Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2019 року

Київ

справа №825/934/18

адміністративне провадження №К/9901/65747/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коротких О.А., Ганечко О.М., Сорочка Є.О. від 16 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

06 липня 2018 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та порушення прав позивача у справі № 825/934/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Заява мотивована тим, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задоволено частково, яким серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 60 % грошового забезпечення відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 № 900 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 25 жовтня 2017 року № 101/00096, починаючи з 01 січня 2016 року. Рішення суду набрало законної сили 22 травня 2018 року, позивачу видано виконавчий лист № 825/934/18 від 30 травня 2018 року. Вказаний виконавчий лист пред'явлений для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, але на даний час на виконання рішення суду від 20 квітня 2018 року здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області з 01 січня 2016 року, але сума заборгованості за період з січня 2016 року по грудень 2017 року не виплачена. Тобто рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в повному обсязі не виконано, чим порушено конституційні права позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та порушення прав позивача у справі № 825/934/18 залишено без задоволення.

23 серпня 2018 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти календарних днів з моменту отримання копії вищезазначеної ухвали, шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 по справі № 825/934/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто скаржнику у зв'язку з невиконанням ухвали від 17 вересня 2018 року, а саме неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведене рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 07 листопада 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 у даній справі залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати суду документ про сплату судового збору.

На виконання ухвали суду від 17 вересня 2018 року апелянтом подано клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що позивач є інвалідом ІІІ групи і має пільги для ветеранів війни-інвалідів війни, у задоволенні якого Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив.

Оскільки станом на 16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 не подано до суду документа про сплату судового збору, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 повернуто скаржнику.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, оскільки 10 жовтня 2018 року на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги на адресу Київського апеляційного адміністративного суду було надіслано документ, що підтверджує підставу для звільнення апелянта від сплати судового збору.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_2 Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що апелянт не має пільг зі сплати судового збору і не усунув недоліки апеляційної скарги, оскільки станом на 16 жовтня 2018 року не подано до суду документа про сплату судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

В свою чергу статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Тобто, ОСОБА_2 як ветеран війни - інвалід війни, що підтверджується посвідченням від 07 липня 2013 року НОМЕР_1, має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема, і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 800/203/17, у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 814/2038/17.

Відтак, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про те, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу без наявних на те підстав.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

У своєму рішенні від 8 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Такий підхід корелює з правовою позицією Європейського суду з прав людини, який у пункті 39 рішення по справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain № 58695/97) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "не примушує Держав-учасниць створювати апеляційні або касаційні суди. Однак, якщо такі суди існують, то гарантії, які передбачені статтею 6, повинні бути забезпечені".

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France № 29731 /96).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов'язків" (пункт 65 рішення у справі „Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany № 34045/96) та пункт 122 рішення у справі „Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland № 30210/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційним судом, на підставі неправильного застосування норм процесуального права, протиправно повернуто апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 825/934/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко