Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №640/4441/19

адміністративне провадження №А/9901/67/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Рахнянського Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

18 березня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - Комісія, ЦВК) про:

- визнання протиправними дій ЦВК в частині прийняття постанови від 2 лютого 2019 року №199 «Про відмову ОСОБА_3 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року»;

- зобов'язання ЦВК виключити з постанови від 2 лютого 2019 року №199 «Про відмову ОСОБА_3 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року» висновки про спрямування передвиборчої програми кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 «МИР! ПОРЯДОК! ДОСТАТОК!» на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року справу передано до Шостого апеляційного адміністративного суду як належного суду для розгляду справи по суті і як до апеляційного суду для перегляду цієї ухвали у разі її оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 до ЦВК про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження та залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем п'ятиденного строку звернення до суду.

Вважаючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року постановленими із порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із апеляційною скаргою, в якій просить їх скасувати і направити справу за його позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року повернуто особі, яка її подала, а в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року відкрито провадження.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в її задоволенні. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та залишив позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Наголошував, що його довірителем подано цей позов до Окружного адміністративного суду м.Києва поза межами виборчого процесу, а тому Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи позов без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду, дійшов до неправильного висновку про застосування строків, визначених ч.6 ст.273 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив таку відхилити, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін, як законне і обґрунтоване.

Заслухавши головуючого суддю, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_3 надійшла до суду з пропуском встановленого процесуальним законом п'ятиденного строку звернення до суду.

При цьому, суд керувався нормою частини п'ятої статті 270 КАС України, якою передбачено, що строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 січня 2019 року до ЦВК надійшли документи для реєстрації кандидата на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року ОСОБА_3, висунутого 24 січня 2019 року на ІІІ З'їзді Політичної партії «РОЗУМНА СИЛА».

2 лютого 2019 року ЦВК прийнято постанову №199 «Про відмову ОСОБА_3 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року».

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_3 18 березня 2019 року оскаржив його до суду.

Відповідно до частини першої статті 273 КАС України, право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Частиною третьою статті 273 КАС України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.

Частиною шостою вказаної статті встановлено, що позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Відповідно до частини першої - третьої статті 270 КАС України, на обчислення строків, встановлених статтями 273 - 277, 280 - 283 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.

Частина п'ята статті 270 КАС України встановлює, що днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.

Частиною шостою статті 273 КАС України передбачено, що позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Враховуючи, що предметом позову ОСОБА_3 є оскарження постанови ЦВК від 2 лютого 2019 року №199 та протиправність, на думку позивача, дій Комісії, пов'язаних із виключенням до цієї постанови висновків про спрямованість його передвиборчої програми, як кандидата на пост Президента України, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, суд першої інстанції, з урахуванням наведених вимог КАС України, дійшов обґрунтованого висновку, що останнім днем її оскарження є 7 лютого 2019 року.

Разом з тим, адміністративний позов ОСОБА_3 подано лише 18 березня 2019 року, тобто з пропуском п'ятиденного строку, передбаченого частиною шостою статті 273 КАС України.

Частиною п'ятою статті 270 КАС України передбачено, що строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що важливим елементом вказаних строків є момент їх початку, який визначається днем прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Це перша відмінність строку звернення до суду щодо вирішення виборчих спорів від строку звернення до суду в інших спорах адміністративної юрисдикції, в яких, як правило, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, у виборчих спорах немає необхідності з'ясування обставин щодо дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Таке правове становище дозволяє чітко визначити початок строку звернення до суду для вирішення виборчих спорів, який не залежить від суб'єктивного сприйняття позивачем моменту порушення його права чи інтересу.

При цьому, законодавцем не передбачено можливості поновлення пропущеного п'ятиденного строку на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості поновлення строку звернення до суду, передбаченого частиною шостою статті 273 КАС України, а як наслідок, і щодо залишення позову ОСОБА_3 без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що даний позов поданий поза межами виборчого процесу та не стосується його безпосередньо.

Суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, оскільки згідно із частиною першою статті 11 Закону України 5 березня 1999 року №474-XIV «Про вибори Президента України» (далі - Закон №474-XIV), виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Частинами третьою та четвертою статті 11 Закону №474-XIV встановлено, що початок виборчого процесу визначається строками, встановленими Конституцією України та цим Законом.

Виборчий процес включає такі етапи: 1) висування та реєстрація кандидатів на пост Президента України; 2) утворення окружних та дільничних виборчих комісій; 3) проведення передвиборної агітації; 4) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) голосування у день виборів Президента України; 7) підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України та їх офіційне оголошення; 8) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Тобто, пов'язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.

Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні КАС України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 оскаржує дії ЦВК, пов'язані з прийняттям постанови від 2 лютого 2019 року №199 «Про відмову ОСОБА_3 у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року», а також просить зобов'язати вчинити дії, пов'язані з виключенням з вказаної постанови певних висновків.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що предметом спору у цій справі є дії Комісії, вчинені у межах виборчого процесу, а тому до цих правовідносин підлягають застосуванню положення статей 270, 273 КАС України.

Усі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Шостого апеляційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

За приписами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року.

Керуючись статями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець