Історія справи

Постанова КАС ВП від 22.01.2026 року у справі №160/29852/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року

м. Київ

справа №160/29852/24

адміністративне провадження № К/990/43299/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (колегія у складі суддів Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Коршуна А.О.)

у справі № 160/29852/24

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу від 30.10.2024 № ПС/ДН/32416/РН/0418/ПТ/ПС, винесену начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В.О.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.10.2024 №659/ПС- ЗК та направлення на проведення перевірки від 10.10.2024 № ПС/1/17882-24 у період з 10.10.2024 по 15.10.2024 головний державний інспектор відділу ринкового нагляду Матюшкін А.В. провів планову перевірку характеристик продукції: машин та устаткування (інструменти ручні пневматичні, гідравлічні або з умонтованим електричним чи неелектричним двигуном), в частині їх відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 62, за місцем розміщення продукції: магазин «Гараж ІНК», АДРЕСА_1 .

3. В межах здійснення даного заходу державного ринкового нагляду головний державний інспектор відділу ринкового нагляду Матюшкін А. В. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», який передбачає право вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів, видав письмову вимогу від 10.10.2024 №ПС-ДН-32416-24-0418-В про надання документів, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який поставив продукцію та/або документацію, що дає змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, якому поставлено продукцію (в тому числі накладні, договори, інвойси, митні декларації, платіжні доручення, тощо). Перелік продукції вказано в Додатку 1 до Вимоги.

4. Позивач отримав цю Вимогу з додатком під розпис 10.10.2024, зауважень, з приводу виконання Вимоги не надав.

5. Відповідно до Вимоги ФОП ОСОБА_1 зобов`язано надати визначений перелік документів для перевірки головному державному інспектору відділу ринкового нагляду Матюшкіну А.В., в узгоджений термін до 13-00 години 14.10.2024.

6. 15.10.2024 головний державний інспектор відділу ринкового нагляду Матюшкін А.В. склав протокол № ПС/ДН/32416/РН/0418/ПТ/1 про виявлене порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», в якому зафіксував факт створення перешкод у проведенні планової перевірки характеристик продукції шляхом невиконання встановлених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вимог посадової особи, яка здійснює державний ринковий нагляд, а саме: вимоги про надання документів від 10.10.2024 №ПС-ДН-32416-24-0418-В. Невиконанням вимоги про надання документів від 10.10.2024 №ПС-ДН-32416-24-0418-В ФОП ОСОБА_1 допущено порушення, передбачене п. 6 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та п. 3 ч. 4 ст. 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», що тягне застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

7. Протокол разом з актом перевірки та іншими матеріалами перевірки передано начальнику Міжрегіонального управління для розгляду справи по суті.

8. Позивач отримав запрошення на розгляд справи та надав письмові пояснення з приводу складання протоколу від 29.10.2024, в яких заперечував законність складання протоколу № ПС/ДН/32416/РН/0418/ПТ/1.

9. Постанову № ПС/ДН/32416/РН/0418/ПТ/ПС прийнято 30.10.2024, і в цей день її копію вручено позивачу ОСОБА_1 під особистий розпис.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23.09.2025, задовольнивши апеляційну скаргу позивача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції від 12.05.2025 та прийняв нове - про задоволення позовних вимог.

12. 29.09.2025 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив відшкодувати витрати на вказану допомогу у розмірі 64000 грн.

13. Додатковою постановою від 14.10.2025 Третій апеляційний адміністративний суд задовольнив частково заяву позивача, ухвалив додаткове судове рішення, яким вирішено стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

14. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати у сумі 64000 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, враховуючи, що розгляд цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, проаналізувавши наданий розрахунок, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також виходячи з документального підтвердження послуг з надання правничої допомоги.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. 22.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 в частині відмови у задоволенні заяви та ухвалити нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 59000 грн.

16. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначає п. 1, абз. 6 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи їх неправильним застосування судом апеляційної інстанції ст. 23, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також порушенням ним приписів ст. ст. 134 139 КАС України при вирішенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 01.10.2025 у справі № 320/20387/24, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (про те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами).

17. У взаємозв`язку із цим скаржник стверджує, що суд залишив поза увагою те, що відповідач фактично не обґрунтував підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Більш того, апеляційний суд всупереч норм КАС України зменшив судові витрати з власної ініціативи.

18. Ухвалою від 12.11.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

19. 01.12.2025 надійшов відзив, в якому відповідач покликається на правомірність висновків суду апеляційної інстанції з огляду на те, що фактично позивач сплатив 23000 грн (квитанція від 06.11.2024), тобто позивач порушив принцип реальності та доведеності понесених витрат, не надав відповідних доказів. Окрім того, відповідач вважає, що витрати у сумі 64000 грн є неспівмірними зі складністю справи.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

21. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

22. Частиною 6 цієї статті визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

23. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

24. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

25. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

26. Частинами 3, 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

27. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

28. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката відображено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

29. Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

30. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

31. Аналіз наведених норм процесуального законодавства свідчить про те, що для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

32. Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору

33. Згідно зі ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

34. Судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та адвокатом Ліфлянчиком С.І. укладено Договір №05/11/24 від 05.11.2024 про надання правової допомоги.

35. Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги, а саме:

1.1.1. Складання, оформлення та подання адміністративний позов про скасування постанови про накладення штрафу;

1.1.2. Складання, оформлення та подання пояснень.

1.1.3. Участь в судових засіданнях по розгляду даної справи.

Пунктом 3.1. вказаного договору передбачено, що вартість послуг (гонорар) за надання послуг, передбачених п. 1.1.1 цього Договору складає 20000 (двадцять тисяч) грн та сплачується протягом трьох днів з моменту укладення даного Договору. Вартість послуг (гонорар) передбачених п. 1.1.2 цього Договору складає 3000 (три тисячі) грн та сплачується протягом трьох днів з моменту укладення даного Договору. Вартість послуг (гонорар) передбачених п. 1.1.3 цього Договору складає 4000 (чотири тисячі ) грн. за кожне судове засідання та сплачується в день відповідного судового засідання.

Пунктом 1.1 Додаткової угоди до договору від 25.05.2025 передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги, а саме:

1.1.1. Складання, оформлення та подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по адміністративній справі №160/29852/24;

1.1.2. Участь в судових засіданнях по розгляду даної справи.

Пунктом 3.1. Додаткової угоди передбачено, що вартість послуг (гонорар) за надання послуг, передбачених п. 1.1 цього Договору складає 4000 (чотири тисячі) грн на годину та сплачується по закінченню надання послуг та підписання відповідного акту наданих послуг.

36. Відповідно до акту надання послуг №05/11/2024/11 від 25.09.2025 відповідно до укладеного договору було виконано такі роботи:

1. Складено, оформлено та подано позовну заяву (6 годин).

2. Складено, оформлено та подано відповідь на відзив (4 години).

3. Складено оформлено та подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по адміністративній справі №160/29852/24 (6 годин)

Всього ціна (виходячи з 4000 грн за годину) складає 64000 грн.

37. При цьому з квитанції від 06.11.2024 вбачається що фактично позивачем сплачено такі послуги на загальну суму 23000 грн.

38. Заявою від 13.10.2025 відповідач заперечував проти задоволення заяви щодо стягнення судових витрат у розмірі 64000 грн, зазначав, що позивач не надав належних доказів щодо обсягу наданих послуг ти виконаних робіт, а також що сума є надміру завищеною, що не відповідає складності справи.

39. Проаналізувавши аргументи сторін, оцінивши встановлені обставини, Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про неспівмірність витрат на правничу допомогу із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, враховуючи, що розгляд цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, з огляду на таке.

40. Cуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

41. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

42. Позиція суду апеляційної інстанції у цій справі щодо розподілу витрат на правничу допомогу не суперечить судовій практиці, на яку покликається у касаційній скарзі представник позивача.

43. Водночас Суд звертає увагу, що, зменшуючи суму судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції обмежився таким обґрунтуванням:

«При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами письмового позовного провадження, тобто є справою незначної складності.

З огляду на те, що витрати у сумі 64000 грн. є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, враховуючи, що розгляд цієї справи не вимагав від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи, проаналізувавши наданий розрахунок, а також враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також виходячи з документального підтвердження послуг з надання правничої допомоги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.»

44. При цьому, заперечуючи проти заявленої суми судових витрат, відповідач зазначив, що «суд повинен прийти до висновку, що саме позивач здійснив відповідні витрати, які необхідно компенсувати на його користь». Жодних аргументів стосовно невідповідності суми правової допомоги складності справи відповідач в запереченнях не навів.

45. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до квитанції від 06.11.2024 позивач сплатив послуги на загальну суму 23000 грн.

46. Однак суд апеляційної інстанції не наводить жодних аргументів, чому зменшує суму витрат на правничу допомогу з 64000 грн до 5000 грн, а не до фактично сплачених позивачем 23000 грн.

47. У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду сформувала такий правний висновок:

«При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.»

48. Суд вважає цей висновок застосовним до справи, що розглядається, і зазначає, що, зменшуючи судові витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином їх неспівмірність та обмеження до 5000 грн.

49. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування додаткової постанови від 14.10.2025 та часткове задоволення заяви позивача, стягнення з відповідача на правничу допомогу фактично понесених витрат у розмірі 23000 грн.

50. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

51. Відповідно до чч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

52. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

53. За вказаних обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та ухвалення нового про часткове задоволення заяви позивача.

Керуючись ст. 328 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі №160/29852/24 скасувати.

Ухвалити нову додаткову постанову.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд.1, ЄДРПОУ 44729283) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 23000 (двадцять три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб