Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.05.2020 року у справі №400/3268/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

м. Київ

справа №400/3268/19

адміністративне провадження №К/9901/11656/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державне агенство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року (у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А. Г., суддів: Бойка А. В. та Шевчук О. А.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в не призначенні позивача на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства у встановлений законодавством строк та зобов'язати відповідача призначити позивача на вищезазначену посаду, як переможця конкурсу.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що він є переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "Б" - начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства, а у відповідності до приписів Закону України "Про державну службу", не пізніше 30 днів після оприлюднення результату конкурсу, відповідач мав призначити його на вказану посаду, але після спливу цього строку відповідач так і не здійснив призначення, чим допустив протиправну бездіяльність, яка порушує право позивача на працю, як переможця конкурсу та створює для нього правову невизначеність.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що обласні управління відповідача є територіальними адміністративними органами. В той же час, до сфери управління відповідача входять створені ним підприємства, установи і організації, які мають статус окремої юридичної особи, керівники яких також призначаються за результатом конкурсу, проведеному за процедурою, визначеною Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання (підприємств, установ та організацій), що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 23.03.2015 № 170 (далі - Порядок №170). Саме на керівників створених відповідачем підприємств, установ та організацій, а не на керівників його територіальних органів, і розповсюджується вимога ч. 2 ст. 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" про отримання погодження голови місцевої державної адміністрації на їх призначення.

5. А відтак, суд першої інстанції зазначав, що Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства не є підприємством, установою або організацією в сенсі приписів ч. 2 ст.36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а тому призначення його керівника повинно відбуватись без погодження з головою місцевої державної адміністрації.

6. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України задоволено частково; рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо не вчинення своєчасних та належних дій по узгодженню ОСОБА_1 на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства з головою Дніпропетровської облдержадміністрації. В решті позову відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що діюче законодавство в контексті спірних правовідносин передбачає при призначенні осіб на посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади, до якого відноситься і відповідач, узгодження таких кандидатів з головами місцевих державних адміністрацій, до яких належать і обласні державні адміністрації. Інше трактування вищенаведених норм діючого законодавства, на думку колегії суддів, є хибним.

8. Колегія суддів, з урахуванням законодавчої вимоги про погодження призначення позивача на посаду з головою Дніпропетровської облдержадміністрації, вважала, що вказана процедура погодження (тобто, всі її складові, як подання запиту голові облдержадміністрації, так і отримання відповіді та інше) не може виходити за межі 30 календарних днів та повинна відбутись в цей період.

9. Разом з тим, так як з першим запитом про погодження позивача на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства головою Дніпропетровської облдержадміністрації відповідач звернувся лише 10 вересня 2019 року (другий запит 24 вересня 2019 року), тобто вже з пропуском 30-ти денного строку, передбаченого для загальної процедури призначення на відповідну посаду, то це свідчить про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності.

10. Отже, враховуючи зазначене у сукупності та з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення своєчасних та належних дій по узгодженню позивача на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства з головою Дніпропетровської облдержадміністрації.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 24 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2020 та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2019.

12. В обґрунтування доводів касаційної скарги, касатор зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга Державного агентства лісових ресурсів України, яка розглядалась судом, підписана представником Діжевською В. О. за довіреністю Держлісагентства.

13. Касатор вказує, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

14. ОСОБА_1 також вказує, що відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України з 01 січня 2017 року у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами; представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

15. Таким чином, як вважає касатор, апеляційна скарга Державного агенства дісових ресурсів України підписана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, та всупереч вищевикладеним нормам П'ятий апеляційний адміністративний відкрив провадження у справі на підставі ухвали від 17.02.2020, яка не підлягає оскарженню, а також прийняв до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

16. Окрім того, як зазначається у касаційній скарзі, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зверталась увага на відповідне порушення норм Конституції України, однак судом апеляційної інстанції не надано цьому будь-якої оцінки.

17. По суті прийнятої П'ятим апеляційним адміністративним судом постанови від
25.03.2020, касатор вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку щодо "невчинення з боку відповідача своєчасних та належних дій по узгодження позивача на посаду", оскільки відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про державну службу" відповідач має прийняти "рішення про призначення", а не "рішення про узгодження".

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 27 квітня 2020 року.

19. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від
27.04.2020 визначено склад суду: головуючий суддя Жук А. В, судді Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі №400/3268/19.

21.02 червня 2021 року та 18 червня 2021 року від представника позивача - адвоката Святюка Святослава Павловича до Верховного Суду надійшли клопотання про пришвидшення розгляду справи.

22. Ухвалою судді Верховного Суду від 14 липня 2021 року дана адміністративна справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 65 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби у відповідача від 05.08.2019, переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "Б" - начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства визначено ОСОБА_1.

24. В матеріалах справи міститься роздруківка з офіційного веб-сайту відповідача від 05.08.2019 щодо оприлюднення результатів конкурсу із зазначенням ОСОБА_1 як переможця конкурсу на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства.

25. Відповідачем зазначалось, що 10 і 24 вересня 2019 року він звертався з листами до Дніпропетровської ОДА, в яких просив погодити призначення позивача на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства.

26.26 вересня 2019 року відповідачу надіслано листа за підписом голови Дніпропетровської ОДА ОСОБА_3, в якому міститься відмова в погодженні призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства, яка мотивована тим, що на розгляді у народного депутата ОСОБА_4 перебуває звернення правозахисника ОСОБА_5 щодо корупційних дій ОСОБА_1 під час його перебування на посаді начальника Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

27. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

27.1. Стаття 55 КАС України. Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

27.2. Стаття 74 КАС України. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

27.3. Пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.

27.4. Частини 2, 3 статті 353 КАС України. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених Частини 2, 3 статті 353 КАС України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених Частини 2, 3 статті 353 КАС України.

Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

30. Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Верховний Суд в ухвалі від 07.05.2020 дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з підстав, визначених пунктом 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якого підставою касаційного оскарження судового рішення, є встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 353 КАС України.

31. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України.

32. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

33. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

34. Предметом дослідження в даному випадку постають процесуальні аспекти прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення.

35. По-перше, касатор посилаючись на пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України, за результатами розгляду касаційної скарги просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі.

36. Проте, позивачем, при формулюванні вимог і доводів касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не враховано, що згідно пункту 4 частини 2 статті 353 в разі підтвердження судом касаційної інстанції факту порушення норм процесуального права, що виразилось у встановленні судом обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (на що посилається касатор), оскаржуване судове рішення скасовується, а справа направляється на новий розгляд.

37. Так, диспозиція вказаної правової норми прямо передбачає скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд, в разі настання певних умов, в даній ситуації умови - "якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів".

38. Натомість скасування судового рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі судового рішення суду першої інстанції, згідно статті 352 КАС України відбувається у випадку, якщо в передбачених статті 352 КАС України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

39. По-друге, доводи позивача з приводу прийняття апеляційної скарги, яка на думку касатора підписана особою, яка не наділена адміністративної процесуальної дієздатності та відкриття апеляційного провадження не можуть співставлятись із вимогами частини 2 статті 353 КАС України, зокрема пункту 4 вказаної норми.

40. Так, прийнята, судом апеляційна скарга, що, на думку касатора, підписана неуповноваженою на це особою, не може вважатись в розумінні статті 74 КАС України недопустимим доказом.

41. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

42. А відтак, враховуючи наведене, виходячи із меж касаційного перегляду, встановлених статтею 341 КАС України, беручи до уваги доводи та вимоги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

43. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративною судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

45. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2020 року у справі 400/3268/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА. В. Жук Н. М. Мартинюк Ж. М. Мельник-Томенко