Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2018 року

Київ

справа №804/1480/15

адміністративне провадження №К/9901/7564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року у справі за їх позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Актабанк» (далі - Банк) Приходько Юлії Вікторівни (далі - Уповноважена особа, Фонд відповідно), Фонду, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У січня 2015 року позивачі, через представника ОСОБА_5, звернулися до суду з адміністративними позовами, які ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року об'єднані в одне провадження, у яких просили:

ОСОБА_2 - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи, Фонду щодо вчинення дій, через які його не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок наданої позики Фондом Банку за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № 20-207520/Т; зобов'язати Уповноважену особу та Фонд здійснити відповідні дії, щоб включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № В20-207520/Т;

ОСОБА_1 - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи, Фонду щодо вчинення дій, через які його не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок наданої позики Фондом Банку за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № 20-207544/Т; зобов'язати Уповноважену особу та Фонд здійснити відповідні дії, щоб включити його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № В20-207544/Т;

ОСОБА_3 - визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи, Фонду щодо вчинення дій, через які її не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок наданої позики Фондом Банку за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № В20-207526/Т; зобов'язати Уповноважену особу та Фонд здійснити відповідні дії, щоб включити її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» від 05 серпня 2014 року № В20-207526/Т.

Суди встановили, що 18 березня 2014 року ОСОБА_3 (займодавець) та ОСОБА_7 (позичальник), ОСОБА_2 (займодавець) та ОСОБА_7 (позичальник), 10 квітня 2015 року ОСОБА_1 (займодавець) та ОСОБА_8 (позичальник) відповідно уклали три Договори про поворотну фінансову допомогу на суму 150 000 грн кожний.

05 серпня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 (вкладники) уклали з Банком договори банківського вкладу «УНІВЕРСАЛЬНИЙ» № В20-207526/Т, № В20-207520/Т, № В20-207544/Т відповідно.

За умовами вказаних договорів вкладники передають, а Банк приймає грошові кошти в сумі 150 000 грн терміном на 3 (три) місяці з 05 серпня по 05 листопада 2014 року включно під 13 відсотків річних.

05 серпня 2014 р. ОСОБА_7 з депозиту № В20-21059/Т від 29 липня 2014 року перерахував на депозити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно з угодами від 05 серпня 2014 року № В20-207520/Т та № В20-207526/Т відповідно грошові кошти в розмірі 150 000 грн кожному, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 121086, 121213 відповідно.

05 серпня 2014 року ОСОБА_8 з депозиту № В20-207544/Т від 05 серпня 2014 року перерахував на депозит ОСОБА_1, згідно з угодою від 05 серпня 2014 року № В20-207544/Т грошові кошти в розмірі 150 000 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру від 05 серпня 2014 року № 121601.

06 серпня 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_7 з другого боку уклали додаткові угоди до Договорів про поворотну фінансову допомогу, відповідно до яких позичальник повернув займодавцю усі кошти шляхом перерахування на їхні депозитні рахунки у Банку.

06 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали додаткову угоду до Договору про поворотну фінансову допомогу, відповідно до якої позичальник повернув займодавцю усі кошти шляхом перерахування на його депозитний рахунок у Банку.

16 вересня 2014 року Правління Національного банку України (далі - НБУ) прийняло постанову № 576 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

16 вересня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 90 про запровадження тимчасової адміністрації в Банку з 17 вересня 2014 року та призначено уповноважену особу.

15 січня 2015 року Правління НБУ прийняло постанову № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

16 січня 2015 року Фонд прийняв рішення № 5 про припинення здійснення тимчасової адміністрації та відсторонення уповноваженої особи та рішення № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Банку Приходько Ю.В. строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 16 січня 2016 року.

Станом на 17 вересня 2014 року Уповноважена особа склала Базу даних про вкладників Банку (файл D та файл Z), до включила ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

01 грудня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 250/14 про погодження пропозиції уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів на 1094 рахунках вкладників Банку на загальну суму 159 596 365 грн 66 коп. з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами.

21 січня 2015 року Уповноважена особа звернулася до прокурора міста Дніпропетровська із заявою про злочин, в якій зазначила, що значна кількість вкладників мала на вкладних рахунках депозити в розмірах значно більших за 200 000 грн, які протягом липня-серпня 2014 року розмістили в Банку від імені інших фізичних осіб в сумах близько 200 000 грн, чим штучно створили умови для незаконного отримання відшкодування.

03 лютого 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне провадження за заявою Приходько Ю.В., а 27 лютого 2015 року слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська виніс ухвалу про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у Банку, в тому числі на рахунках ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3

У встановлені законом строки Уповноважена особа склала перелік вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, а Фонд на підставі вказаного переліку склав і затвердив Загальний реєстр вкладників. До цих переліку та реєстру позивачі не були включені.

Як встановили суди попередніх інстанцій, стосовно іменованих осіб не приймалося рішення про визнання нікчемними правочинів, які вони уклали з Банком.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивачі звернулися із цими позовами.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 березня 2017 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Касаційний суд виходив з того, що кошти на депозитні рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли внаслідок «дроблення» суми коштів, які знаходились на рахунку іншої фізичної особи ОСОБА_7, а кошти на депозитний рахунок ОСОБА_1 надійшли внаслідок «дроблення» суми коштів, які знаходилися на рахунку іншої фізичної особи ОСОБА_8

Власники грошових вкладів із значними сумами подрібнювали (розбивали/розподіляли) свої вклади (грошові кошти на банківському рахунку) на суми до 200 000 грн і цими подрібненими частками фактично «перекидали» кошти на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивачів. Після здійснення такої фінансової операції особа, на рахунок якої надходила грошова сума, фактично набувала гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200 000 грн безпосередньо від Фонду, а власник вкладу отримував переваги перед іншими кредиторами Банку, що свідчить про нікчемність правочину.

Позивачі 22 червня 2017 року звернулися із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року.

Позивачі просили Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС у редакції, чинній на час звернення із заявою, з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ), що, на думку заявників, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 02 лютого, 27 квітня 2016 року, 09, 23 лютого, 25 травня 2017 року (справи №№ К/800/44434/15, К/800/7075/16, К/800/40229/15, К/800/44882/15, К/800/27422/15 відповідно).

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 05 липня 2017 року відкрив провадження у справі та витребував її з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав заяву Уповноваженої особи до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2018 року для розгляду заяви Уповноваженої особи визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 19 червня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що кошти на депозитні рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надійшли внаслідок «дроблення» суми коштів, які знаходились на рахунку іншої фізичної особи ОСОБА_7, а кошти на депозитний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1, надійшли внаслідок «дроблення» суми коштів, які знаходилися на рахунку іншої фізичної особи ОСОБА_8 Власники грошових вкладів із значними сумами подрібнювали (розбивали/розподіляли) свої вклади (грошові кошти на банківському рахунку) на суми до 200 000 грн і цими подрібненими частками фактично «перекидали» кошти на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивачів. Після здійснення такої фінансової операції особа, на рахунок якої надходила грошова сума, фактично набувала гарантоване право на отримання коштів в сумі до 200 000 грн безпосередньо від Фонду, а власник вкладу отримував переваги перед іншими кредиторами Банку, що свідчить про нікчемність правочину.

У справах, копії рішень касаційного суду в яких надано для порівняння, цей самий суд виходив із того, що відповідачі не навели, а суд не встановив доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу, не надали доказів віднесення зазначених правочинів до таких, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Наголошували, що Закон № 4452-VІ не передбачає таких дій уповноваженої особи Фонду як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Підсумували, що відповідачі не довели наявність правових підстав для того, щоб позивачів не включати до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і оскільки фактично не здійснили тих дій, які мали здійснити, усупереч приписам Закону № 4452-VІ допустили протиправну бездіяльність.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві позивачів.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук