Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №813/242/17

адміністративне провадження №К/9901/40244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «В+К»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року (Суддя Гавдик З.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року

за позовом Приватного підприємства «В+К»

до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Франківське відділення)

про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.12.2016 року № 16197-17 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість у сумі 61 868,23 грн, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2017 року Приватне підприємство «В+К» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Франківське відділення), в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.12.2016 року № 16197-17 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість у сумі 61 868,23 грн. (арк. справи 3, 13).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, шляхом не взяття до уваги факту сплати позивачем всіх узгоджених зобов'язань, зокрема боргу, який визначений в вимозі від 12.12.2016 року № 16197-17 на суму 61 868,23 грн. (що підтверджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі № 813/1495/15, яка набрала законної сили, оскільки предметом цієї справи була податкова вимога від 16.03.2015 року № 213-23 на суму 52 596,16 грн., сума за якою увійшла як заборгованість в вимогу у даній справі), просив суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

18.12.2017 року відповідач надіслав на адресу суду заперечення на касаційну скаргу, з врахуванням яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки сума податкового боргу яка зазначена в податковій вимозі № 16197-17 від 12.12.2016 року у сумі 61 868,23 грн. позивачем не сплачена. Крім цього, на час розгляду справи кошти з ПДВ за січень у розмірі 52 596,16 грн. до Державного бюджету не надійшли.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 343 КАС України справа розглядається в попередньому судовому засіданні.

Згідно п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 54.1. ст. 54 цього ж Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 59.1. ст. 59 цього ж Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 12.12.2016 року Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією (Франківське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу № 16197-17 від 12.12.2016 року згідно якої станом на 11.12.2016 року сума податкового боргу ПП «В+К» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 61 868,23 грн., за платежем: податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) (арк. справи 4).

В позові позивач посилається на те, що ним було сплачено суму ПДВ за січень 2015 шляхом перерахування грошових коштів з відкритого ним в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» рахунку платіжним дорученням від 26.02.2015 № 1829 на суму 56 425,00 грн. Проте сплачені позивачем через АТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти з ПДВ в сумі 56425,00 грн. на відповідний казначейський рахунок так і не надійшли не з його вини, що підтверджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі № 813/1495/15, яка набрала законної сили, у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість зі сплати ПДВ до якої входить сума заборгованості за січень 2015 року.

Окрім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2017 року № 914/1486/15 зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» виконати платіжне доручення № 1829 від 26.02.2015 року на суму 56 425,00 грн. для сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2015 року, яке подане позивачем.

З огляду на те, що відповідачем вже складалась податкова вимога від 16.03.2015 року № 213-23 на суму 52 596,16 грн., яка скасована постановою суду по справі № 813/1495/15, відповідачем неправомірно повторно ця сума заборгованості виставлена у вимозі від 12.12.2016 року № 16197-17, тому вимога підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції посилались на те, що спірна вимога виставлена згідно несплачених податкових зобов'язань по податкових деклараціях та за інший період і на іншу суму, а ніж податкова вимога на суму 56 425,00 грн. від 16.03.2015 року № 213-23, що скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі № 813/1495/15, відтак повторного виставлення вже скасованої суми відповідачем не вчинено.

Судом встановлено, що предметом справи № 813/1495/15 було оскарження вимоги від 16.03.2015 року № 213-23 у розмірі 52 596,16 грн. (в частині сплати податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з ПДВ на суму 51 140,16 грн.) (арк. справи 32-35).

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спірна вимога у даній справі виставлена позивачу згідно несплачених податкових зобов'язань за інший період і на іншу суму, а ніж податкова вимога від 16.03.2015 року № 213-23, оскільки дійсно, як вбачається з інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості у розмірі 61 868,23 грн, що виставлена позивачу у вимозі від 12.12.2016 року № 16197-17 обліковувалась за позивачем станом на 30.12.2016 року і виникла за період з 30.04.2013 року по 30.12.2016 року (арк. справи 44-45), а як вбачається зі зворотнього боку облікової картки платника податків за період з 31.12.2014 року по 31.12.2015 року, наявного в матеріалах даної справи, станом на 2.03.2015 року за ПП «В+К» вже обліковувалась заборгованість у розмірі 51 140,16 грн., яка включена до вимоги від 16.03.2015 року № 213-23, яка була предметом розгляду справи № 813/1495/15 (арк. справи 51-55).

З огляду на викладене суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що спірна вимога виставлена згідно несплачених податкових зобов'язань на іншу суму та з інших підстав, а ніж податкова вимога від 16.03.2015 року № 213-23, яка скасована постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у справі № 813/1495/15, відтак повторного виставлення суми боргу за скасованою податковою вимогою, до нової податкової вимоги відповідачем включено не було.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «В+К» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко