ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2018 року

Київ

справа №809/1809/16

адміністративне провадження №К/9901/48129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (суддя Шумей М.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (головуючий суддя Гулид Р.М., судді Кузьмич С.М., Сапіга В.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (залученого до участі у справі ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000281407 від 22 липня 2016 року та рішення про застосування фінансових санкцій №387/09-19-РРО/2094508039 від 22 липня 2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000281407 від 22 липня 2016 року; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій №387/09-19-РРО/2094508039 від 22 липня 2016 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1378,00грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року в частині стягнення з Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судового збору в розмірі 1378,00 грн. скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20грн.; в решті постанову залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили про відсутність у податкового органу правових підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06 липня 1995 року, за неведення чи неналежне ведення книги обліку доходів і витрат, а також прийшли до висновку, що позивачем не здійснювалось зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

25 листопада 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) відповідачі звернулись до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови цього суду від 14 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами з підстави, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), в якій просили її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи подану заяву, відповідачі посилались на те, що 09 листопада 2017 року їм стала відома обставина, яка є істотною для вирішення даної справи й не була відома під час її розгляду, а саме - постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали №К/800/50129/13 від 14 лютого 2017 року у справі №823/204/13-а (тобто фактично судової практики у іншій справі), в якій підтримано позицію контролюючого органу та зазначено, що штрафні (фінансові) санкції за неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем її реалізації, до суб'єкта господарювання застосовані правомірно.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, у відкритті провадження за нововиявленими обставинами відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку про пропуск відповідачами встановленого частиною 1 статті 247 КАС України строку звернення з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, відповідачі звернулись з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просили вказані ухвали судів скасувати та відмовити в задоволенні позову.

При цьому, мотивуючи касаційну скаргу, відповідачі фактично посилались на ту ж обставину, що й в самій заяві від 19 листопада 2017 року.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами при постановленні оскаржуваних ухвал норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 246 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини 2 статті 245 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема, за умови відкриття істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Таким чином, процесуальним законодавством визначенні чіткі строки для звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

Суди попередніх інстанцій на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановили, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року у справі №823/204/13-а (№К/800/50129/13) була надіслана Вищим адміністративним судом України до Реєстру 16 лютого 2017 року, зареєстрована 19 лютого 2017 року та оприлюднена 20 лютого 2017 року, а відтак після цієї дати перебувала у вільному доступі й представники заявників мали до неї доступ, в зв'язку з чим прийшли до висновку, що оскільки з заявою про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами відповідачі звернулись 25 листопада 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті), то ними пропущено встановлений частиною 1 статті 247 КАС України місячний строк й відтак у відкритті провадження за такою заявою необхідно відмовити.

Разом з тим, судами не було враховано, що структура частини 1 статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили; в інших же випадках, відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у зв'язку з пропуском заявником одного місяця з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про нововиявлені обставини, і не надаючи правової оцінки причинам пропуску строку, суд безпідставно позбавляє особу права на перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Враховуючи відсутність правової норми, що передбачає настання наслідків при зверненні особи із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами із пропуском місячного строку, Суд вважає обґрунтованим, в такому випадку, застосування частини 7 статті 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відтак, в разі якщо особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, суд в порядку статей 107-108 КАС України залишає заяву без руху і надає строк для звернення до суду з заявою про поновлення строків або для зазначення інших підстав для поновлення строку; якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений в ухвалі про залишення без руху строк або вказані заявником підстави для поновлення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами будуть визнані неповажними, суддя відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Проте, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 29 листопада 2017 року, наведене залишив поза увагою та, як наслідок, не встановив, чи порушено заявником питання поновлення пропущеного строку та не надав йому можливості обґрунтувати поважність причин його пропуску, в зв'язку з чим фактично позбавив відповідачів доступу до правосуддя.

Вказаний недолік суду першої інстанції апеляційним судом також усунутий не був.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, враховуючи викладене вище, ухвали судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам зазначеної статті.

Згідно із частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами та ухвала апеляційного суду про залишення її без змін підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду