Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.04.2019 року у справі №808/2592/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №808/2592/18

адміністративне провадження №К/9901/9665/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у складі судді Татаринова Д. В.

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів Божко Л. А., Дурасової Ю. В., Іванова С. М.

у справі № 808/2592/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

27 червня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач у справі) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 173814,55 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, в задоволені позову відмовлено. Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій встановили правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем пункту 2.2, пункту 2.6 розділу 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в КОРО на загальну суму 3001 грн 89 коп., та не оприбуткування готівки в КОРО на загальну суму 31761 грн 02 коп.

У квітні 2019 року Підприємцем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення фактичних обставин справи, неповноту та неправильність дослідження усіх обставин та доказів по справі, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвали нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності Підприємця з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки №4775/08-01-13-05/2321304467 від 15 грудня 2017 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 2.2, пункту 2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в КОРО на загальну суму 3001 грн 89 коп., та не оприбуткування готівки в КОРО на загальну суму 31761 грн 02 коп.

Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої та не оприбуткованої готівки становить 34762 грн 91 коп.

На підставі акта перевірки №4775/08-01-13-05/2321304467 від 15 грудня 2017 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0017911407 від 29 грудня 2017 року, яким до Підприємця застосовані штрафні санкції у сумі 173
814,55 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Пунктом 2.6. глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документа.

Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних праововідносин), використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Досліджуючи, зокрема книгу ОРО № 3000172961 р/1 судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Z-звітів № 1653-1655 в касу за період з 1 травня 2016 року по 3 травня 2016 року надійшла готівка у сумі 46 грн 95 коп. Записи про оприбуткування готівки здійснено в розділі II КОРО № 3000172961 р/1, яка зареєстрована ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, лише 4 травня 2016 року.

Приймаючи рішення щодо порушення Підприємцем строків оприбуткування готівки в цьому та в інших подібних випадках, суди попередніх інстанцій не визначили, що є датою оприбуткування грошей у касі Підприємця - проведення операції по отриманню готівкових коштів через РРО чи внесення запису до розділу ІІ КОРО.

Ані податковим органом, ані судом першої інстанції не встановлено факту не проведення розрахункових операцій через РРО, не встановлено факту не роздрукування щоденних Z-звітів.

Досліджуючи, зокрема, книгу ОРО № 3000167279 судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Z-звітів № 1941-2001 встановлено, що в касу за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року надійшла готівка у сумі 9004 грн 53 коп., яка не оприбуткована.

Суд зазначає, що саме встановлення через дослідження книги ОРО надходження готівкових коштів суперечить висновку про не оприбуткування коштів.

Отже, суд першої інстанції обмежився формальним оглядом письмових доказів, та не встановив, яке саме правопорушення відбулось (якщо відбулось) - неоприбуткування коштів, чи порушення ведення книги ОРО. Суд першої інстанції не дослідив, чи передавались гроші, які надходили до каси Підприємця до банку, коли, та в якій сумі. Не досліджено, чи задекларовані вказані суми враховані при визначенні та сплаті відповідних податків і зборів з урахуванням цих сум.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неоприбуткування грошових коштів Підприємцем.

Також, спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано штрафні санкції за порушення законодавства за патентування. Але в чому саме полягало таке порушення, чим воно доводилось судом першої інстанції не встановлено.

Встановити, на підставі чого винесено спірне податкове повідомлення-рішення з матеріалів справи не можливо, з огляду на те, що до справи долучено лише декілька сторінок акта перевірки, а саме з 28 по 46 сторінку. З'ясувати з якого акта їх вилучили, коли проводилась перевірка, яка перевірка, висновки за результатами перевірки - неможливо.

Жодного підтвердження, що спірне повідомлення-рішення прийнято саме на підставі цього акта перевірки до матеріалів справи не надано.

Більш того, рішенням суду першої інстанції встановлено, що проведено документальну планову невиїзну перевірку, а на сторінках, долучених до матеріалів справи зазначено, що порушення встановлено документальною плановою виїзною перевіркою (арк. с. 30), тобто іншою перевіркою.

При прийнятті рішення суд першої інстанції обмежився цитуванням заперечення на адміністративний позов податкового органу, проігнорувавши доводи позивача. В свою чергу, суд апеляційної інстанції обмежився повторенням рішення суду першої інстанції, аж до описок.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2592/18 скасувати.

Адміністративну справу № 808/2592/18 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер