Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.05.2018 року у справі №826/1551/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №826/1551/15

адміністративне провадження №К/9901/6224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року (головуючий суддя - Катющенко В.П., судді - Гарник К.Ю., Добрівська Н.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Грищенко Т.М., Мацедонська В.Є.) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" до Державної авіаційної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року відкрите акціонерне товариство "Аерофлот-російські авіалінії" (далі - ВАТ "Аерофлот-російські авіалінії") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної авіаційної служби щодо складання протоколів від 05 січня 2015 року №2119 - №2137 про правопорушення у галузі цивільної авіації ;

- зобов'язати відповідача скасувати зазначені протоколи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ВАТ "Аерофлот-російські авіалінії" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржником зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки у відповідача були відсутні повноваження і підстави для складення оскаржуваних протоколів. Також скаржник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини справи, чим порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05 січня 2015 року державними інспекторами з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією було проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмах Украероцентру №140438, №090719, №050421, №060426, №111354 про порушення порядку використання повітряного простору України.

За результатами перевірки складено:

- протокол № 2119 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 14 липня 2014 о 00 30 рейс AFL1632 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2120 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 13 липня 2014 о 21 00рейс AFL1820 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2121 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 14 липня 2014 о 04 10 рейс AFL1904 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2122 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 09 липня 2014 о 06 45 рейс AFL1820 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2123 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 21 03 рейс AFL1826 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2124 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 00 34 рейс AFL1632 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2125 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 01 02 рейс AFL1827 здійснив поліїв забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2126 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 02 20 рейс AFL1633 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2127 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 04 30 рейс AFL1904 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2128 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 05 липня 2014 о 21 03 рейс AFL1826 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2129 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 06 липня 20,14 о 00 22 рейс AFL1632 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2130 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 06 липня 2014 о 04 12 рейс AFL1904 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2131 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 04 46 рейс AFL1634 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2132 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 05 21 рейс AFL1846 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2133 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 06 19 рейс AFL1820 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2134 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 07 26 рейс AFL1822 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2135 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 06 30 рейс AFL1905 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2136 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 07 00 рейс AFL1635 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР;

- протокол № 2135 про правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до якого 11 липня 2014 о 07 рейс AFL1847 здійснив політ в забороненій зоні, без заявки на використання повітряного простору та без зв'язку з органом ОПР.

Згідно вказаних протоколів, позивачем порушено вимоги статті 30 Повітряного кодексу України та пункти 94, 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що у відповідача наявні повноваження на складання протоколів про порушення у галузі цивільної авіації. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані позивачем протоколи не є рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не створюють для ВАТ "Аерофлот-російські авіалінії" жодних правових наслідків, тому не порушують права позивача, а відтак не підлягають захисту у судовому порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час подання позову), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень - це офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Для того щоб вважати певний документ рішенням суб'єкта владних повноважень, він повинен відповідати певним ознакам такого рішення суб'єкта владних повноважень, а саме породжувати певні правові наслідки та мати обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність.

Разом з тим, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, в даному випадку складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію правопорушення, а сам протокол є лише підставою для подальшого вирішення питання щодо притягнення особи до відповідальності за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № № 475/97-ВР (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Разом з тим, розгляд питання правомірності дій щодо складання протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача. Такий захист не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

За таких обставин і правового регулювання суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець