Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №344/12444/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2019 року

Київ

справа №344/12444/17

адміністративне провадження №К/9901/24695/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 344/12444/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кушнерика М. П., Мікули О. І., Курильця А. Р. від 17 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії з часу її призначення із врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, протиправними;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення із врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: одноразову премію у 2013 році в розмірі 866,02
грн; за 2014-2015 роки: індексацію в розмірі 3604,69 грн, матеріальну допомогу в розмірі 27464,09 грн, одноразову премію в розмірі 1042,75 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 124481,18 грн, на загальну суму 157458,73 грн і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року у зв'язку із прийняттям Закону України "Про національну поліцію" та нормативно - правових актів, які регулюють грошове забезпечення поліцейських, протиправною;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про національну поліцію" та нормативно-правових актів, які регулюють грошове забезпечення поліцейських, за нормами, чинними станом на 01 січня 2016 року, відповідно до поданої від 30 червня 2017 року за № 3094/108/05/8-17 Довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсії.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що згадані вище суми додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Проте відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії посилаючись на те, що вищевказані виплати не є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання судових витрат.

Додатковою постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2017 року заяву задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова винагорода за безперервну військову службу, індексація грошового забезпечення та одноразові грошові премії, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Крім того, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у зв'язку із прийняттям Закону України "Про національну поліцію" та нормативно-правових актів, які регулюють грошове забезпечення поліцейських, оскільки збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим грошового забезпечення колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача як колишнього працівника міліції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року та додаткову постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 листопада 2017 року у справі № 344/12444/17 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії із врахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 вересня 2017 року відповідно до поданої Довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області від 30 червня 2017 року за №3094/108/05/8-17, де зазначено посадовий оклад 3600,00 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням - 2400,00 грн, надбавку за стаж служби - 2700,00 грн та з врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: одноразову премію у 2013 році в розмірі 866,02
грн, за 2014-2015 роки: індексацію в розмірі 3604,69 грн, матеріальну допомогу в розмірі 27464,09 грн, одноразову премію в розмірі 1042,75 грн та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 124481,18 грн, а всього на загальну суму 157458,73 грн та виплатити різницю недоплаченої суми пенсії; в решті вимог відмовлено.

Відмовляючи частково у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач правомірно не проводив перерахунок пенсії допоки не отримав довідку ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області про розмір грошового забезпечення, а тому позовні вимоги про бездіяльність пенсійного органу щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2016 року у зв'язку із прийняттям Закону України "Про національну поліцію" та нормативно-правових актів, які регулюють грошове забезпечення поліцейських, не підлягають задоволенню, оскільки перерахунок пенсії позивачу як колишньому працівнику МВС України у зв'язку із набранням чинності Постанови № 988 проводиться після надання пенсійному органу ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за встановленою формою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 16 лютого 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/12444/17, витребувано матеріали справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О. та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 06 листопада 2015 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України, позивачу призначена пенсія відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі-Закон №2262-XII) та такий перебуває на обліку у відповідача.

11 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку йому пенсії.

Листом від 14 вересня 2017 № ПУ-37 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що відповідно до ~law16~, листа Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2017 року № 4019/02/22-2017 щодо перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (міліції) з урахуванням грошового забезпечення, установленого для поліцейських згідно з Постановою № 988, усі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, встановленою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для подальшого проведення перерахунку пенсії колишнім працівникам МВС України ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області надані головному управлінню Фонду в області.

Оскільки у видатковій частині бюджету Пенсійного фонду України на 2017 рік додаткові кошти для здійснення виплат перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України не передбачені, перерахунок та виплата пенсій будуть проведені після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

18 вересня 2017 року позивач звернувся з заявою до відповідача про проведення перерахунку йому пенсії, до складу якої просив включити усі види грошового забезпечення, з яких сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Листом від 20 вересня 2017 року № 744/Х-15 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, посилаючись на те, що будь - які матеріальні допомоги чи індексація, навіть якщо з них було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не відносяться до додаткових видів грошового забезпечення, що включаються при обчисленні пенсії.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що положеннями частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) встановлюють виключний перелік видів грошового забезпечення, з яких обраховується пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та який не включає для призначення чи перерахунку пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію, що мають разовий характер.

Натомість суди самостійно визначили, з яких саме видів грошового забезпечення обчислюється пенсія та порядок їх обчислення, що є порушенням норм законодавства. Тому, на думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, а судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року відповідає не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною другої статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ~law21~) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ~law22~ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

~law23~ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Так, частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є вичерпним.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, виплата яких здійснювалася не щомісячно, не входять до встановленого частиною 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" переліку видів грошового забезпечення є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 758/12628/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 727/5754/16-а, від 26 квітня 2019 року у справі №734/1066/16-а.

З приводу вимог про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Статтею 9 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою частиною сум для розрахунку пенсії військовослужбовцям.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція застосована у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/9659/16-а.

Отже, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області включити до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексацію грошового забезпечення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21,24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( № 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині наявності підстав для включення до грошового забезпечення ОСОБА_1, з якого обчислюється пенсія, отриманих позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв'язку з чим касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Натомість рішення апеляційного суду про задоволення позову в частині зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області включити до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, індексації грошового забезпечення, є правильним, а тому в цій частині його слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №344/12444/17 скасувати в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням до грошового забезпечення для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №344/12444/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін