Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №804/6678/16

адміністративне провадження №К/9901/18491/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 (суддя Павловський Д.П.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017 (судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 804/6678/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання дій неправомірними, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2В.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька північна ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив суд визнати дії Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо відмови у звільненні фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від обов'язку сплати єдиного соціального внеску за період з 01.07.2014 по 30.09.2015 неправомірними; скасувати вимогу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № Ф-2314-25 від 02.09.2016 року; зобов'язати Криворізьку північну об'єднану податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звільнити фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 від обов'язку сплати єдиного соціального внеску за період з 01.07.2014 по 30.09.2015.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підставою для звільнення платника від сплати єдиного внеску є заява фізичної особи-підприємця та копії військового квитка або копії іншого документа, виданого відповідним державним органом, які подаються до органу доходів у зборів протягом 10 днів після демобілізації. В зв'язку з тим, що заяви про звільнення від сплати єдиного внеску протягом вересня 2015 року від платника не надходило відсутні підстави для скасування нарахувань. Крім того, позивачем було подано звіт з сумами ЄСВ до сплати за період від якого ФОП ОСОБА_2 мав звернутися із заявою про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації з 31.07.2014 по 15.09.2015.

22.09.2015 позивачем подано заяву на ім'я начальника Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про перерахунок єдиного внеску за період з 31.07.2014 по 15.09.2015 у зв'язку з проходженням військової служби, що підтверджується відповідною відміткою на заяві.

04.07.2016 Криворізькою північною об'єднаною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено вимогу № Ф-2314-25 про сплату боргу на суму 7710,58 грн. (за період з 01.07.2014 року по 01.04.2016 року). Вказана вимога була скасована за результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. 02.09.2016 відповідачем сформовано нову вимогу про сплату боргу в сумі 8013,74 грн. Вказану вимогу позивач вважає незаконною та звернувся до суду з вимогою її скасувати. При цьому, позивач зазначає, що лише із рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області дізнався, що заява про звільнення від обов'язку зі сплати єдиного внеску повинна бути встановленої форми, після чого позивач звернувся до податкового органу із заявою встановленої форми, однак така заява не була прийнята податковим органом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 9-2 розділу VIII Закону № 2464, пункту 3 розділу V Інструкції № 449, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Аналогічні норми містяться і в Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 №393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, якщо вони не є роботодавцями.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації з 31.07.2014 по 15.09.2015.

Таким чином, позивач повинен був звернутися до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з заявою про звільнення особи від виконання своїх обов'язків, встановлених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в строк до 26.09.2015.

Так, 22.09.2015 позивачем було надано заяву на ім'я начальника Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про перерахунок єдиного внеску за період з 31.07.2014 року по 15.09.2015 року у зв'язку з проходженням військової служби, що підтверджується відповідною відміткою на заяві.

Однак, відповідач прийнявши відповідну заяву, не роз'яснив заявнику необхідності подання відповідної заяви за встановленим у додатку 1 до Інструкції № 449 зразком.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач в межах встановленого строку звернувся до податкового органу з заявою про перерахунок суми єдиного внеску. При цьому, вказана заява була прийнята податковим органом без зауважень.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.

При цьому, згідно положень статті 3 Закону України №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципом, зокрема, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Маючи намір реалізувати своє право на звільнення від сплати єдиного внеску на період військової служби, позивач вчинив дії для реалізації такого права, однак в результаті необізнаності щодо необхідності дотримання певної форми заяви про звільнення від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, був позбавлений наданого йому законом права на таке звільнення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог задля відновлення порушеного права.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача щодо того, що 07.02.2015 позивачем самостійно підтверджено суму нарахованого єдиного внеску, оскільки 22.09.2015 (після демобілізації) позивач звернувся до податкового органу із заявою про перерахування суми єдиного внеску за відповідні періоди.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норма матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2017 у справі № 804/6678/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко