Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №607/592/17

адміністративне провадження №К/9901/42540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року (головуючий суддя - Братасюк В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (головуючий суддя - судді Каралюс В.М., судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.),

у адміністративній справі № 607/592/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати дії Управління ПФУ щодо призупинення їй виплати пенсії за віком з 1 червня 2015 року неправомірними та зобов'язати відновити та здійснити їй таку виплату з 1 червня 2015 року відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що працює на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області. 16 вересня 2011 року їй призначено пенсію за віком, відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 1 квітня 2015 року відповідач припинив виплачувати пенсію у зв'язку з тим, що після призначення пенсії за віком вона продовжує працювати на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області, а законом України від 2 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, були внесені зміни в статтю 47 Закону від 9 липня 2003 року № 1058-ІV і згідно цих змін, тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, законом України «Про судоустрій і статус суддів» пенсії, призначені відповідно до цього Закону, тобто від 9 липня 2003 року №1058-IV, не виплачуються. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року позовні вимоги в частині зобов'язання Управління ПФУ відновити та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 червня 2015 року по 15 липня 2016 року залишено без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Управління ПФУ відновити та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 16 липня 2016 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги, посилаючись на Закон України від 2 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), яким внесено зміни до статті 47 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV) зазначив, що оскільки позивач працює на посаді, передбаченій Законом України «Про судоустрій і статус суддів», то виплата пенсії не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір суди встановили, що 16 вересня 2011 року ОСОБА_1, яка одночасно займала посаду судді Апеляційного суду Тернопільської області, призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.

16 вересня 2011 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, відповідно до Закону № 1058-IV. Станом на 1 квітня 2015 року працює на посаді судді Апеляційного суду Тернопільської області.

1 квітня 2015 року позивачу, як працюючому пенсіонеру, тимчасово зупинено виплату раніше призначеної пенсії у зв'язку з внесенням змін до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а в подальшому повідомило про відсутність підстав для поновлення пенсії.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком є неправомірними, а тому з 16 липня 2016 року має бути відновлено виплату пенсії за віком, відповідно до Закону №1058-IV, через відсутність підстав для припинення її виплати.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

Отже, з 1 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

З 1 січня 2017 року редакція статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була чинна зі змінами внесеними Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якої тимчасово (далі - Закон № 1774-VIII), по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;

Таким чином, Законом №1774-VІІІ фактично продовжено тимчасовий порядок обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для здійснення позивачу виплати призначеної їй пенсії на підставі Закону № 1058-ІV.

Отже, висновок судів про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу призначеної пенсії та зобов'язання поновити її виплату з 16 липня 2016 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду