Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №440/305/19

адміністративне провадження №К/9901/14413/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 440/305/19

за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року (прийняту у складі головуючого судді Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Бегунца А.О., суддів: Яковенка М.М., Лях О.П.),

І. Суть спору:

1. 23 січня 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Відповідач) у якому просив:

1.1. стягнути середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судового рішення і яка станом на 14 січня 2019 року складає 418 658,60 грн.

1.2. стягнути судові витрати.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем, безпідставно не було проведено стягнення середнього заробітку за увесь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, було повернуто позовну заяву позивачеві у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

4. Рішення судів попередніх інстанцій умотивовані тим, що обставини, зазначені позивачем в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, не є поважними.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

6. У касаційній скарзі позивач зазначає, що пропуск строку звернення до суду є поважним та пов`язаний з фактом встановлення судовими рішеннями правонаступника по спірним правовідносинам щодо його звільнення. Так вважає, що відлік строку слід обчислювати з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 28.11.2018 у справі № 524/4446/17, якою було визначено, що правонаступником Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області став Виконавчий комітет Кременчуцької міської рада Полтавської області. Тобто, позивач зазначав, що наявність судової процедури щодо встановлення належного відповідача є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

7. Позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. 29 лютого 2016 року розпорядженням заступника голови комісії з припинення діяльності Автозаводської районної у місті Кременчуці ради та її виконавчих органів №68-0 ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку з ліквідацією установи, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

9. 04 березня 2016 року, згідно виписки за картковим рахунком ОСОБА_1 , останньому зараховано 21068,62 грн. заробітної плати та виплат до неї.

10. 02 червня 2016 року по справі №524/3067/16-ц рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області стягнуто з Комісії з припинення діяльності Автозаводської районної ради у м.Кременчуці та її виконавчих органів на користь ОСОБА_1 2358,64 грн. заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

11. 02 квітня 2017 року, зазначене рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 червня 2016 року по справі №524/3067/16-ц було виконано.

12. 23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судового рішення і яка станом на 14 січня 2019 року складає 418 658,60 грн.

13. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та з наданням доказів наявності поважних причин.

14. 11 лютого 2019 року на виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем до суду надано клопотання, у якому зазначено, що після отримання коштів - з 12 квітня 2017 року було затверджено проміжні ліквідаційні баланси Автозаводської районної ради, яка ліквідувалась і виплата коштів по її боргам була припинена, тому звертатися до суду про стягнення коштів з вказаної установи вже було пізно. Після цього постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №524/4446/17 було визначено, що правонаступником Автозаводської районної ради м.Кременчука Полтавської області став Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області. У своїй постанові від 22 листопада 2018 року по справі №524/4511/17 вказаний суд дійшов подібних висновків. ОСОБА_1 вважав, що наведені причини є поважними та такими, що перешкоджали йому звернутися до суду з відповідним позовом.

15. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду вересня 2016 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, було повернуто позовну заяву позивачеві.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

21. Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22. Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

23. За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. За приписами частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

26. За приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Верховний Суд зазначає, що спірним у цій справі є питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та стягнення середнього заробітку за увесь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з березня 2016 року по дату прийняття судового рішення по цій справі.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено позивачем, фактичний розрахунок із позивачем відбувся 04 березня 2016 року, при цьому середній заробіток за весь час затримки по дату такого розрахунку, на виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука по справі №524/3067/16-ц, проведено 12 квітня 2017 року. Тобто, саме з 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 мав би дізнався про те, що порушення виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

29. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та на нього слід розповсюджувати та надавати оцінку поважності пропуску строку звернення до суду.

30. Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

31. Проте, суди першої та апеляційної інстанції не врахували те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з березня 2016 року по дату прийняття судового рішення за цими вимогами та позивач розраховує середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку станом на 14.01.2019 року.

32. При таких обставинах суд першої інстанції, рішення якого залишив у силі суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про залишення без розгляду позовних вимог за весь період зазначений у позові без розмежування строку який позивач пропустив без поважних причин та строку який встановлений ст.122 КАС України, 233 КЗпП України та який не вважається пропущеним.

33. Тобто, під час нового розгляду суд повинен вирішити питання щодо розгляду позовних вимог в межах строків звернення до суду, встановлених ст.122 КАС України, ст.233 КЗпП України.

34. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої та апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

35. Частиною 1 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

VII. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

Ж.М.Мельник-Томенко