Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 320/13773/20

адміністративне провадження № К/9901/46515/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Загороднюка А.Г.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 (головуючий суддя - І.В. Садовий)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 (головуючий суддя - О.О. Круговий, судді - Т.С. Прокопчук, А.В. Шлай)

у справі № 320/13773/20

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької обласної прокуратури

про стягнення заробітної плати,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:

- стягнути з відповідача шляхом безспірного списання з його казначейського рахунку належну позивачу заробітну плату у вигляді недоплаченої йому за період з 01.07.2015 по 31.04.2019 суми посадового окладу в розмірі 848 825, 94 грн.;

- стягнути з відповідача шляхом безспірного списання з його казначейського рахунку належну позивачу заробітну плату у вигляді недоплаченої йому за період з 01.07.2015 по 31.04.2019 суми надбавки за вислугу років в розмірі 176 433, 92 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує про протиправність дій відповідача з приводу здійснення нарахування позивачу заробітної плати упродовж з липня 2014 року по травень 2019 року не на підставі вимог Закону України «Про прокуратуру», а на підставі та у розмірах, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вказує, що згідно пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 із змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). Зазначає, що дією окремих положень пункту 26 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, які визнані такими, що не відповідає Конституції України, а також діями прокуратури Запорізької області, які виразилися в нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати всупереч Закону України «Про прокуратуру» та у розмірі значно нижчому ніж передбачено вказаним Законом, позивачу було завдано матеріальну шкоду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у Рішенні Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26.03.2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, як припинилися на момент його ухвалення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави, на яких подана касаційна скарга позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 14 статті 92, частини третьої статті 152 Конституції України та статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

7. Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

9. З липня 2014 року по травень 2019 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на посадах прокурора, старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області.

10. Наказом прокурора Запорізької області від 26.04.2019 №708к в порядку переведення до Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудового розслідування, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, що поширює свою діяльність на Запорізьку область прокуратури Запорізької області.

11. У період з 01.07.2015 по 30.04.2019 ОСОБА_1 були встановлені посадові оклади відповідно до норм підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України (Постанова № 505 від 31.05.2012 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», Постанова № 763 від 30.09.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505», Постанова № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», Постанова № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури»), а саме:

з 01.07.2015 по 15.09.2015 - 1667,00 грн.;

з 16.09.2015 по 12.10.2015 - 1597,00 грн.;

з 13.10.2015 по 30.11.2015 - 2083,00 грн.;

з 01.12.2015 по 05.09.2017 - 2083,00 грн.;

з 06.09.2017 по 30.04.2019 - 5730,00 грн.

12. Не погоджуючись із тим, що у вказаний період заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеного постановами Кабінету Міністрів України, а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

15. 14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

16. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

17. Частиною дев`ятою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

18. Частиною першою статті 90 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

19. Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

20. Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

21. Частинами першою і другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

22. Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

23. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

24. Аналогічні положення закріплені у пункті 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2 і 6).

26. Постановами Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 і від 09.12.2015 № 1013 внесені відповідні зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оцінка Верховного Суду

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

31. Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 по 31.04.2019 у порядку та розмірі, передбаченому статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

32. Верховний Суд враховує, що після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що Верховний Суд вже викладав висновок у подібних правовідносинах щодо застосування частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, у постанові від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19.

33. Так, у постанові від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19 Верховний Суд вказав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

34. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 і від 09.12.2015 № 1013.

35. Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

36. Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив, тоді як реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін як до Постанови Кабінету Міністрів України № 505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

37. Верховний Суд звернув увагу, що зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

38. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

39. Верховний Суд зазначає, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру», а тому висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

40. Стосовно прийнятого Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), Верховний Суд зазначає таке.

41. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

42. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

43. Водночас, як визначено частиною другою статті 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

44. У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

45. Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, за яким: рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

46. Верховний Суд наголошує, що дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26.03.2020.

47. Водночас, Суд звертає увагу, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо нарахування і виплати заборгованості по заробітній платі та інших похідних платежів за період з 01.07.2015 до 31.04.2019.

48. Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

49. У світлі аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 щодо заявленого ним позову про відшкодування матеріальної шкоди на підставі частини третьої статті 152 Конституції України у зв`язку із прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, колегія суддів зауважує ще й на таке.

50. Відповідно до частини четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

51. Зі змісту позовної заяви вбачається, що звернення позивача до суду обумовлено саме протиправними діями відповідача щодо нарахування позивачу заробітної плати у спірний період не на підставі вимог Закону України «Про прокуратуру». Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач у позові просить суд стягнути з відповідача належну позивачу заробітну плату у вигляді недоплаченої йому за період з 01.07.2015 по 31.04.2019 суми посадового окладу в розмірі 848 825, 94 грн. та належну позивачу заробітну плату у вигляді недоплаченої йому за період з 01.07.2015 по 31.04.2019 суми надбавки за вислугу років в розмірі 176 433, 92 грн., а не матеріальну шкоду, про яку позивач вказує у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі № 320/13773/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.Г. Загороднюк

Н.М. Мартинюк