Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2020 року у справі №420/3931/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 420/3931/20

адміністративне провадження № К/9901/31674/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 (головуючий суддя - О. В. Яковлєв, судді - Ю. М. Градовський, А. В. Крусян)

у справі № 420/3931/20

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит",

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2020 № ~organization0~.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена в порушення вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частин 1 , 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки за вказаними нормами приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Позивач зазначає, що з 2013 року він зареєстрований та постійно проживає в місті Одесі. У свою чергу, приватний виконавець Дорошкевич В. Л. діє в межах виконавчого округу міста Києва.

Також, позивач вказує, що відповідачу було достеменно відомо, що місцем проживання позивача є місто Одеса, на територію якого не поширюється компетенція приватного виконавця Дорошкевич В. Л., що свідчить про вчинення дій за межами його виконавчого округу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Дорошкевич В. Л. (виконавчий округ міста Києва) від 23.04.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization1~.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження щодо боржника, який проживає в іншому виконавчому окрузі.

5. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження не порушено вимог законодавства, оскільки спірне виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса від 17.04.2020 № 9291, у якому зазначено, що фактична адреса проживання позивача знаходиться у м. Києві, а положеннями Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 не передбачено обов'язку у приватного виконавця перевіряти правдивість зазначеного у виконавчому документі місця проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Позиція інших учасників справи

8. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

9. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2021 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

11.23.04.2020 до приватного виконавця Дорошкевич В. Л. (виконавчий округ міста Києва) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про примусове виконання виконавчого напису № 9291 від 17.04.2020, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" коштів у розмірі 11 850,00 грн.

12. Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л.
23.04.2020 відкрито виконавче провадження № ~organization2~ про примусове виконання виконавчого напису № 9291, виданого 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованості у розмірі 11 850,00 грн.

13. У постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization3~ зазначено наступну інформацію щодо боржника та стягувача, а саме:

Боржник: ОСОБА_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1;

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", адреса: 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Якова Самарського, 12-А; код ЄДРПОУ: 41346335.

14. Супровідним листом від 23.04.2020 постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2020 № ~organization5~ направлено відповідачем на ім'я ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2.

15. Позивач отримав оскаржувану постанову 02.05.2020 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується конвертом, який направлений приватним виконавцем Дорошкевич В. Л. адресату - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, трек номер 0200245462653.

16. Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

19. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

20. Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

21. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

22. Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

23. Відповідно до частин 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених частин 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім винятків, установлених цією частиною.

24. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

25. Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

26. Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, начастини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

27. Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

28. Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

29. Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

30. За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

31. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

32. Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

33. Відповідно до частин 1 , 2 і 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

34. За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

35. Частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

36. За змістом статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

37. Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

38. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

39. За змістом частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Спірним питанням у цій справі є застосування положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.

41.31.03.2021 Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом перегляду в цій справі.

42. У вказаній постанові Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (мовиться про справу № 380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

43.15.07.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 380/9335/20, спірні правовідносини якої також є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

44. За наслідками розгляду справи № 380/9335/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 15.07.2021, у якій дійшов висновку про правильність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та не вбачав підстав для відступлення від вказаної правової позиції.

45. Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України "Про виконавче провадження", положення статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

46. Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.

47. Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" в сукупності з іншими положеннями пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

48. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що приватний виконавець Дорошкевич В. Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

49. Боржник у виконавчому провадженні ВП № ~organization6~ - фізична особа - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті серії НОМЕР_2, виданого позивачу Приморським РВ УМВС України в Одеській області 17.06.1998.

50. Таким чином, місце реєстрації проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В. Л. здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № ~organization7~ прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

51. Крім того, суд першої інстанції встановив, що у виконавчому написі нотаріуса № 9291 від 17.04.2020, який поданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" відповідачу - приватному виконавцю Дорошкевич В. Л. для примусового виконання, зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_2 та адресу проживання боржника: АДРЕСА_1. В матеріалах виконавчого провадження № ~organization8~ наявна відповідь № 1062232172 від 24.04.2020 на запит до Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_2, згідно якої за другий місяць 2020 року наявна інформація про те, що останнє місце роботи - Приватне підприємство "ЮНІОН ТРЕЙД ПЛЮС", за адресою місто Одеса, Київський район, вул. Космонавта Комарова, буд.
12.

52. Таким чином, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що відповідачу було достеменно відомо, що місцем реєстрації та працевлаштування позивача є адреса за межами його виконавчого округу.

53. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач зареєстрований, фактично мешкає у місті Києві або у місті Києві знаходиться його майно.

54. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих вище правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.

55. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

56. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2020 ВП № ~organization9~ прийнята відповідачем з порушенням приписів частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частини 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених частини 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, яке є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

59. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

60. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 420/3931/20 скасувати.

3. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі № 420/3931/20 залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк