Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №1540/3590/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №1540/3590/18

адміністративне провадження №К/9901/11690/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у касаційній інстанції адміністративну справу № 1540/3590/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним (протиправним) повідомлення щодо відмови у продовженні строку перебування на території України від 27.03.2018 №5114/1-308, визнання неправомірними (протиправними) дій щодо невстановлення належності до громадянства України та не видачі паспортного документу, зобов`язання видати паспортний документ, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (головуючий суддя: Харченко Ю.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (головуючий суддя: Бойко А.В., судді: Осіпов Ю.В., Шевчук О.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

1.1. визнати неправомірним (протиправним) повідомлення Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови йому у продовженні строку перебування на території України від 27.03.2018 року №5114/1-308;

1.2. визнати неправомірними (протиправними) дії Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не встановлення його належності до громадянства України та не видачі йому паспортного документа громадянина України;

1.3. зобов`язати Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати йому паспортний документ громадянина України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є уродженцем міста Єреван, проживає на території України з 1989 року. Дружина позивача ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 документовані паспортами громадян України. У 2003 році позивач отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29.11.2003 року Золочівським РВ УМВС України в Харківській області. 23.11.2004 році йому присвоєно ідентифікаційний номер платника податків, в якому зазначено дату внесення його до Державного реєстру фізичних осіб, а саме: 28.08.1998 року. 28.09.2005 року позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 строком дії до 28.09.2015 року. Водночас, 26.09.2005 року, за результатами розгляду матеріалів перевірки підстав видачі позивачу паспорта громадянина України, проведеної у період з 23.09.2005 року по 26.09.2005 року, начальником Золочівського РВ УМВС України в Харківській області затверджено висновок про результати проведення службової перевірки видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 , яким встановлено, що паспорт серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 видано безпідставно, у зв`язку з чим необхідно вжити заходів щодо його вилучення. 04.03.2015 року, з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позивач звернувся до СЦОД №1 управління з питань громадянства, реєстрації та роботи з тимчасово окупованої території України. Для підтвердження власної особи ОСОБА_1 надав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29.11.2003 року Золочівським РВ УМВС України в Харківській області, зі штампом реєстрації місця проживання з 13.07.2004 року за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на підставі висновку Золочівського РВ УМВС України в Харківській області від 26.09.2005 року, співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 29.11.2003 року Золочівським РВ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_1 . Також, 12.04.2016 року ГУ ДМС України в Одеській області складено Довідку про вилучення паспорта громадянина України №4/14667 від 12.04.2016 року. Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року у справі №521/15408/16-ц встановлено факт постійного проживання позивача на території Української РСР з 1989 року станом на 24 серпня 1991року та на 13 листопада 1991 року і по день ухвалення цього рішення на території України на 2016 рік. Також, позивач зазначив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 року у справі №815/1982/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Золочівського РВ УМВС України в Харківській області про результати службової перевірки видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 від 26.09.2005 року. Визнано неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області по вилученню у ОСОБА_1 паспорта громадянина України.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправними дії Малиновського районного відділу у м .Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо не встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України та не видачі йому паспортного документа громадянина України.

3.2. Зобов`язано Малиновський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути питання щодо видачі ОСОБА_1 паспортного документа громадянина України, з урахуванням окреслених у Рішенні висновків, та правової оцінки суду.

3.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.4. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем до територіального органу міграційної служби подано всі необхідні документи, за наслідками дослідження яких можливо встановити його належність до громадянства України, в судовому порядку встановлено факт постійного проживання позивача на території України та його належність до громадянства України, також визнано протиправним та скасовано висновок Золочівського РВ УМВС України в Харківській області про результати службової перевірки видачі паспорта громадянина України позивачу від 26.09.2005року, визнано неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області по вилученню у позивача паспорта громадянина України, а тому не встановлення належності позивача до громадянства України та відмова у видачі йому паспорта громадянина України є протиправними.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суд невірно та неповно дослідив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також безпідставно врахував рішення Одеського окружного адміністративного суду та Малиновського районного суду міста Одеси без оцінки їх на відповідність дотримання принципу законності.

4.2. Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач 26.04.2017 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо видачі йому паспорта громадянина України.

6. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області на ім`я позивача надіслано Лист від 03.05.2017 року №4/5, за підписом начальника Управління, у якому зазначено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року встановлено факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 рік, а тому він має правові підстави для порушення клопотання щодо оформлення належності до громадянства України відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» як особа, яка на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживала на території України, у зв`язку з чим він повинен особисто звернутися до Державної міграційної служби України за місцем майбутньої реєстрації, та, відповідно до пункту 8 Порядку провадження за заявами з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 30.05.2012 року №367/2012), надати наступні документи: заяву про встановлення належності до громадянства України; дві фотокартки (розміром 3,5x4,5 мм); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991року. Після надання усіх необхідних документів для встановлення належності до громадянства України у встановлений законодавством термін буде видано довідку про реєстрацію громадянином України.

7. За наслідками розгляду заяви позивача від 07.12.2017 року щодо проведення процедури встановлення особи провідним спеціалістом Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 26.01.2018 року складено Висновок, який 26.01.2018 року погоджено начальником Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області та 26.01.2018 року затверджено начальником ГУ ДМС України в Одеській області, яким встановлено особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави, оскільки паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Золочівським РС ГУ ДМС України в Харківській області 27.11.2003 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що виданий безпідставно.

8. 20.02.2018 року позивач звернувся до органів міграційної служби із заявою щодо продовження строку перебування на території України.

9. Матеріали щодо продовження ОСОБА_1 строку перебування на території України скеровано для розгляду до Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України.

10. За наслідками розгляду отриманих від ГУ ДМС України в Одеській області (від 22.02.2018 року вх.№5100.5.3-2878/51.1-18) матеріалів щодо продовження строку перебування на території України особі без громадянства ОСОБА_1 , у зв`язку з наміром подання клопотання про набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки він постійно проживав до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України на адресу Головного управління ДМС України в Одеській області надіслано Лист «Про розгляд заяви щодо продовження строку перебування на території України» №510.5.3-2878/51.1-18 від 22.02.2018 року, за підписом директора Департаменту, яким повернуто матеріали без розгляду, оскільки відповідно до довідки, виданої Генеральним консульством Республіки Вірменія в Одесі від 12.05.2016р. №072, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Вірменія. Також, в Листі «Про розгляд заяви щодо продовження строку перебування на території України» №510.5.3-2878/51.1-18 від 22.02.2018 року зазначено, що питання про продовження строку перебування на території України вказаному іноземному громадянину може бути повторно розглянуто після отримання ним паспортного документа громадянина Республіки Вірменія.

11. У зв`язку з цим, 27.03.2018 року Малиновським районним відділом у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 надіслано Повідомлення про відмову в продовженні строку перебування на території України №5114/1-308, у якому зазначено, що заява разом з матеріалами справи 06.03.2018 року була повернута керівництвом ДМС України без розгляду, оскільки відповідно до довідки, виданої Генеральним консульством Республіки Вірменія в місті Одеса від 12.05.2016 року №072, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Вірменія. Питання щодо продовження ОСОБА_1 строку перебування на території України може бути повторно розглянуто після отримання паспортного документа громадянина Республіки Вірменія.

12. Вищевказане слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції з вказаним вище позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

17. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» №2235-III.

18. Відповідно до статті 1 цього Закону, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

19. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

20. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.

21. Відповідно до статті 24 Закону України «Про громадянство України», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, у тому числі, здійснює повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.

22. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006року №588/2006), згідно пунктів 1-3 якого для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

23. Заява з питань встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, оформлюється на ім`я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи (пункт 2 Порядку).

24. Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку).

25. Згідно з підпунктом «а» пункту 7 Порядку, встановлення належності до громадянства України, серед іншого, стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

26. Пунктом 8 Порядку передбачено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зауважує, що оскаржувані судові рішення підлягають перевірці в касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог та виходить із такого.

28. Судами встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з проходженням позивачем процедури з питань громадянства України.

29. Так, 26 квітня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою, в якій просив видати йому паспорт громадянина України, до якої додав заповнену за формою заяву про встановлення належності до громадянства України, заповнену за формою заяву про видачу паспорта, чотири фотокартки розміром 35*45 мм, копію довідки про вилучення паспорта громадянина України, копію свідоцтва про народження з офіційним перекладом, копії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року.

30. За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області направило позивачу листа №4 5- від 03 травня 2017 року, яким проінформувало останнього про наявність у нього правових підстав для порушення клопотання щодо оформлення належності до громадянства України, для чого йому необхідно особисто звернутися до Державної міграційної служби України за місцем майбутньої реєстрації, відповідно до пункту 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001року №215, та надати заяву про встановлення належності до громадянства України, дві фотокартки та судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, після чого йому буде видана довідка про реєстрацію громадянином України.

31. Тобто, міграційним органом роз`яснено позивачу правила оформлення належності до громадянства України та наголошено на необхідності особистого звернення до територіального органу міграційної служби з заявою про встановлення належності до громадянства України з відповідними додатками.

32. Згідно з пунктом 8 Порядку № 215, до заяви про встановлення належності до громадянства України, крім іншого, необхідно подати копію паспорта громадянина колишнього СРСР, а у разі його відсутності - довідку територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт) (підпункт «б» пункту 8 Порядку №215).

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 07 грудня 2017 року звернувся до Малиновського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про проведення процедури встановлення особи.

34. Звертаючись з вказаною заявою, позивач до пояснень долучив оригінал та копію довідки № 072 від 12 травня 2016 року з Генерального консульства Республіки Вірменія, оригінал та копію довідки з фотокарткою № 4/1-4667 від 12 квітня 2016 року про вилучення паспорта громадянина України, копію рішення Малиновського районного суду від 14 листопада 2016 року про встановлення факту постійного проживання на території України, оригінал та копію довідки № 24-4311 від 07 грудня 2017 року про періоди навчання ОСОБА_1 в Одеській Державній Академії будівництва та архітектури.

35. За результатами розгляду цієї заяви висновком, затвердженим начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області 26 січня 2018 року, прийнято рішення, за яким особу ОСОБА_1 встановлено, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави. З метою встановлення особи останнього проведено опитування ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які засвідчили його особу, про що складено акт про встановлення особи. З метою додаткової перевірки до Золочівського РС ГУ ДМС України в Харківській області направлено запит про надання інформації стосовно позивачу видачі паспорта громадянина України, на який отримано відповідь про те, що такий паспорт на ім`я ОСОБА_1 був виданий безпідставно.

36. Таким чином, за наданими позивачем до заяви від 07 грудня 2017 року документами не було встановлено належність позивача до громадянства будь-якої держави та, зокрема, не встановлено, що він за станом на 24 серпня 1991 року перебував в громадянстві колишнього СРСР, оскільки документи, що підтверджують зазначений факт, ним надані не були.

37. Отже, довідку, передбачену підпунктом «б» пункту 8 Порядку №215, йому не видано.

38. Колегія суддів вважає необхідним вказати на неправильність висновку суду апеляційної інстанції, який погодився з аналогічним висновком суду першої інстанції, про те, що поданий позивачем до територіального органу міграційної служби пакет документів є достатнім для встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України з огляду на наступне.

39. Процедура встановлення особи є обов`язковою стадією, за наслідками якої заявник отримує відповідну довідку про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт). Після отримання цієї довідки особа має право ініціювати питання про встановлення належності до громадянства України, особисто подавши відповідну заяву до територіального органу міграційної служби, додавши до неї, зокрема, вказану довідку.

40. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що процедура встановлення особи передбачає встановлення належності до громадянства, оскільки ця процедура передбачає лише встановлення того, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт), а процедура встановлення належності до громадянства України є наступним етапом, початок якого неможливий без закінчення попереднього та отримання за його результатами довідки відповідно до підпункту «б» пункту 8 Порядку №215.

41. Водночас, згідно зі змістом вказаного вище висновку, на підставі доданих позивачем до заяви документів, його належності до громадянства будь-якої держави не встановлено.

42. Вказане, на думку Верховного Суду, свідчить про неможливість встановлення належності позивача до громадянства будь-якої держави в межах компетенції відповідача, а тому дії останнього в спірних правовідносинах є правомірними, а протилежний висновок суду апеляційної інстанції є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

43. Крім цього, позивач подав до Малиновського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області заяву про продовження строку перебування на території України у зв`язку з наміром подати клопотання про набуття громадянства України за територіальним походженням, яку разом з матеріалами справи 06 березня 2018 року керівництвом ДМС повернуто без розгляду, оскільки, відповідно до довідки, виданої Генеральним консульством Республіки Вірменія в Одесі від 12 травня 2018 року № 072, він є громадянином Республіки Вірменія. Про вказане позивачу надіслано повідомлення № 5114/1-308 від 27 березня 2018 року, яким, також, вказано, що питання щодо продовження йому строку перебування на території України може бути повторно розглянуто після отримання ним паспортного документа громадянина Республіки Вірменія.

44. Таким чином, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередньої інстанції про те, що 26 квітня 2017 року позивач звернувся з заявою про встановлення належності до громадянства України, за результатами розгляду якої відповідач мав можливість та повинен був встановити його належність до громадянства України, оскільки з заявою саме такого змісту він, в порядку, визначеному пунктом 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215, не звертався до належного органу - Малиновського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області.

45. Така заява була подана позивачем як додаток до заяви, скерованої 26 квітня 2017 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

46. Верховний Суд наголошує, що вказане свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 8 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001року № 215, щодо порядку звернення з такою заявою та, відповідно, правомірність дій позивача в спірних правовідносинах.

47. Водночас, позивач звернувся до суду з позовом по визнання дій Малиновського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області щодо не встановлення його належності до громадянства України та не видачі паспортного документа громадянина України неправомірними (протиправними).

48. Тобто, не ініціювавши це питання перед вказаним суб`єктом владних повноважень шляхом особистого звернення з заявою відповідно до пункту 8 Порядку № 215, позивач просить визнати його дії по не вирішенню такого питання протиправними.

49. Згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для захисту права у судовому порядку обов`язково має бути встановлене судом під час розгляду справи порушення такого права суб`єктом владних повноважень.

50. Верховний Суд наголошує, що висновок про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень неможливий без достеменного встановлення факту вчинення позивачем всіх необхідних, передбачених чинним законодавством, активних дій, результатом яких могли бути очікувані ним рішення такого суб`єкта чи певні дії тощо.

51. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач особисто не звертався з заявою про встановлення його належності до громадянства України до Малиновського РВ у м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області, за результатами розгляду якої не отримував довідку про його реєстрацію громадянином України, на підставі якої йому міг бути виданий паспорт громадянина України, тому Верховний Суд констатує відсутність порушення прав позивача з боку зазначеного відповідача, яке, на думку позивача, виразилась у не встановленні його належності до громадянства України та не видачі паспорта громадянина України.

52. Таким чином, такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

53. Також не підлягає задоволенню як безпідставна вимога позивача про видачу паспорта громадянина України, оскільки він не ініціював таку процедуру перед відповідачем у порядку, що визначений чинним законодавством України.

54. Крім цього, помилковим є висновок судів про наявність підстав для зобов`язання повторного розгляду заяви позивача про видачу йому паспорта громадянина України, оскільки фактично позивач з такою вимогою до відповідача не звертався, останній не здійснював розгляд такого питання. Безпідставною є позиція суду першої інстанції, яку необґрунтовано підтримав і суд апеляційної інстанції, про те, що позивач подав до територіального органу міграційної служби пакет документів, що був достатнім для встановлення його належності до громадянства України, оскільки матеріали справи містять докази протилежного.

55. Отже, суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині належним чином не встановили обставини, що мають значення для вирішення спору, не застосували норми матеріального права, які належало застосувати, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.

56. Приписами статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. За правилами частин першої, другої статті 351 указаного Кодексу неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині.

58. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним скасувати вказане судове рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

VII. Судові витрати

59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями Керуючись статтями 3, 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року задовольнити.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року в цій справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих вимог відмовити повністю.

3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова