Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №826/24294/15
Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №826/24294/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2018 року

Київ

справа №826/24294/15

адміністративне провадження №К/9901/35433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року (суддя Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 18 березня 2015 року вих. №7136/10/26-58-11-02-18 "Про відмову у прийнятті податкової звітності", рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 20 травня 2015 року №8080/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, рішення Державної фіскальної служби України від 21 серпня 2015 року №18018/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць - лютий 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо Товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, одночасно, додавши до неї платіжне доручення №372 від 18 листопада 2016 року про сплату судового збору в сумі 1339,80 грн.

Ухвалою від 07 грудня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив подану позивачем апеляційну скаргу без руху в зв'язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674). При цьому, Товариству надано двадцятиденний з моменту отримання ухвали строк для усунення недоліку апеляційної скарги.

Копію ухвали позивачем одержано 11 січня 2017 року.

27 січня 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) Товариство звернулось до апеляційного суду із заявою про роз'яснення ухвали від 07 грудня 2016 року й ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у задоволенні заяви Товариства про роз'яснення судового рішення відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в зв'язку із неусуненням нею недоліку апеляційної скарги, що залишена без руху.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 лютого 2017 року, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило вказану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначав, що суддя Київського апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 07 грудня 2016 року дійшла висновку про невідповідність апеляційної скарги Товариства приписам частини 6 статті 187 КАС України, хоча остання містить положення лише щодо необхідності додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору і такий документ позивачем було додано; до того ж, суддею здійснено перевірку повноти сплати позивачем судового збору, тоді як відповідно до статті 9 Закону №3674 потрібно було лише перевірити зарахування сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України; крім того, в зв'язку з поданням позивачем заяви про роз'яснення ухвали апеляційного суду від 07 грудня 2016 року у відповідності до частини 4 статті 170 КАС України зупинився перебіг строку її виконання, що також не було враховано судом при постановленні ухвали від 13 лютого 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач (Державна фіскальна служба України) в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, за змістом пункту 6 частини 1 статті 7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Згідно ж з пунктом 3 частини 1 статті 7 КАС України ще одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Так, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (стаття 49 КАС України).

Частиною 1 статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до апеляційної скарги встановлено статтею 187 КАС України, відповідно до частини 6 якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

За змістом частини 3 статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частиною 1 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху (пункт 1 частини 3 статті 108 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674, відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 3 частини 2 статті 4 якого за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 статті 4 Закону №3674 встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини 3 статті 6 Закону №3674).

Згідно ж із частиною 7 статті 6 Закону №3674 розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Станом на 01 січня 2015 року (в якому Товариством було подано до суду першої інстанції позов у даній справі) розмір мінімальної заробітної плати складав 1218,00 грн.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, ту обставину, що позов подано юридичною особою й остання містить декілька вимог немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено лише за одну немайнову вимогу, апеляційний суд в ухвалі від 07 грудня 2016 року зазначив про необхідність доплати позивачем судового збору за решту немайнових позовних вимог, визначив конкретний розмір належного до сплати судового збору та встановив двадцятиденний з моменту отримання ухвали строк для усунення цього недоліку.

Проте, позивачем у встановлений судом строк судовий збір доплачено не було.

З огляду на викладене, касаційний суд вважає, що апеляційна скарга Товариства обґрунтовано повернута ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року.

Доводи ж касаційної скарги таких висновків суду не спростовують та фактично зводяться до відсутності, на думку позивача, у апеляційного суду обов'язку перевіряти правильність (повноту) сплати судового збору при зверненні особи з апеляційною скаргою, проте такі твердження Товариства суперечать положенням як частини 6 статті 187, частини 2 статті 189 КАС України, так і частини 7 статті 6 Закону №3674.

Що ж до посилань Товариства на те, що в зв'язку з поданням ним 27 січня 2017 року заяви про роз'яснення ухвали апеляційного суду від 07 грудня 2016 року у відповідності до частини 4 статті 170 КАС України зупинився перебіг строку її виконання, то останні не приймаються Судом до уваги, враховуючи, що положення вказаної статті як такі стосуються лише судових рішень, якими спір вирішено по суті, а не тих, які прийняті з процесуальних питань (зокрема, щодо залишення апеляційної скарги без руху).

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду