Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2019 року у справі №813/187/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2019 року

Київ

справа №813/187/17

касаційне провадження №К/9901/43950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Саприкіної І. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 (головуючий суддя: Кухар Н. А., судді: Братичак У. В., Кузан Р. І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя: Гуляк В. В., судді: Коваль Р. Й., Судова-Хомюк Н. М. ) у справі №813/187/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від
28.12.2016 №9/29пз/1013-6/7961-16 та від 25.01.2017 №9/2пз/1013-6/336-17.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що обєкт перевірки перебуває на правах оренди у іншої особи, а тому остання не мала змоги допустити перевіряючих до проведення перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
04.10.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачем допущено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом недопуску посадових осіб відповідача до перевірки та не виконання припису, а тому застосування до суб'єкта господарювання санкцій, встановлених абзацом 2 пункту 1, пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №208/94-ВР) у вигляді накладення штрафу у сумі 16 000 грн та 16 000 грн відповідно є правомірним. Суди встановили, що об'єктом перевірки було приміщення кафе розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а на умовах оренди перебуває приміщення за адресою: АДРЕСА_2, які є різними об'єктами нерухомості. Відповідно доводи позивача про неможливість допустити посадових осіб до перевірки, оскільки об'єкт перевірки не перебуває у позивача в праві користуванні, є необґрунтованими.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подала касаційну скаргу, у якій просила суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказала, що правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов не доведена в судовому порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згапункту 1, пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 27.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що
06.12.2016 посадовими особами відповідача на підставі наказу від 08.09.2016 та направлення від 30.11.2016 №1888/16пз, з метою здійснення позапланової перевірки додержання позивачем вимог містобудівного законодавства щодо виконання будівельних робіт, здійснено виїзд на об'єкт перевірки розташований за адресою: АДРЕСА_1. Уповноваженому представнику суб'єкта містобудування до початку перевірки під розписку було вручено копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Уповноважений представник суб'єкта містобудування - ОСОБА_2 відмовив у допуску посадових осіб до проведення перевірки на об'єкті будівництва "Реконструкція кафе з відпочинковим майданчиком на АДРЕСА_1". Перевіряючими складено акт від
06.12.2016 №9/16/50-Ю про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкті будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Цього ж дня посадовими особами відповідача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №9/16/8-ю, а також винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №19/16/8-ю, яким вимагалось від ФОП ОСОБА_1 допустити протягом 10-ти днів з моменту отримання цього припису посадових осіб відповідача до проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва "Реконструкція кафе з відпочинковим майданчиком на АДРЕСА_1.

У зв'язку з відмовою уповноваженого представника суб'єкта містобудування від підпису та отримання акту, протоколу і припису такі документи були надіслані на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, про що у них зроблено відповідні відмітки. Позивачем визнаний факт отримання документів 30.12.2016, про що зазначено у позовній заяві.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадовою особою відповідача винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від
28.12.2016 №9/29пз/1013-6/7961-16, якою за порушення вимог пункту 1 частини 3 статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - ~law14~) та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Порядок №553) до позивача, на підставі пункту 2 частини шостої статті 2 Закону №208/94-ВР, застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 16 000 грн.

16.01.2017 посадовими особами відповідача на підставі направлення від 10.01.2017 №11/17пз, з метою здійснення позапланової перевірки додержання позивачем вимог містобудівного законодавства щодо виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція кафе з відпочинковим майданчиком на АДРЕСА_1", а також перевірки виконання вимог припису від 06.12.2016 №19/16/8-ю, здійснено виїзд на об'єкт, за результатами якого складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №9/17/2-ю.

Під час перевірки встановлено, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №19/16/8-ю не виконаний, оскільки уповноваженим представником суб'єкта містобудування - ОСОБА_2 не допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки на об'єкті будівництва.

Цього ж дня відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №9/17/1-ю у якому зафіксовано факт порушення та зазначено, що розгляд справи відбудеться 25.01.2017 об 11 год. 00. хв у приміщенні Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Копію акту перевірки та протоколу отримано уповноваженим представником позивача під підпис.

За результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадовою особою відповідача винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від
25.01.2017 №9/2пз/1013-6/336-17, якою за порушення вимог абзацу 3 ~law15~ та підпункту 3 пункту 11 Порядку №553 до позивача на підставі абзацу 2 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону №208/94-ВР застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу у розмірі 16 000 грн.

Зазначені постанови і є предметом спору у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 "Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" Державній архітектурно-будівельній інспекції забезпечити здійснення її територіальними органами, що ліквідуються, функцій та повноважень, покладених на ці органи, до утворення її територіальних органів як структурних підрозділів апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

В силу положень підпунктів 7,12 пункту 4 постанови Уряду № 294, Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; здійснює контроль за виконанням виданих приписів у визначених законодавством випадках.

За змістом ~law16~ державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Уряду № 553.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

За змістом положень пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: безперешкодного доступу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з пунктом 14 цього Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки у двох примірниках, один з яких надається суб'єкту містобудування, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (пункти 16,17,18,19 Порядку № 553).

Відповідно до пунктів 20,22 цього Порядку, протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівнику відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступнику для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що органи державного архітектурно-будівельного контролю у межах своїх повноважень, за результатами здійсненого заходу, складають акти перевірки. У разі виявлення порушень складають протоколи про вчинення правопорушень, за результатами розгляду яких посадовими особами відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю приймаються постанови про накладення штрафу на суб'єкта містобудування.

Посадові особи державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу до об'єкту перевірки. Водночас суб'єкт містобудування, за умови дотримання цими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, зобов'язаний допустити перевіряючих до проведення перевірки.

Окрім того, до обов'язків суб'єкта містобудування належить виконання вимог органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

У спірному випадку, підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував факт недопуску суб'єктом містобудування посадових осіб відповідача до перевірки. Водночас останніми дотримано вимоги порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Позивачем не виконано вимоги припису від
06.12.2016 №19/16/8-ю, а саме: не допущено перевіряючих до проведення перевірки на об'єкті будівництва.

Судами першої та апеляційної інстанцій у повній мірі надано оцінку обставинам, які слугували підставою для не допуску позивачем посадових осіб до перевірки, у тому числі твердженню Позивача, що перевіряємий об'єкт не перебуває у користуванні позивача, а знаходиться на правах оренди у третьої особи.

З цього приводу судами встановлено, що на умовах договору оренди у третьої особи перебувало нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у той час, як об'єктом перевірки визначено кафе розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Отже, мова йде про різні об'єкти нерухомості. Доказів перебування об'єкта перевірки у користуванні інших осіб позивачем суду не надано.

Також судом першої інстанції, з урахуванням пояснень свідка ОСОБА_2 встановлено, що в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 наявні два входи, верхню частину приміщення займає ФОП ОСОБА_4.

Отже, правильним є висновок судів про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в частині недопуску посадових осіб до перевірки та невиконання вимог припису про усунення правопорушення.

Водночас Верховний Суд враховує, що в оспорюваних постановах має місце описка у нормі, яка порушена позивачем, а саме: замість частини третьої статті 41 Закону 3038-VI помилково зазначено частину четверту цієї статті, однак на переконання колегії суддів, ця помилка не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1, пункту 2 частини 6 статті 2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за:

невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат;

недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанції про обґрунтованість притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі №813/187/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

І. В. Саприкіна