Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №808/1730/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №808/1730/16

адміністративне провадження №К/9901/40654/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року у складі судді Стрельнікової Н.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі суддів Баранник Н.П., Дурасової Ю.В., Щербака А.А.

у справі № 808/1730/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів»

(далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - Казначейство), у якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу, яка виразилась у неподанні Казначейству висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача по декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 7677003 грн та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 100453,06 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2016 року у розмірі 100178,60 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що оскільки податковим органом несвоєчасно повернуто бюджетне відшкодування податку на додану вартість, тому позивач має право на стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, що передбачено статтею 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на норми статті 200 Податкового кодексу України та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та, як наслідок, і стягнення пені, нарахованої на суму бюджетного заборгованості, не є правильним способом захисту прав позивача.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

07 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 808/1730/16 витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду.

17 січня 2018 року справа №808/1730/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №808/1730/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/40654/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року та визначено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України на рахунок платника у банку в розмірі 7 677 003 грн.

21 квітня 2016 року сформовано висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 249-07, за яким Товариству за декларацією № 9039285744 від 21 березня 2016 року за лютий 2016 року належить відшкодувати з бюджету 7677003,00 грн.

Вказаний висновок та реєстр про суми відшкодування податку на додану вартість отримані Казначейством 22 квітня 2016 року.

Листом від 04 травня 2016 року казначейство повернуло податковому органу висновок № 249-07 від 21 квітня 2016 року у зв'язку з тим, що у казначейства відсутня узагальнена інформація щодо визначених у висновку обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган неодноразово направляв до казначейства висновки та реєстри висновків, однак такі документи поверталися.

27 травня 2016 року казначейство отримало узагальнену інформацію щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформовану за зверненням головних управлінь ДФС.

Відшкодування податку на додану вартість за декларацією за лютий 2016 року в сумі 7677003,00 грн позивачем отримано 27 травня 2016 року, що підтверджується копією платіжного доручення № 690.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків до 01 січня 2017 року визначались положеннями статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що за період з 07 травня 2016 року по 27 травня 2016 року сума податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 7677003 грн, яка не була відшкодована позивачу, вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, що становить 100178,60 грн.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 808/1730/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер