Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2018 року

Київ

справа №607/3993/17

адміністративне провадження №К/9901/35160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в складі судді Ромазан В.В. від 01.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Носа С.П., Кухтея Р.В., Яворського І.О. від 28.09.2017 у справі №607/3993/17 за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з 23 листопада 2016 року протиправними; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 листопада 2016 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі посилається на те, що безпосередня участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження не підтверджена, у зв'язку з тим, що у довідці Управління внутрішніх справ Тернопільської області, де зазначено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження м. Чорнобиль із 27 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року, не вказано підставу видачі довідки з посиланням на первинні документи. Крім того, вказує на недостатній страховий стаж позивача для призначення пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році другої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

23 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Згідно протоколу №12 від 23 лютого 2017 року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області ОСОБА_2 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що у довідці Управління внутрішніх справ Тернопільської області, де зазначено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження м. Чорнобиль із 27 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року, не вказано підставу видачі довідки з посиланням на первинні документи; у Витязі з послужного списку, як колишнього працівника органів внутрішніх справ Тернопільської області, не зазначені дні виїзду у 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС та не підтверджено їх первинними документами. Крім того станом на дату звернення у позивача загальний стаж становить 14 років 1 місяць 12 днів.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено участь позивача в ліквідації наслідків аварії ЧАЕС саме в червні 1986 року, що відповідно до приписів ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Згідно з абзацом сьомим підпункту "ґ" пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII).

Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону № 796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Судами досліджено та надано оцінку довідці Управління внутрішніх справ Тернопільської області № 91 від 07 жовтня 1992 року, згідно якої позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження м. Чорнобиль з 27 квітня 1986 року по 03 травня 1986 рік.

Згідно витягу з послужного списку, як колишнього працівника органів внутрішніх справ Тернопільської області, зазначено, що ОСОБА_2 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з 27 квітня 1986 року по 02 травня 1986 року, за час перебування у зоні відчуження позивачу проводилась оплата праці в трьохкратному розмірі. Також згідно із довідкою Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області від 01 червня 2017 року № ВОБССЗ/288, позивач 14 квітня 1981 року призваний Житомирським міським військкоматом Житомирської області на строкову військову службу.

На підставі вказаних документів, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Проте згідно ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Отже, крім статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та необхідної кількості днів праці у зоні відчуження, обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є наявність 15 річного страхового стажу, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Відповідач в рішенні про відмову у призначенні пенсії, апеляційній та касаційній скаргах вказав, що загальний стаж позивача становить 14 років 1 місяць 12 днів, проте вказаній обставині не було надано правової оцінки, не спростовано та не підтверджено.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, наявні підстави для скасування судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду