Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.01.2020 року у справі №815/3847/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №815/3847/15

адміністративне провадження №К/9901/14363/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (колегія у складі суддів Яковлєва О.В., Бойко А.В., Танасогло Т.М.)

у справі № 815/3847/15

за позовом ОСОБА_1

до Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву,

третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райфазен Банк Аваль",

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 161-165)) до Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в якому просить про:

- визнання протиправною бездіяльність Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву щодо неукладання додаткових угод до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 287/05 від 12.10.2005;

- зобов`язання Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву внести зміни до договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 287/05 від 12.10.2005 у відповідності до умов додаткових угод № 014/0054/74/35613/81-1-0-00/15793 до Кредитного договору № 014/0054/74/35613 від 12.09.2005 та №014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792 до Кредитного договору № 014/0054/74/35613 від 12.09.2005;

- зобов`язання Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву надати ОСОБА_1 інформацію щодо розміру та порядку нарахування ОСОБА_1 компенсації за період з другого півріччя 2014 року по теперішній час; зобов`язання Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву звернутись до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо внесення ОСОБА_1 до реєстру позичальників, що отримують часткову компенсацію відсоткової ставки кредиту та з відкликанням свого листа про припинення надання ОСОБА_1 часткової компенсації відсоткової ставки кредиту.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 в задоволені позову відмовлено.

3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 вирішено:

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;

- постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково;

- визнати протиправними дії Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву щодо припинення дії договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №287/05 від 12.10.2005;

- зобов`язати Одеське регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву поновити дію договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №287/05 від 12.10.2005;

- визнати протиправними дії Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.04.2015 про укладення додаткових угод щодо внесення змін до договору №287/05 від 12.10.2005 та надання інформації щодо розміру та порядку нарахування йому компенсації, за період з другого півріччя 2014 року по час подання листа від 29.04.2015;

- зобов`язати Одеське регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2015 та вирішити питання укладення додаткових угод, у відповідності до умов договору №287/05 від 12.10.2005 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків;

- зобов`язати Одеське регіональне управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву надати інформацію щодо розміру та порядку нарахування йому компенсації, за період з другого півріччя 2014 року по час подання листа від 29.04.2015;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. 21.06.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вищезазначене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження.

6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 01.02.2018 справу було передано до Верховного Суду.

7. Скаржник заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2016 клопотання було задоволено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2005 між ОСОБА_1 та Одеським регіональним управлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву було укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 287/05 (а.с.5-9).

9. Відповідно до умов зазначеного договору Відповідач відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається Позивачу згідно з кредитним договором від 12.09.2005 №014/0054/74/35631, укладеним між Позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

10. 30.04.2015 Позивач звернувся до Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву з листом, в якому просив Відповідача розробити та запросити його на підписання додаткової угоди про внесення змін до зазначеного договору № 287/05 від 12.10.2005 у зв`язку з укладенням 10.03.2015 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткових угод №№ 014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792, 014/0054/74/35613/81-1-0-00/15793 до кредитного договору № 014/0054/74/35613 від 12.09.2005 про внесення змін до договору в частині збільшення процентної ставки за користування цим кредитом, а також в частині умов кредитування, а також надати інформацію щодо розміру та порядку нарахування компенсації за період з другого півріччя 2014 року по теперішній час (а.с. 29).

11. Листом № 220 від 15.05.2015 Відповідачем відмовлено Позивачу у внесенні змін до Договору № 287/05, а також зазначено про припинення зобов`язань між сторонами даного договору у зв`язку із підписанням Позивачем з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вказаних додаткових угод з огляду на їх умови (а.с. 30).

12. Не погоджуючись із такими діями Відповідача, Позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.10.2005 між ОСОБА_1 та Одеським регіональним управлінням Державного фонду СМЖБ було укладено договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків № 287/05 (далі - Договір №287/05).

Відповідно до умов зазначеного договору Відповідач відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається Позивачу згідно з кредитним договором № 014/0054/74/35631 від 12.09.2005, укладеним між Позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Листом від 29.04.2015 Позивач просив Відповідача розробити та запросити його на підписання додаткової угоди про внесення змін до зазначеного договору у зв`язку з укладенням 10.03.2015 року з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткових угод №014/0054/74/35613/81-1-0-00/15793 до кредитного договору №014/0054/74/35613 від 12.09.2005 та №014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792 до кредитного договору № 014/0054/74/35613 від 12.09.2005, а також надати інформацію про розмір нарахування часткової компенсації та виконати оплату часткової компенсації відповідно до цього договору.

В порушення умов Договору № 287/05 Відповідач ухилився від виконання покладених на нього умовами договору обов`язків, фактично в односторонньому порядку припинивши виконання умов договору, а саме: відмовився від підготовки проекту додаткової угоди до договору, не надав інформацію щодо розмірів компенсації та припинив виплати часткової компенсації Позивачу.

Такі дії Відповідача, на думку Позивача, грубо порушують надані законом та умовами договору права Позивача.

Позивач зазначив, що обґрунтовуючи свою відмову від підписання додаткової угоди до договору та припинення виплати часткової компенсації, Відповідач посилався на зміну цільового призначення кредитного договору.

Однак, Позивач вважає, що такі твердження Відповідача не відповідають дійсності, а така підстава для припинення виплат та припинення договору як зміна цільового призначення кредиту взагалі не передбачена умовами укладеного договору, а також Порядком часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла та Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

Також, на думку Позивача, є безпідставними посилання Відповідача на граничний розмір кредиту, визначений на підставі перемінного розміру облікової ставки Національного банку України та курсу долару США, як на підставу для відмови у виконанні умов договору.

З урахуванням того, що умовами договору саме на Відповідача покладено обов`язок з приведення у відповідність умов договору, бездіяльність Відповідача є протиправною.

Окрім викладеного, Позивач зазначив, що Відповідач взагалі не вчинив жодних дій щодо надання Позивачу інформації щодо розміру та порядку нарахування Позивачу компенсації за період з другого півріччя 2014 року по теперішній час.

Крім того, Позивач зазначив, що всупереч приписів договору про співпрацю в редакції додаткового договору № 4/008-060-15 від 17.08.2015, до Позивача не надходило письмового повідомлення про припинення надання часткової компенсації.

З огляду на те, що виплати часткової компенсації Позивачу припинились, останній дійшов висновку, що такий лист було створено та направлено до банку. За таких обставин, з метою відновлення порушених бездіяльністю Відповідача інтересів та прав Позивача, даний лист, щодо припинення надання Позивачу часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, на його думку, підлягає відкликанню.

За викладених обставин, Позивач вважає, що відновлення його порушених прав та інтересів потребує вчинення Відповідачем дій щодо усунення наслідків своєї бездіяльності в частині не укладання додаткових угод з Позивачем, шляхом відкликання листа про припинення часткової компенсації та внесення Позивача до відповідного реєстру на виплату часткової компенсації.

14. Відповідач заперечував зазначив, що Фонд СМБЖ, на підставі повноважень делегованих Кабінетом Міністрів України та затвердженого положення, реалізує в Одеському регіоні Державну програму забезпечення молоді житлом (учасником якої є ОСОБА_1 ), в тому числі, на підставі Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 853 від 04.06.2003 (далі - Порядок).

Між сторонами по справі існують договірні відносини на підставі укладеного договору часткової компенсації. Розділ 2 Договору №287/05 визначає розмір та порядок надання Фондом СМЖБ компенсації. Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору часткової компенсації Фонд СМЖБ щомісячно перераховує позичальнику компенсацію в розмірі, визначеному п. 2.1. Договору №287/05 (одна облікова ставка НБУ) після виконання позичальником в повному обсязі поточних зобов`язань за кредитним договором.

Згідно п. 7.1 Договору №287/05 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дня підписання сторонами акту про виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо його не буде розірвано достроково. Однак, при цьому максимальний розмір часткової компенсації, що надається позичальнику розраховується Фондом СМЖБ згідно з додатком 1 до цього договору, в якому також визначено граничний розмір кредиту, на який може бути надана часткова компенсація, що складає 62068 грн.

Пунктом 7.2 Договору №287/05 визначено, що всі питання, не врегульовані цим договором, вирішуються з урахуванням вимог Положення про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1604 від 26.10.2000 та Порядку. За змістом пп. 11, 12 Порядку, максимальній розмір кредиту на придбання житла, на який може бути надана часткова компенсація, визначається як добуток нормативної площі (21 кв. м на 1-го члена сім`ї та додатково 20 кв. м на сім`ю) і розрахункової вартості житла. Можливість перегляду затвердженого сторонами у додатку 1 до договору часткової компенсації розрахунку розміру кредиту, на який може бути надана часткова компенсація Порядком не передбачена.

Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди до кредитного договору №014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792 від 10.03.2015, позичальнику надається кредит в сумі 339632 грн на рефінансування зобов`язань за первинним кредитом, що був наданий банком ОСОБА_1 в іноземній валюті - доларах США. Вказана сума кредиту є значно більшою, ніж визначена в додатку 1 до договору про надання часткової компенсації.

Зміни, внесені до кредитного договору в частині збільшення розміру кредиту та відсотків прямо пропорційно впливають на розрахунок розміру часткової компенсації відсотків в бік його збільшення. Дана обставина не є підставою для перегляду розміру часткової ставки компенсації в розумінні п.13 Порядку. Правові підстави внесення змін до Договору №287/05 відсутні. Більш того, зі змісту п.п. 1.1., 1.4 - 1.6 вищевказаної додаткової угоди до кредитного договору вбачається, що зобов`язання за первинним кредитом (1-й транш) фактично припиняються (погашаються) після зарахування на рахунок позичальника 2-го траншу кредиту, цільове призначення якого, до того ж, суперечить п.1 Порядку (він спрямований на рефінансування, а не на будівництво житла).

Це в свою чергу позбавляє можливості здійснювати Фондом СМЖБ подальші компенсаційні виплати за Договором часткової компенсації, оскільки це буде вважатись нецільовим використанням бюджетних коштів.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що положення договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, в частині внесення змін до нього, повинні застосовуватись в кореспонденції з іншими умовами цього договору та з дотриманням механізму відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, що визначений Порядком, а позивач фактично просив внести зміни до укладеного Договору № 287/05 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, в тому числі, відносно розміру часткової компенсації, що надається відповідачем.

16. Крім того, умовами додаткової угоди №014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792 від 10.03.2015 до кредитного договору №014/0054/74/35613 від 12.09.2005, позичальнику надається кредит на рефінансування зобов`язань за первинним кредитом, проте вказана сума кредиту є значно більшою, ніж визначена в додатку 1 до укладеного Договору № 287/05, а можливість перегляду затвердженого сторонами розрахунку відсоткової ставки на який може бути надана часткова компенсація, Порядком не передбачена.

17. За умовами Порядку та Договору №287/05 відповідач здійснює відшкодування частини відсотків за кредитом, що надається позивачу лише на придбання житла та така часткова компенсація надається лише за одним кредитним договором, а останньому фактично надано другий кредит мета якого рефінансування заборгованості.

18. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком та зазначив, що за умови існування основних договорів, а саме кредитного договору № 014/0054/74/35631 від 12.09.2005 та укладеного на виконання останнього № 287/05 від 12.10.2005 договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, укладені додаткові угоди №№ 014/0054/74/35613/81-1-0-00/15792, 014/0054/74/35613/81-1-0-00/15793 від 10.03.2015, якими змінюється механізм кредитування, є похідними від основних угод, а тому підлягають виконанню відповідачем шляхом внесення змін до договору №287/05 від 12.10.2005 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків.

19. Однак виконання таких зобов`язань не є абсолютним, а здійснюється у відповідності до вищезазначеного Порядку та умов договору, з урахуванням основних складових, а саме: розміру кредиту, за умови не можливості збільшення суми; облікової ставки НБУ та інших, що здійснюється шляхом укладання додаткової угоди.

20. Укладення додаткових угод між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відбулось у зв`язку з врегулюванням державою Україна кризових явищ у країні, а саме з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці, що вбачається з самих угод, та на виконання Меморандуму Національного банку України від 24.12.2014.

21. Тому відмова Держави Україна в особі Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", у якому позивач є структурним підрозділом, від взятих зобов`язань щодо часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків є порушенням основоположних прав громадян встановлених, як договором та національним законодавством, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Відповідач у касаційній скарзі відзначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема, обґрунтовує це твердження тим, що для правильного вирішення справи необхідно враховувати не тільки договірні положення, а й вимоги спеціальних нормативних актів, що прямо передбачено п.7.2. Договору.

23. Договір часткової компенсації не розривався достроково, а зобов`язання Фонду з перерахування позивачу часткової компенсації припинилися на підставі ст. 599 ЦК України.

24. Судом апеляційної інстанції не було враховано, що в будь-якому разі зміна положень Договору про надання часткової компенсації у випадку збільшення розміру зобов`язань позичальника за кредитним договором не є можливою з огляду на вимоги Порядку.

25. Роз`яснення Позивачу щодо порядку нарахування компенсації за адміністративним договором містяться у листі Фонду №220 від 15.05.2015, що був направлений Позивачу за результатами розгляду його заяви. Щодо розміру компенсації за весь період, то вказана інформація отримана Позивачем в банку.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов таких висновків.

27. Відповідно до частини першої статті 6 КАС (чинного на час подання Товариством позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

28. Згідно із частиною першою статті 2 КАС (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

29. Частиною другою статті 2 КАС (у відповідній редакції) було передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

30. Аналогічна норма містилась у статті 4 КАС, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширювалась на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

32. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

33. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

35. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

36. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані з діями Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву стосовно внесення односторонніх змін до Договору обслуговування коштів, що за своєю природою є цивільно-правовою угодою та наслідки таких дій врегульовано цивільним законодавством, то, на думку колегії суддів, це виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

37. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 807/4142/14.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

39. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

40. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає жодних правовідносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №815/3847/15 скасувати.

3. Провадження у справі № 815/3847/15 закрити.

4. Повідомити позивачу, що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб