ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа №295/2039/17

адміністративне провадження №К/9901/20982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Желєзного І. В., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Майор Г. І. судді: Бучик А. Ю., Шевчук С. М.) від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), у якому просив:

- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження позивачу виплати в повному обсязі призначеної та перерахованої, відповідно до рішення суду пенсії, максимальним розміром, в порушення вимог п. 2 розд. 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зі змінами станом на 01 січня 2017 року, шляхом виплати пенсії у меншому розмірі (10740,00 грн) та безпідставній невиплаті в повному обсязі нарахованої пенсії за період з 01 жовтня 2015 року по 28 лютого 2017 року, після проведення перерахунку пенсії, згідно постанови Богунського районного суду від 08 лютого 2016 року із змінами, внесеними 11 квітня 2016 року Житомирським апеляційним адміністративним судом по адміністративній справі № 295/17631/15;

- зобов`язати відповідача провести виплату заборгованості по нарахованій, але не виплаченій в повному обсязі пенсії за період з 01 жовтня 2015 року по 28 лютого 2017 року та виплачувати пенсію з 01 березня 2017 року в повному обсязі, без обмежень максимальним розміром та кінцевої дати виплат, відповідно до вимог п. 2 розд. 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» із змінами по стану на 01 січня 2017 року та проведеного перерахунку пенсії згідно постанови Богунського районного суду від 08 лютого 2016 року із змінами, внесеними 11 квітня 2016 року Житомирським апеляційним адміністративним судом по адміністративній справі № 295/17631/15.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, шляхом виплати пенсії у розмірі 10740,00 грн. Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій в повному обсязі пенсії без обмежень максимальним розміром. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року апеляційні скарги ГУ ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 24 квітня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії шляхом виплати пенсії у розмірі 10740,00 грн за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області провести виплату ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій в повному обсязі пенсії без обмежень максимальним розміром за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що 01 січня 2016 року набули чинності норми Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого, ч. 5 ст. 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 вказані вище норми законодавства визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Дане рішення набрало законної сили 20 грудня 2016 року. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій та зобов`язання відповідача виплатити пенсію без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню саме за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року. При цьому, позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області нараховувати та виплачувати таку пенсію з 01 березня 2017 року і в подальшому не підлягають задоволенню, оскільки не узгоджуються із положеннями ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує, що п. 2 розд. 2 «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 911-VIII, яким було внесено зміни до ст. 43 Закону № 2262-XII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, проте пенсія позивачу призначена 26 вересня 2015 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, починаючи з 26 вересня 2015 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирський області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону № 2262-XII.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі № 295/17631/15-а позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням отриманих ним протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, починаючи з 01 жовтня 2015 року. В решті вимог відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення, відповідачем було здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача. Після проведеного перерахунку грошове забезпечення для обчислення пенсії з 01 жовтня 2015 року становить 12225,39 грн. Основний розмір пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 2262-XII обчислений у розмірі 95 % від грошового забезпечення (за вислугу років 36 років) і становить 11614,12 грн.

Водночас, ГУ ПФУ в Житомирській області при перерахунку пенсії обмежило виплату пенсії максимальним розміром в сумі 10 740 грн, з посиланням на ст. 43 Закону № 2262-XII.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону № 911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України № 2262-XII зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня дія ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

Поряд з цим, відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону набрав чинності з 01 січня 2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня дія ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Тобто, вказане означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року та протягом 2017 року обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.

Разом з тим, згідно зі ст. 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (в редакції Закону № 911-VIII, чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії) максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати 10740 грн.

Відповідно до п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Наведені норми кореспондуються з положеннями ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону № 911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вони не звужують змісту вже набутих прав пенсіонерів, розмір призначеної пенсії яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас запроваджують обмеження, в тому числі на період з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року, щодо розміру призначених та перерахованих пенсій, зокрема відповідно до Закону № 2262-XII.

Такий правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а (2а/205/2/17).

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає вірним твердження апеляційного суду, що оскільки Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року

№ 7-рп/2016 набрало законної сили 20 грудня 2016 року, то позовні вимоги про визнання неправомірними дій та зобов`язання виплачувати пенсію без обмеження її максимального розміру підлягають задоволенню саме за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Також колегія суддів погоджується й з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області нараховувати та виплачувати таку пенсію з 01 березня 2017 року і в подальшому, оскільки у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а тому суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, оскільки на час розгляду справи судом права позивача в цій частині порушені не були.

З огляду на викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін