Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.04.2018 року у справі №826/11164/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №826/11164/16

адміністративне провадження №К/9901/46334/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №826/11164/16

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України - про визнання протиправною бездіяльності, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, ухвалену в складі: головуючого судді Дегтярьової О. В., суддів Пащенка К. С., Чудак О. М., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Губської Л. В., суддів Вівдиченко Т. Р., Федотова І. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України, з вимогами:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає в ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) про надання інформації від 11 березня 2016 року в межах виконавчого провадження №49613423.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у ненаданні останнім відповіді на його заяву про надання інформації, яка була отримана відповідачем 18 березня 2016 року.

3. Відповідач позов не визнав, на обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що надав відповідь на звернення позивача, яку направив йому звичайним поштовим відправленням.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4.17 листопада 2015 року Київський апеляційний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчого листа в справі №826/6362/15 про зобов'язання Кабінету Міністрів України:

4.1 провести науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні;

4.2. провести перегляд умісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення;

4.3. установити розмір прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік у порядку та на підставі положень Закону України "Про прожитковий мінімум".

5.09 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_1 на підставі вказаного виконавчого листа Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №49613423.

6.18 березня 2016 року до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про надання інформації щодо виконавчого провадження №49613423.

7. Позивач наполягав на тому, що відповіді на вказану заяву він не отримував.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, адміністративний позов задоволено:

8.1. визнано протиправною бездіяльність Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо ненадсилання ОСОБА_1 відповіді на його заяву про отримання інформації від 11 березня 2016 року в межах виконавчого провадження № ВП 49613423.

9. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження його доводів про те, що ним була надана відповідь на звернення ОСОБА_1.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погоджуючися з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, стверджуючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

11. На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги його доводів про те, що законом не встановлено обов'язку направляти відповіді на звернення громадян рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленнями про вручення.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шарапи В. М., Бевзенка В. М., Стрелець Т. Г. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року.

13. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року, у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

14. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

17. Питання практичної реалізації особою наданого їй Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР).

18. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

19. Частиною третьою статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

20. Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

21. Згідно з частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

22. Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

23. Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

VI. Позиція Верховного Суду

24. Зміст наведених положень Закону №393/96-ВР дає підстави для висновку, що органи, до яких направлені звернення, зобов'язані об'єктивно і вчасно їх розглядати, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їхнє виконання, повідомляти осіб про наслідки розгляду заяв.

25. Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, Суд дійшов висновку, що обов'язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

26. З огляду на зміст указаного зобов'язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.

27. Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах обов'язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

28. Як установили суди попередніх інстанцій і не було спростовано відповідачем, доказів надсилання відповіді на звернення позивача від 11 березня 2016 року відповідач не надав.

29. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Суд погоджується з їхніми висновками про те, що в спірних правовідносинах мала місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягала в ненаданні відповіді на звернення позивача від 11 березня 2016 року.

30. Аргументи відповідача про те, що в його кошторисі відсутні видатки на покриття витрат, пов'язаних з надсиланням відповідей на звернення громадян рекомендованими поштовими відправленнями з повідомленнями про вручення, указаних висновків Суду не спростовують.

31. Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету, відсутністю в ньому коштів тощо не можуть бути підставою для звільнення установи чи організації від виконання їхніх обов'язків, що випливають із Закону №393/96-ВР.

32. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про протиправну бездіяльність відповідача та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

33. Положеннями частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

37. Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

38. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

39. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

40. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

41. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року в справі №826/11164/16 залишити без змін.

42. Судові витрати не розподіляються.

43. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко