Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №812/981/16

адміністративне провадження №К/9901/39537/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль»на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (Колегія у складі суддів: Г.М. Міронова, Т.Г. Арабей, І.В. Геращенко)у справі №812/981/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль»доРубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській областіпровизнання протиправними та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №484/17 від 08 серпня 2016 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги ст. 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якої платників податків звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином позивач вважає, що для нього існують законні підстави звільнення від сплати за користування земельними ділянками та майном державної й комунальної власності, встановлені, зокрема Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на період проведення антитерористичної операції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (суддя Смішлива Т.В.), позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №484-17 від 08 серпня 2016 року за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати за землю на суму основного платежу - 7017,00 грн. та пені - 48,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з приписів статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі Закон № 1669-VII), які обумовлюють звільнення позивача від сплати орендної плати (податку) за землю на період проведення антитерористичної операції, за наявності у переліку розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р населеного пункту, в якому здійснює господарську діяльність позивач.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції прийшов до висновків, що позивач має право на пільгу зі сплати орендної плати на землю як платник, який знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, проте він не скористався нею, оскільки звітував податковому органу за повною ставкою у звітні податкові періоди 2016 року. Тому, несплата самостійно визначених грошових зобов'язань призвела до виникнення податкового боргу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки у даних спірних правовідносин не розглядається питання застосування податкових пільг, а питання застосування положень ст. 6 Закону № 1669-VII, приписами якої визначені підстави для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання.

У письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. В обґрунтування відповідачем відзначено, що на сьогодні не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

12 січня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача відкрито.

16 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ», код ЄДРПОУ 37762264, є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 07 вересня 2011 року за № 14801050001051221.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» перебуває на обліку у Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Луганській області як платник окремих податків, зокрема орендної плати.

На підставі рішення Рубіжанської міської ради від 29 січня 2015 року № 48/40 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» та Рубіжанською міською радою укладено договір оренди землі від 12 червня 2015 року, відповідно до якого Рубіжанська міська рада передала Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» в оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,1282 га, під автомобільний газозаправний пункт, яка знаходиться за адресою м. Рубіжне, вул. Трудова 3-б .

Встановлено, що орендована Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Вертикаль" земельна ділянка має комунальну форму власності, розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Трудова 3-б, тобто, на території, на якій, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, а також враховуючи її цільове призначення - під автомобільний газозаправний пункт, тобто, використовується для господарської діяльності позивача.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № 9009459156, в якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю у загальній сумі 16840,82 грн, з щомісячною сумою орендної плати у розмірі 1403,40 грн. зі строком сплати до 30 числа, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З інтегрованої картки позивача вбачається, що податкова заборгованість з орендної плати за землю у сумі 7017,00 грн, визначена у податковій вимозі № 484-17 від 08 серпня 2016 року, виникла у ТОВ "Омега Вертикаль" у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань за період з січня по травень 2016 року включно (по 1403,40 грн щомісячно).

Орендна плата за червень 2016 року сплачена позивачем самостійно платіжним дорученням № 222 від 29 липня 2016 року, тобто, у строки, визначені пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно інтегрованої картки вказані кошти відповідач зарахував на погашення податкового зобов'язання за січень 2016 року, у зв'язку з чим позивачу автоматично нараховано пеню у розмірі 48,87 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 31 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ВЕРТИКАЛЬ» мало податковий борг з орендної плати за землю за основним платежем у сумі 7017,00 грн, та пені в розмірі 48,87 грн.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати за землю не є спірним в межах розгляду даної справи. Проблемним питанням цієї справи є наявність/відсутність підстав для звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у спірний період, якщо він здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада) (пп. 11 пункту 1).

Верховний Суд погоджується, що, оскільки Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Поруч з цим, згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Окрім того слід відзначити, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі дані обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого внесено м. Рубіжне.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відсутність обов'язку сплати податкового зобов'язання виключає можливість утворення податкового боргу та, як наслідок цього, формування контролюючим органом податкових вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке відповідає закону.

На підставі викладеного та в межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, зазначене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Вертикаль» задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду