Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.06.2018 року у справі №815/459/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року

Київ

справа №815/459/14

адміністративне провадження №К/9901/2874/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л. І., суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянувши касаційну скаргу розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Придунайський" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Публічне акціонерне товариство "Придунайський" подало до суду позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 31.12.2013 № 534/15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10 %, що становить 29000,29 грн, та від 31.12.2013 № 535/15 15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 %, що становить 51453,00
грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковим законодавством не передбачено застосування до платників спеціального режиму оподаткування штрафних санкцій за порушення термінів перерахування сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок в установі банку.

Одеський окружний адміністративний постановою від 07.02.2014 адміністративний позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 535/15 та № 534/15. Стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ПАТ "Придунайський" судовий збір в сумі 182,70 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2014 залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2014.

ДПІ у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права: підпункту 14.1.156 пункту
14.1 статті 14, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.09.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В. В., Шипуліна Т. М.

Верховний Суд ухвалою від 13.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на так

Суди попередніх інстанцій установили, що контролюючий орган провів камеральну перевірку позивача щодо несвоєчасності надання копій платіжних доручень за спеціальними деклараціями за квітень 2012 року, за вересень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року та щодо порушення термінів сплати податкових зобов'язань за такими деклараціями за листопад, грудень 2012 року, квітень, травень, серпень, вересень 2013 року, за результатами якої склав акт від 12.12.2013 року № 315/15-413357.

На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 31.12.2013 № 534/15 про застосування до позивача відповідно до підпункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10 %, що становить 29000,29 грн, та від 31.12.2013 № 535/15 15 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 %, що становить 51453,00 грн.

Підставою для застосування штрафних санкцій слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне перерахування позивачем на виконання вимог передбаченого у пункті 209.2 статті 209 Податкового кодексу України податкового зобов'язання з податку на додану вартість на спеціальний рахунок. Контролюючий орган виходить з того, що підприємство за деякі з періодів своєчасно перераховувало податкові зобов'язання, але несвоєчасно надало копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість, а за деякі з періодів зарахувало податок на додану вартість на спеціальний рахунок з порушенням строку.

Згідно з пунктом 209.2 статті 209 ПКУ згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 4 вищезазначеного Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПКУ, а фактичні перевірки - пунктом 75.1 статті 75 ПКУ та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПКУ визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналіз зазначених норм Закону свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, своєчасність сплати грошових зобов'язань камеральною перевіркою не охоплюється.

Контролюючий орган до 01.01.2017 (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII, згідно з яким розширено предмет камеральної перевірки та включено до нього своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах) не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов'язання в рамках камеральної перевірки. Достовірність, повнота, своєчасність нарахування та сплати платником податків податкових зобов'язань могла бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу були відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати (перерахування на спеціальний рахунок) грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 ПКУ.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, якими правильно вирішено справу. При цьому бере до уваги, що незастосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими визначено порядок та підстави проведення камеральної перевірки, не призвело до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

В. В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду