляду податкового повідомлення-рішення №0051930705 від 03 червня 2022 року, відповідно до якого відмовлено Товариству в отриманні бюджетного відшкодування за період грудень 2021 року в розмірі 10 204 630,00 гривень, відтак заявлена до відшкодування сума підлягає відшкодуванню.

Вказаний факт не є спірним та враховуючи доводи касаційної скарги та межі перегляду судом касаційної інстанції встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України не перевіряється судом касаційної інстанції.

Спірним у цій справі є можливість застосування положень пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд наголошує на тому, що застосування цієї норми можливе за наявності двох обов`язкових умов:

- оскаржувані рішення (дії або бездіяльність) суб`єкта владних повноважень були виправлені останнім, та

- відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд звертає увагу на те, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не ставилося на розгляд питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як у відзиві на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі податковий орган наголошував на необхідності відмовити в задоволенні позову в цій справі.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що у відзиві на позов податковий орган не вказував на необхідності застосування у цих правовідносинах положення пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а тим більше не обґрунтовував відсутність підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Враховуючи не доведення вказаних обставин Суд першої інстанції був позбавлений можливості вирішити питання про закриття провадження у справі.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції, то Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відтак переглядаючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції переглядав правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права на момент вирішення справи в цьому суді, а як зазначено вище порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства не допущено.

Вказане вище свідчить про те, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не порушено норми процесуального права.

Щодо посилання на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17, то Суд звертає увагу на те, що правовідносини у вказаних справах не є подібними. Перш за все це обумовлено різним суб`єктним складом у цих справах та нормами, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №800/369/17 скасовано рішення суду першої інстанції та направлено справу на продовження розгляду, відтак вказаною постановою не сформовано правового висновку.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 344 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі №320/37875/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: Л.І. Бившева

І.Я. Олендер