Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №826/3943/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/3943/15

адміністративне провадження №К/9901/9046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року (суддя Аблова Є. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року (колегія у складі суддів: Парінова А. Б., Грибан І. О., Губської О. А.) у справі № 826/3943/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" (надалі позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення яким за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання нараховано штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковий орган неправомірно застосував штрафні санкції до позивача за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на підставі статті 126 Податкового кодексу, оскільки Товариство своєчасно та в повному обсязі сплачено за 2013 рік авансових платежів з податку на прибуток, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та даними актів звірки розрахунків платника з бюджетом по сплаті авансових внесків з податку на прибуток.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, с доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що товариством порушено терміни сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених Податковим кодексом України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган повторює доводи, викладені в судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку за звітний період 2013 рік за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 19 листопада 2014 року № 6818/26-56-15-02-29/31037994.

Перевіркою встановлено порушення платником терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу.

Грошове зобов'язання з податку на прибуток, відповідно до декларації з податку на прибуток за 2013 рік становить 810 967 грн, граничний термін сплати - 11 березня 2014 року, дата сплати - 12 березня 2014 року, кількість днів затримки - до 30 днів, сума сплаченого податкового боргу - 788 298,51 грн;

в розмірі 121 399 грн, граничний термін сплати - 12 березня 2014 року, дата сплати - 28 березня 2014 року, кількість днів затримки - до 30 днів, сума сплаченого податкового боргу - 98 730,51 грн.

На підставі акта камеральної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2014 року №0005221502, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України, за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 887 029 грн, нараховано штраф у розмірі 10%, у сумі 88 702,90 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що Товариством 11 березня 2014 року нараховано податок на прибуток за 2013 рік, самостійно визначений підприємством відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік в сумі 810 967,00 грн, яку погашено 11 березня 2014 року в сумі 22 668,49 грн за рахунок переплати, 12 березня 2014 року в сумі 788 298,51 грн, у зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, нараховано податок на прибуток за 2013 рік, самостійно визначений підприємством, відповідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 121
399,00 грн, яку погашено 12 березня 2014 року в сумі 22 668,49 грн, за рахунок поновленої переплати в сумі 98 730,51 грн. платіжним дорученням від 28 березня 2014 року №2279-20 шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вже зазначено, суди встановили, що позивачем 12.03.2014 подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 р., якими зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 788298,51 грн. Тобто, фактичної сплати суми грошового зобов'язання, як умови для застосування штрафних санкцій не було.

Позивачем здійснено лише коригування (уточнення) грошових об'єкта оподаткування.

З таких підстав, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки позивач має право на уточнення показників податкової звітності, яке не може прирівнюватись до факту сплати грошового зобов'язання. Натомість, перевірити встановлені судами фактичні обставини справи не можливо, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи декларації та уточнюючої декларації.

За таких обставин, Суд не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення з огляду на його передчасність.

Касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Підприємства в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ" задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2015 року у справі № 826/3943/15 - скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.

Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду