Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2021 року у справі №140/16342/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 140/16342/20

провадження № К/9901/30283/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Хобор Р. Б., суддів: Кухтея Р. В., Шинкар І. І.

І. Суть спору

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі також - Управління), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 16 жовтня 2020 року № 2332/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1";

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 28 жовтня 2020 року № 2454/к "Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16 жовтня 2020 року № 2332/к";

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 29 жовтня 2020 року;

1.3. стягнути з Управління на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2020 року по день поновлення на посаді.

2. В мотивування позову зазначає, що, починаючи з 20 серпня 2019 року, позивач обіймав посаду начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Однак, наказом Управління від 16 жовтня 2020 року № 2332/к до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, яким останнього звільнено із займаної посади за пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі-Закон № 889-VIII). В подальшому наказом Управління від 28 жовтня 2020 року № 2454/к внесено зміни до попереднього наказу в частині дати звільнення позивача у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному.

Підставою прийняття вказаного наказу слугувало подання дисциплінарної комісії Управління від 05 жовтня 2020 року № 55.

Позивач стверджує, що застосоване до нього дисциплінарне стягнення не відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню його вини.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення не враховано характер дисциплінарного проступку, не досліджені обставини, за яких він був вчинений, не враховано відсутність настання наслідків.

Вважаючи спірний наказ про звільнення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до наказу Управління від 20 серпня 2019 року № 1026/3 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Першого відділу державної виконавчої служби м.

Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, яка згідно зі ~law14~ відноситься до посад державної служби категорії "Б".

4. Заступником начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Управління Ляшенком А. З. з власної ініціативи проведено перевірку законності виконавчих проваджень № 61761313, № ~organization0~, № 61760959, які перебували на виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Управління (далі - Перший відділ).

5. За результатами перевірки законності виконавчих проваджень начальник Управління прийняв постанови: № 65/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № 61761313; № 66/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № 61760959; № 67/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № ~organization1~. У вказаних постановах містяться висновки з урахуванням вимог законодавства щодо дій державних виконавців у межах вказаних виконавчих проваджень. При цьому, відповідно до інформаційних довідок з АСВП у вищезазначених виконавчих провадженнях виконавчі дії щодо зняття арешту та закінчення виконавчого провадження, вчинені начальником Першого відділу Управління ОСОБА_1 за відсутності правомірних на те підстав.

6. Таким чином суб'єктом призначення на підставі подання заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Штепи С. О. від 04 серпня 2020 року № 18120/0/1-20/10-08 ініційовано дисциплінарне провадження, в ході якого відповідачем встановлено, що виконавчі провадження № 61761313,61760959,~organization2~ завершені ОСОБА_1, однак перебували на виконанні у державних виконавців Першого відділу Коренги А. А. та Павлович О. О. Виконавчі дії у вказаних виконавчих проваджень щодо зняття арешту та закінчення виконавчого провадження вчинені позивачем. Водночас, надані копії квитанцій (платіжних доручень) про сплату заборгованості в межах вказаних виконавчих проваджень, на підставі яких позивач вчинив наведені вище виконавчі дії, незавірені належним чином, отримані без заяви боржника чи стягувача, без відмітки про реєстрацію вказаних квитанцій як вхідних документів, що надійшли до відділу. Також позивач не перевірив надходження коштів на підставі цих платіжних документів. Ці обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника та закінчення виконавчого провадження.

7. Зважаючи на наведене, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач при здійсненні виконавчих дій в межах виконавчих проваджень № 61761313,61760959,~organization3~ порушив вимоги частини 1 статті 13, частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження", частини 2 статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, абзацу першого пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, що в свою чергу, призвело до вчинення дій за межами повноважень, визначених статтею 19 Конституції України, ~law17~, що є дисциплінарним проступком, передбаченим ~law18~ - перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

8.16 жовтня 2020 року Управлінням видано наказ № 2332/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1", на підставі якого позивач звільнений з посади начальника Першого відділу Управління, 16 жовтня 2020 року за ~law19~ за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

9. Наказом Управління від 28 жовтня 2020 року № 2454/к "Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16 жовтня 2020 року № 2332/к" у зв'язку із закінченням тимчасової непрацездатності позивача змінено дату звільнення замість у пункті 1 слова та цифри "16 жовтня 2020 року" замінено на "28 жовтня 2020 року".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 10 березня 2021 року в позові відмовив.

Таке своє рішення мотивував тим, що державні виконавці Коренга А. А. та Павлович О. О., в яких перебували на виконанні відповідні виконавчі провадження №61761313,61760959,~organization4~, у день вчинення позивачем виконавчих дій - 04 червня 2020 року та 18 лютого 2020 року, перебували на своїх робочих місцях і не знаходились у відпустках чи на лікарняному. Жодна передача виконавчих проваджень від державних виконавців до начальника відділу не відбувалась та не оформлялась, що свідчить про те, що позивач по виконавчих провадженнях №61761313,61760959,~organization5~ не мав права вчиняти жодних дій.

Разом з цим суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника, оскільки квитанції про сплату боржником заборгованості, долучені до матеріалів виконавчих проваджень без заяви стягувача. При цьому позивачем не вжито заходів щодо перевірки сплати боржником заборгованості, оскільки в матеріалах виконавчих проваджень містяться копії дублікатів квитанцій.

11. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

11.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16 жовтня 2020 року № 2332/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1" та наказ від 28 жовтня 2020 року № 2454/к "Про внесення змін до наказу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 16.10.2020 року № 2332/к".

11.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 29 жовтня 2020 року.

11.3. Стягнуто із Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2020 року по 06 липня 2021 року в сумі 107143,47 грн.

12. Восьмий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, виходив з того, що виходив з того, що саме по собі перевищення службових повноважень, не є підставою звільнення особи на підставі ~law20~. Звільнення з підстав передбачених ~law21~, на переконання апеляційного суду, можливе, виключно після перевірки компетентними органами дій особи на предмет наявності в таких діях складу адміністративного чи кримінального правопорушення.

Водночас, апеляційний суд встановив те, що відповідач не переконався в тому, що у діях позивача відсутній склад кримінального чи адміністративного правопорушення, а тому, на думку суду, необґрунтовано притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого ~law22~.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано застосовував до позивача дисциплінарне стягнення, без з'ясування усіх складових дисциплінарного проступку, обмежившись лише описом встановлених обставин події, а отже, оскаржувані накази є неправомірними.

IV. Касаційне оскарження

13. Представник відповідача подав касаційну скаргу на вказане судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення першої інстанції.

14. Так, автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування ~law23~ із урахуванням обставин, які виникли у спірних правовідносин.

Разом з цим, автор скарги стверджує, що норми законодавства передбачають підстави для звільнення державного службовця у разі встановлення факту перевищення ним своїх службових повноважень. При цьому питання повідомлення правоохоронних органів врегульоване ~law24~. Тобто в даному випадку керівнику державної служби надається право через призму розгляду дисциплінарною комісією дисциплінарної справи оцінити дії державного службовця, і в разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення звертитися до правоохоронних органів. Водночас, в матеріалах справи знаходиться витяг із протоколу № 15 засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління від 29 вересня 2020 року, з якого вбачається, що дисциплінарною комісією встановлено факт перевищення позивачем службових повноважень, що є дисциплінарним проступком, передбаченим ~law25~. Одночасно комісія ознак кримінального або адміністративного правопорушення не знайшла.

Також автор скарги просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначивши, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15 Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначені Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ~law27~), частиною першою статті 5 якого передбачено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

19. За змістом ~law28~ державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.

Працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов'язки, передбачені законом.

20. Основні обов'язки державного службовця закріплені у ~law29~, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог ~law30~ з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

21. Відповідно до ~law31~ за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених ~law32~ та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому ~law33~.

22. В силу вимог ~law34~ підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених ~law35~ та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

23. Згідно з ~law36~ дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

24. Відповідно до ~law37~ до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

25. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених ~law38~, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого ~law39~ (~law40~).

26. ~law41~ обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

27. Відповідно до ~law42~ з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

28. Згідно з ~law43~ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

29. Згідно з ~law44~, державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (~law45~).

30. ~law46~ обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

31. Вирішуючи клопотання автора касаційної скарги про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв'язку із наявністю виключної правової проблеми та для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Згідно з частиною 5 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Частинами 1 та 2 статті 347 КАС України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки суд не вбачає в спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, які в повній мірі дозволяють вирішити спір.

VI. Позиція Верховного Суду

32. З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених ~law47~ та іншими нормативно-правовими актами.

33. Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам ~law48~ і бути належним чином обґрунтованим.

34. Адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

35. Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.

36. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

37. Спірні правовідносини, які склали у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності оскаржуваних наказів, згідно з якими до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області за ~law49~, тобто перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

38. При цьому перевищення позивачем як начальником Першого відділу державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області своїх службових повноважень відповідач обґрунтовує відсутністю підстав для зняття арешту з коштів боржника та закінчення виконавчих проваджень № 61761313,61760959,~organization6~.

39. Такий висновок відповідач зробив, встановивши порушення позивачем при здійсненні виконавчих дій в межах виконавчих проваджень № 61761313,61760959,~organization7~ частини 1 статті 13, частини 1 статті 14 Закону України "Про виконавче провадження", частини 2 статті 5 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, абзацу першого пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, що в свою чергу, призвело до вчинення дій за межами повноважень, визначених статтею 19 Конституції України, ~law52~, що є дисциплінарним проступком, передбаченим ~law53~.

40. Слід зазначити, що під перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, видання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень.

41. Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

42. Водночас, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених ~law54~, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого ~law55~ (~law56~).

43. Як зазначалося вище, фактичною підставою для звільнення слугувало подання дисциплінарної комісії, в якому зазначено, що за результатами перевірки законності виконавчих проваджень начальник Управління прийняв постанови: № 65/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № 61761313; № 66/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № 61760959; № 67/3/2020 від 23 липня 2020 року по виконавчому провадженню № ~organization8~. У вказаних постановах містяться висновки з урахуванням вимог законодавства щодо дій державних виконавців у межах вказаних виконавчих проваджень.

44. При цьому, відповідно до інформаційних довідок із автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) встановлено, що на час проведення перевірки виконавчі провадження №: 61761313,61760959,~organization9~ завершені та перебували на виконанні у державних виконавців Першого відділу Коренги А. А. та Павлович О.

О.

45. Так, по виконавчих провадженнях № 61761313 та № 61760959 головним державним виконавцем відділу Коренгою А. А. 15 квітня 2020 року та 09 квітня 2020 року відповідно винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

Водночас у відповідності до наявних у матеріалах виконавчих проваджень копій дублікатів квитанцій ПАТ КБ "Приватбанк" від 19 лютого 2020 року №0.0.1722348014.1 та №0.0.1722350014.1 ОСОБА_4 сплачено 384,20 грн. та 10200
грн. відповідно на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОМ - 37993783). Вказані копії не є завіреними.

46. Відповідно до абзацу четвертого пункту 6 розділу II Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями- затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 (далі - Правила ведення діловодства) вхідні документи, що надійшли до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, реєструються в журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції.

В той же час, в порушення вказаної норми, заяви сторін щодо долучення зазначених копій квитанцій до матеріалів виконавчих проваджень відсутні, відмітки про реєстрацію вказаних квитанцій як вхідних документів, що надійшли до відділу - відсутні також.

47. У зв'язку з тим, що в матеріалах виконавчих проваджень наявні лише копії дублікатів квитанцій Управлінням, з метою встановлення відповідності квитанцій оригіналу, надіслано 13 липня 2020 року на адресу ГУ ДПС у Волинській області та 17 липня 2020 року на адресу ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві відповідні запити із долученням копій дублікатів квитанцій ПАТ КБ "Приватбанк" від 19 лютого 2020 року № 0.0.1722348014.1. та № 0.1722350014.1.

На адресу Управління надійшли відповіді за результатами яких встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області не може надати інформацію щодо перерахування коштів ОСОБА_4 (НОМЕР_1) по кодах бюджетної класифікації 22030100 (судовий збір) та 21081300 (адміністративні штрафи у сфері безпеки дорожнього руху, крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі) та запропоновано звернутись до ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області або до Державної казначейської служби України.

Разом з тим, згідно з відповідями наданими Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві на вказані запити - надходження коштів у сумі 384,20 грн та 10200,00 грн. згідно з квитанціями вказаними у запиті не знайдено.

48. Крім того 04 червня 2020 року начальником відділу ОСОБА_1. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 61761313 та № ~organization11~ на підставі пунктом 9 частини першої статті 39 (фактичне повне виконання рішення) Закону України "Про виконавче провадження".

49. Згідно з інформаційною довідкою із АСВП також встановлено, що начальником відділу ОСОБА_1.04 червня 2020 року винесено постанови про зняття арешту з коштів у вищевказаних виконавчих провадженнях.

Підставою прийняття начальником відділу ОСОБА_1. рішення про винесення постанов про зняття арешту із коштів боржника слугувало те, що борг сплачено відповідно до дублікатів квитанцій № 0.0.1722348014.1 від 19 лютого 2020 року та №
0.0.172350014.1 від 19 лютого 2020 року відповідно.

Разом з тим, наявність у матеріалах виконавчих проваджень квитанцій про сплату боржником заборгованості, долучених до матеріалів виконавчих проваджень без заяви стягувача, а також невжиття заходів щодо перевірки сплати боржником заборгованості згідно з копіями дублікатів квитанцій, свідчить про відсутність підстав для зняття арешту з коштів боржника.

50. Згідно з інформаційними довідками сформованими із АСВП за виконавчими провадженнями відомості про рух коштів, а також розподілу стягнутих коштів відсутні, що свідчить про винесення постанов про зняття арешту з коштів від 04 червня 2020 року без наявності відомостей про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також підготовки державним виконавцем відповідного розпорядження про розподіл стягнутих коштів.

51. Подібні порушення мали місце по виконавчому провадженню № 60402017, яке перебувало на виконання у державного виконавця Павлович О. О.

52. Державним виконавцем Павлович О. О. 24 жовтня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ~organization12~.

53. Відповідно до сформованої в ході проведеної перевірки інформаційної довідки із АСВП встановлено, що виконавцем, яким 18 лютого 2020 року здійснено виконавчу дію: "закінчення ВП п. 9 ч. 1 ст. 39 (фактичне повне виконання рішення)" є начальник відділу ОСОБА_1

При цьому, згідно з відомостями із АСВП, сформованих у розділі "працівники органу ДВС" за профілем користувача відносно державного виконавця Павлович О. О., інформації щодо наявності у неї неробочих періодів у 2020 році відсутні.

Відповідно до наданої відділом організації роботи та розвитку персоналу у Волинській області службової записки від 17 липня 2020 року № 2659/3410/0/10.3-05, державний виконавець Павлович О. О. у період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2020 року не перебувала на лікарняному та у відпустці.

54. Частиною 4 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Водночас, відомості щодо передачі виконавчого провадження № ~organization13~ від державного виконавця Павлович О. О. начальнику відділу ОСОБА_1., а також іншим державним виконавцям в наданих матеріалах виконавчого провадження, а також у сформованій інформаційній довідці із АСВП - відсутні.

55. Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення про АСВП відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії.

В той же час, начальником відділу здійснено реєстрацію в системі виконавчої дії за виконавчим провадженням, за яким він не є виконавцем.

56. Верховний Суд звертає увагу, що позивач на засідання дисциплінарної комісії не з'явився, пояснень щодо обставин, які слугували підставою для порушення дисциплінарного провадження не надав. Відповідачем складені акти від 18 вересня 2020 року та від 28 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення (том 2 а. с. 12,14).

57. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано застосовував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, без з'ясування усіх складових дисциплінарного проступку, обмежившись лише описом встановлених обставин події, не переконавшись у відсутності у діях позивача складу кримінального чи адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення з підстави, передбаченої ~law59~ можливе виключно після перевірки компетентними органами дій особи на предмет наявності в таких діях складу адміністративного чи кримінального правопорушення.

58. Вказаний висновок суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає помилковим з огляду на приписи ~law60~, за змістом якої рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб'єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб'єкт призначення зобов'язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу.

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

59. Аналіз наведеної норми свідчить, що суб'єкт призначення зобов'язаний прийняти одне із рішень за результатами розгляду пропозицій комісії, а саме застосувати дисциплінарне стягнення у разі виявлення в діях службовця дисциплінарного проступку чи закрити дисциплінарне провадження у разі відсутності такого.

60. При цьому суб'єкту призначення надається право через призму розгляду дисциплінарною комісією дисциплінарної справи оцінити дії державного службовця, і в разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення звертитися до правоохоронних органів.

61. У справі ж, що розглядається, дисциплінарною комісією встановлено факт перевищення позивачем службових повноважень, що є дисциплінарним проступком, передбаченим ~law61~. Одночасно комісія ознак кримінального або адміністративного правопорушення не знайшла.

62. Слід зауважити, що у розумінні ~law62~ "перевищення службових повноважень" означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб'єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями ~law63~, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця.

63. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі ~law64~ передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.

64. Судом першої інстанції встановлено, що державні виконавці Коренга А. А. та Павлович О. О., у яких перебували на виконанні виконавчі провадження № 61761313,~organization14~,61760959 у день вчинення начальником відділу ОСОБА_1 виконавчих дій перебували на своїх робочих місцях і не знаходились у відпустках чи на лікарняному. Жодна передача виконавчих проваджень від державних виконавців до начальника відділу не відбувалась та не оформлялась.

29 липня 2020 року виконуючою обов'язки начальника Першого відділу Недумовою А.

А. було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 червня 2020 року (виданою ОСОБА_1) у виконавчому провадженні ВП №61761313 (том 2 а. с. 223). Після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, боржником ОСОБА_4 сплачено заборгованість по виконавчому провадженню ВП № 61761313 у розмірі 561,62 грн, що підтверджується квитанцією від 21 жовтня 2020 року № 0.0.1878938082.1 (том 2 а. с. 227). Вказана сума складається з заборгованості в користь держави у розмірі 384,20 грн, виконавчого збору у розмірі 38,42 грн та витрат виконавчого провадження 139,00 грн. (том 2 а. с. 230).

Разом з цим виконуючою обов'язки начальника Першого відділу Недумовою А. А. 29 липня 2020 року була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 61760959 від 04 червня 2020 року видана ОСОБА_1 (том 2 а. с.182). У зв'язку з чим боржником ОСОБА_4 було сплачено кошти у сумі 11489,00 грн, що підтверджується квитанцією від 21 жовтня 2020 року №0.0.1878943367.1 (том 2 а. с.186). Вказана сума складається із заборгованості у сумі 10200 грн. (стягнення штрафу в користь держави), виконавчого збору у розмірі 1020 грн, та витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. (том 2 а. с. 188).

65. Наведене свідчить про винесення позивачем постанов про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з коштів боржника без наявності відомостей про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також без підготовки відповідних розпоряджень про розподіл стягнутих коштів.

66. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. При цьому застосоване до позивача дисциплінарне стягнення відповідає характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню його вини, оскільки з подання дисциплінарної комісії вбачається, що на позивача протягом року, у якому відбулось звільнення з посади за перевищення службових повноважень, було двічі накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган, зокрема наказами Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27 травня 2020 року № 69/Д та від 31 липня 2020 року № 126/Д, які на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення не були скасовані у встановленому законом порядку.

67. Верховний Суд вважає, що наказ відповідача, який є предметом судового контролю у цій справі, відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

68. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку і відмовив у задоволенні позову.

69. Восьмий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.

70. З огляду на викладене та, зважаючи на приписи статті 352 КАС України, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року підлягає скасуванню, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

постановив:

1. У задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про передачу справи 140/16342/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити.

3. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі № 140/16342/20 скасувати.

4. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі № 140/16342/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

Л. О. Єресько