Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.05.2018 року у справі №826/18513/16
Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №826/18513/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №826/18513/16

адміністративне провадження №К/9901/48976/18, К/9901/48478/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у складі судді Васильченко І. П. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів Кузьмишиної О. М., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. у справі № 826/18513/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Карпатигаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Карпатигаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року № 0001331200, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 206 973 грн. 59 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

27 грудня 2017 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на видобування природного газу.

20 квітня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 126.1 статті 126, пункту 129.6 статті 129, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, доводить помилковість оцінки обставин справи, наданої судами попередніх інстанцій. Податковий орган доводить правомірність своїх дій щодо встановлення факту несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, а також проведення камеральної перевірки з цією метою.

23 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

25 квітня 2018 року Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» подано касаційну скаргу як особою, яка не брала участі у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки (далі - скаржник, Банк).

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, частини другої статті 53, частини другої статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності вини банку у несвоєчасному перерахунку коштів, призначених на оплату грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на видобування природного газу.

Скаржник зазначає, що всупереч вимогам частини другої статті 53, частини другої статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України його не залучено судом першої інстанції як третю особу, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині висновків про встановлену вину Банку у несвоєчасному перерахуванні коштів та змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень, шляхом виключення даних про вину банку.

11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного міста Києва справу № 826/18513/16.

16 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк.

30 травня 2018 року позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому він спростовує доводи касаційних скарг, просить залишити їх без задоволення, а судові рішення без змін.

07 червня 2018 року справа 826/18513/16 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є платником рентної плати за користування надрами для видобування природного газу.

У червні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 23 червня 2016 року № 7/20-01-12-16/337504782 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу), визначених пунктом 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України.

13 липня 2016 року на підставі акта перевірки та згідно абзаців 1-2 пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001331200, яким за порушення строку, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, для сплати грошового зобов'язання у розмірі 2 069 735 грн. 85 коп. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 206 973 грн. 59 коп.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом у зв'язку із затримкою оплати на один день сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року за податковою декларацією вх. № 9081048217 від 19 травня 2016 року, якою узгоджено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 069 735 грн. 87 коп. та визначено строк його сплати до 30 травня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 травня 2016 року з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів IFОВS» (Клієнт-Банк) сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - Публічному акціонерному товариству «Сбербанк» електронне платіжне доручення за № 1449.

Обслуговування банківського рахунку Товариства здійснювалося на підставі Додаткової угоди № 2 від 17 серпня 2012 року, укладеної до договору банківського рахунку № Т130-010000077 від 17 серпня 2012 року.

З метою обґрунтування своєчасності надання позивачем на виконання до банку електронного платіжного документу № 1449 від 30 травня 2016 року, позивачем було зроблено скрін-шот з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи Клієнт-Банк (надалі скрін-шот), який містить графу «Дата поступлення в банк» де вбачається, що електронний платіжний документ № 1449 від 30 травня 2016 року отриманий Банком 30 травня 2016 року о 16 год. 41 хв.

На звернення позивача від 01 червня 2016 року №01/06-5 до Банку про необхідність надання інформації щодо несвоєчасного зарахування коштів 30 травня 2018 року відповідно до платіжного доручення №1449, банк відповіді не надав як і копії відповідного платіжного доручення із відміткою «Вечірня».

Щодо правомірності проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом статей 54, 58 Податкового кодексу України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2016 року відповідачем проведено 23 червня 2016 року.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, камеральною перевірка це перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

21 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що під час проведення камеральної перевірки (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Протиправність проведення камеральної перевірки висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції приписів частини 2 статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) є безпідставними у зв'язку з тим, що відповідні положення надають суду дискреційне повноваження під час підготовчого провадження прийняти рішення про залучення третіх осіб до справи.

Вимоги щодо зміни мотивувальної частини судових рішень в частині викладення мотивів без врахування вини Банку є неприйнятними, оскільки, внутрішнє переконання судів попередніх інстанцій ґрунтувалося на встановлених обставинах справи та неспростовності відповідних висновків суду першої інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що обставини на які посилається Банк в своїй апеляційній скарзі, який не був учасником справи, а саме на відсутність вини у невчасному перерахуванні коштів відповідно до платіжного документу № 1449 від 30 травня 2016 року, не можуть бути спростовані у вказаному процесі, оскільки це не входить до предмету доказування у даній справі.

Верховний Суд зауважує, що скаржник у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині висновків про встановлену вину банку, і одночасно змінити їх редакцію у цій же частині, що суперечить приписам статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки законодавець, вживаючи сполучник «або», передбачає підстави для реалізації альтернативних повноважень судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги залишаються без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/18513/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер