Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №822/2907/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №822/2907/17

адміністративне провадження №К/9901/20386/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №822/2907/17

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, про скасування вимоги

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, ухвалену суддею Салюком П. І. та

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого - судді Кузьмишина В. М., суддів: Боровицького О. А., Сушка О. О.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

В жовтні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (надалі - позивач, ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби (надалі - відповідач), у якому просив скасувати вимогу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 03 жовтня 2017 року №4631.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимогою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 03 жовтня 2017 року №4631, головний державний виконавець Кіт А. М. вимагає до 12 жовтня 2017 року виконати виконавчий лист № 822/1348/16 від 13 лютого 2017 року, виданий Хмельницьким окружним адміністративним судом. На думку позивача, державним виконавцем змінено суму заборгованості, розраховану та виплачену у рішенні суду на виконання якого видано виконавчий лист № 822/1348/16. Оскільки Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області рішення суду у справі №822/1348/16 виконане в повній мірі, то позивач вважає вимогу головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 03 жовтня 2017 року №4631 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року, у задоволенні позову Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частина 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у відповідній редакції, містить чіткий 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності. А тому, рішення суду № 822/1348/16 виконано ГУ ДФС у Хмельницькій області не в повному обсязі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у справі № 822/2907/17, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано частину 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою визначено здійснення нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. При прийнятті рішення судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що таким порядком є Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707; зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 22 квітня 2009 року № 386), про що зазначено у в судових рішеннях у справі № 822/1348/16. На думку скаржника, державним виконавцем змінено суму заборгованості, розраховану та виплачену у рішенні суду на виконання якого видано виконавчий лист № 822/1348/16.

12 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В. М., судді Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року № 812/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 19 грудня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

12 березня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому третя особа просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обґрунтування поданого відзиву вказував, що право на отримання одноразової допомоги по інвалідності у ОСОБА_2 виникло 20 квітня 2015 року. Тому, до даних правовідносин необхідно застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядоку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Установлені судами фактичні обставини справи

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, у справі №822/1348/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області та Державну фіскальну службу України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин з врахуванням проведених виплат.

На виконання вказаної постанови суду 18 грудня 2016 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області підготовлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, відповідно до якого, ОСОБА_1 призначено грошову допомогу в сумі 170520,00 грн, раніше виплачена сума становила 106369,20 грн (яка на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована ГУ ДФС у Хмельницькій області платіжним дорученням № 486 від 02 липня 2015 року).

Платіжним дорученням № 925 від 14 липня 2017 року, згідно висновку від 21 грудня 2016 року та наказу ДФС України від 19 червня 2017 року №77-Ф, Державною фіскальною службою України було перераховано різницю 64150,80 грн (170520 грн - 106369,20 грн) з призначенням платежу одноразова грошова допомога по інвалідності ОСОБА_1

13 лютого 2017 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, який пред'явлено до примусового виконання.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 20 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

02 серпня 2017 року на адресу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_1 від 31 липня 2017 року про те, що судове рішення виконано не в повному обсязі.

03 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом А. М. прийнято вимогу від 03 жовтня 2017 року № 4631 відповідно до якої, вимагає до 12 жовтня 2017 року виконати рішення у спосіб та порядок визначений виконавчим документом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі-Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі-Закон № 1404-VIII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі-Закон № 1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі-Закон № 1404-VIII, а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (надалі-Закон № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ~law18~ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

В силу вимог ~law19~ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених ~law20~ та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ~law21~ виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law22~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ~law23~ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" № 565-ХІІ (в редакції, викладеній згідно із Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII (набрав чинності з 12 березня 2015 року); далі - ~law25~) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ~law26~, зокрема, Кабінету Міністрів України, надано тримісячний строк після набрання чинності ~law27~ для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із ~law28~.

На виконання положень ~law29~ Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року № 850 затвердив згаданий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 850 у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вимоги до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, перелік документів, які необхідно додати до цієї заяви, порядок подання цієї заяви і строки її розгляду визначено у пунктах 6-9 Порядку № 850.

Підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги передбачено у пункті 14 Порядку № 850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

Відповідно до пунктів 5,6 Порядку №707 для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності; довідку про грошове забезпечення; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера. Для виплати грошової допомоги обов'язково подається довідка від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" про проведену або не проведену раніше виплату.

Відповідно до пункту 7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 707 грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали: у зв'язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження; унаслідок шкоди, яку працівник міліції, податкової міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №822/1348/16, Державну фіскальну службу України зобов'язано здійснити нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності у відповідності до вимог частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" на час виникнення спірних правовідносин з врахуванням проведених виплат.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що, обраховуючи суму одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах податкової служби для ОСОБА_1 було застосовано формулу відповідно до Порядку № 707, а саме: 1218 (прожитковий мінімум на час встановлення інвалідності) х 200-кратний розмір х 70% (втрата працездатності) = 170520 грн.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанції, що застосування 70 % втрати працездатності для визначення розміру грошової допомоги суперечить частині 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у відповідній редакції, яка містить чіткий 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності.

Так, Порядок № 707 повинен застосовуватися лише в частині умов та порядку виплати одноразової допомоги, а не в частині визначення її розміру, який встановлений законом.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року ГУ ДФС у Хмельницькій області в повному обсязі не виконана, а тому державний виконавець зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для виконання судового рішення боржником в повному обсязі.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що державним виконавцем змінено суми заборгованості, розрахованої та визначеної в рішенні суду у справі №822/1348/16 оскільки сума в рішенні суду не визначалася, з огляду на частину 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою чітко визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання обов'язків, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Таким чином, рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, з огляду на що підстави для їх скасування відсутні.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволення адміністративного позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду