Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м.Київ

справа №817/1421/18

адміністративне провадження №К/9901/2741/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву ОСОБА_1 про закриття провадження в адміністративній справі №817/1421/18 за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за поїзд, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (судді: Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, де третя особа ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 04.05.2018 року №4.

Рішенням від 27 липня 2018 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасовано означене вище рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - без змін.

25 лютого 2019 року позивачем було подано заяву про закриття провадження у справі з підстав неможливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вищеозначеної заяви та наявність підстав до закриття провадження у справи, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 04 травня 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було зупинено транспортний засіб марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1, з напівпричіпом марки «Bodex», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, які належить на праві приватної власності ОСОБА_1

За результатами перевірки вищеозначеними транспортними засобами нормативних вагових параметрів відповідачем було складено Акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2018 №0010755 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.05.2018 №0003599, на підставі яких відповідачем сформовано оскаржуваний розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 04.05.2018 №4, яким позивачу нараховано плату за проїзд у розмірі 9331,20 євро.

Вважаючи вказаний розрахунок протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі № 803/3/18.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, постановляючи вищеозначене рішення у справі № 803/3/18, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають судовому розгляду, а тому числі в порядку адміністративного судочинства.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на наведене, Верховий Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів помилковими, з огляду на що дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про закриття провадження в адміністративній справі задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за поїзд, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець