Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.04.2019 року у справі №818/3627/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №818/3627/15

адміністративне провадження №К/9901/9946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 у складі судді Гелета С.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у складі колегії суддів Мельнікової Л.В., Філатова Ю.М., Бартош Н.С. у справі №818/3627/15 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, : про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа) включити позивача (договір № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривні від 12.02.2015) до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача (договір № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривні від 12.02.2015 року) до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 010-18513-120215 на суму 170000,00 грн. В подальшому позивач отримала повідомлення від ПАТ "Дельта Банк" про нікчемність вищевказаного договору згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В зв'язку з цим відповідачі не включили позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Підставою для визнання депозитного договору нікчемним було те, що кошти на депозитний рахунок позивача перераховано з іншого рахунку фізичної особи - кредитора банку, що надає право такій особі в майбутньому отримати відшкодування за рахунок ФГВФО. Вказане рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що порушує її майнові права, оскільки ні Законом України "Про банки та банківську діяльність", ні актами цивільного законодавства така заборона не передбачена.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року - скасовано з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати наведені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами, суперечать нормам чинного законодавства України, порушують майнові права та інтереси позивача, тому підлягають скасуванню.

В поданому запереченні Уповноважена особа просить касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року відхилити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 12.02.2015 між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 010-18513-120215 на суму 170000,00 грн. Згідно вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" приймає грошові кошти у розмірі 170000,00 грн. строком до 11.08.2015 та нараховує відсотки у розмірі 13 % річних (п.1.2, 1.3, 1.4 договору).

Пунктом 1.8 Договору передбачено, що грошові кошти перераховуються із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору. В разі нездійснення перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, договір вважається таким, що не був укладений.

Також, 12.02.2015 позивач та працівник банку ОСОБА_5 укладає додаткову угоду № 1 від 12.02.2015року, яким змінює зміст п.1.8 Договору щодо перерахування коштів, зокрема, даний пункту викладається в новій редакції, а саме визначається право перерахування грошових коштів із власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору, а також право перерахувати кошти із відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента. Також додатковою угодою №1 від 12.02.2015 сторони визначили, що умови п. 5.11 Правил до правовідносин, що виникають на підставі до цього договору не застосовуються.

В день підписання даного договору, сума вкладу в розмірі 170000,00 грн. перерахована платіжним дорученням від 12.02.2015 № 45811632 в безготівковому порядку з рахунку іншої особи - ОСОБА_6, відкритого в ПАТ "Дельта Банк".

Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії проблемних.

В подальшому, Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 затверджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 по 02.06.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 тимчасову адміністрацію запроваджено строком до 02.09.2015.

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 654 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк".

Згідно протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" виявлено ряд правочинів з ознаками нікчемності. В протоколі зазначено, що нікчемні договори та інші правочини були вчинені в зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках окремих клієнтів ПАТ "Дельта Банк" перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування, а відповідно існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна. Вказаними фізичними особами було ініційовано процес зарахування коштів на депозитні рахунки інших осіб у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів. При цьому вказані дії вчинялися в період дії постанови Національного Банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних.

Наказом уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16.09.2015 № 58 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Листом від 23.09.2015 № 8821/493 позивача повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" від 12.02.2015 № 010-18513-120215 є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переказ коштів від ОСОБА_6 підпадає під визначення здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства", тобто, пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Також судом першої інстанції вказано, що на час вирішення справи відсутні спірні правовідносини безпосередньо між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення останнього до Загального реєстру вкладників, тому дані вимоги є передчасними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що ПАТ «Дельта Банк» (Сумське відділення) 12.02.2015 уклав з позивачем договір № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» у гривнях» та додаткову угоду № 1 до цього договору, умови якої прямо суперечать приписам п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Уповноважена особа обґрунтовано не внесла дані про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8 до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами). За таких обставин, відсутні підстави для зобов'язання відповідача - Фонду внести дані про позивача до Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Додаток 11 до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що за висновками суду першої інстанції переказ коштів від ОСОБА_6 підпадає під визначення здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, тобто, п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено п. 9 - «здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства» Законом України від 16.07.2015 року N 629-VIII, що набрав чинності 12.08.2015, в той час як розпорядження про перерахування коштів із свого банківського рахунку на рахунок позивача ОСОБА_6 здійснив 12.02.2015.

Також апеляційний суд вказав, що предметом спору в даній справі є законність рішення відповідача - Уповноваженої особи щодо невнесення даних про позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з підстав невідповідності вимог закону, а саме, - п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», договору № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» у гривнях», укладеного 12.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта-Банк» з урахуванням додаткової угоди до цього договору від 12.02.2015, а не відповідність вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» одностороннього правочину - розпорядження від 12.02.2015 ОСОБА_6 про перерахування коштів із свого банківського рахунку на рахунок позивача.

Суд першої інстанції також визнав встановленим, що позивач уклав 12.02.2015 з ПАТ «Дельта Банк» договору № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращій від Миколая» у гривнях» без мети обліку на ньому власних коштів, а з метою дроблення коштів іншого клієнта банку та з метою подальшого отримання відшкодування за рахунок держави.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що з огляду на ч. 2 ст. 215 ЦК України підстави недійсності правочину, встановлені нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів, повинні мати імперативний характер. З огляду на імперативний характер приписів ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» мета вчинення правочину (у тому числі договору), що прямо суперечить приписам зазначеної законодавчої норми, не є ознакою нікчемності такого правочину.

Крім того висновок суду першої інстанції про наявність навмисної змови однієї сторони з іншою стороною колегія суддів апеляційного суду вважала не вмотивований.

З урахуванням встановленої невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволені адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про безпідставність вимог в частині зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" додаткової інформації щодо позивача, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З приводу позовних вимог позивача щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 974,40 грн., що підтверджується квитанцією № 682910003 від 29 жовтня 2015 року. За подання апеляційної та касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1071,84 (квитанція № 682510061 від 25 лютого 2016 року) та 1169,28 грн. (квитанція № 681110114) відповідно.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, касаційний суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 з ФГВФО суму судового збору в розмірі 1607,76 грн.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_2 (договір № 010-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривні від 12.02.2015) до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплачений судовий збір в сумі 1607,76 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду