Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2019 року у справі №1740/1999/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №1740/1999/18

адміністративне провадження №К/9901/10444/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у складі суддів Ільчишин Н. В., Гуляка В. В., Коваля Р. Й.

у справі № 1740/1999/18

за позовом Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс"

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2018 року Приватне підприємство - фірма "Торгбуд-Сервіс" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

24 вересня 2018 року рішенням Рівненського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

20 лютого 2019 року додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду задоволено заяву адвоката Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" про ухвалення додаткового судового рішення та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

15 квітня 2019 року податковим органом подано касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неналежну оцінку судом апеляційної інстанції норм частин 3, 4, 5 статі 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим, а договір про надання правової допомоги містить лише загальний перелік послуг. У зв'язку з наведеним податковий орган просить скасувати оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

16 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Рівненського окружного адміністративного суду справу №1740/1999/18.

03 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу, в якому Підприємство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Клопотання податкового органу про розгляд справи за його участі не підлягає задоволенню з огляду на наявність підстав для проведення попереднього судового засідання у порядку, визначеному статтею 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 лютого 2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Позивач зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 730 грн, що підтверджено договором про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням від 02 травня 2018 року, укладений між Приватним підприємством-фірмою "Торгбуд-Сервіс" та Адвокатським об'єднанням "Прищепа і партнери", копією акта приймання-передачі наданих послуг №07/02-2 від 07 лютого 2019 року, копією рахунку на оплату послуг №07/02-2 від 07 лютого 2019 року, копією витягу з ЄДРПОУ по Адвокатському об'єднанню "Прищепа і партнери", копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №829 від 12 жовтня 2011 року, копіями додаткових угод №1 від 09 жовтня 2018 року, №2 від 24 жовтня 2018 року до договору від 02 травня 2018 року, копією платіжного доручення від 08 лютого 2019 року № 11587, копією виписки по рахунку, копіями проїзних документів.

Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дослідив докази, надані позивачем, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу та дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000
грн пов'язані саме з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та є співмірними із складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат. Відповідач лише зазначає, що розмір витрат є необґрунтованим.

Вказаний довід є безпідставним, враховуючи той факт, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Посилання податкового органу на недостатню деталізацію договору про надання правової допомоги є неприйнятними, оскільки до суду апеляційної інстанції надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті приймання-передачі наданих послуг №07/02-2 від 07 лютого 2019 року.

На підтвердження фактичного понесення зазначених витрат та їх розміру позивачем надано копію платіжного доручення від 08 лютого 2019 року № 11587, копію виписки по рахунку від 08 лютого 2019 року. Зі змісту вказаних первинних документів вбачається, що вони відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у справі, що розглядається.

Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 1740/1999/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер