Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №812/1152/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №812/1152/17

провадження №К/9901/21469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1152/17

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, за участю третьої особи - Рубіжанського міського суду Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Свергун І. О., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Арабей Т. Г., суддів: Геращенка І. В., Міронової Г. М.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області, (далі - ТУ ДСА України в Луганській області), за участю третьої особи - Рубіжанського міського суду Луганської області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в період з 28 вересня 2015 року по 30 березня 2017 року на підставі пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів";

зобов'язати ТУ ДСА України в Луганській області здійснити нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди в період з 28 вересня 2015 року по 30 березня 2017 року на підставі п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В обґрунтування позову позивач зазначає, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року його призначено на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області.

Однак, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в окремих районах Луганської та Донецької областей в серпні 2014 року Ровеньківський міський суд Луганської області припинив свою роботу.

Позивач вказує, що на підставі пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі - ВККС України) ухвалено рішення від 09 квітня 2015 року № 16/зп-15, згідно з яким ОСОБА_1 було тимчасово прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

Позивач наголошує, що в силу пункту 34 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" він вважається прикріпленим до Рубіжанського міського суду Луганської області з 30 вересня 2016 року по 30 березня 2017 року, а тому має право на виплату суддівської винагороди в період з дня закінчення попереднього прикріплення 28 вересня 2015 року до дня прийняття рішення ВККС України про його відрядження до іншого суду або до дня спливу шестимісячного строку прикріплення, а саме 30 березня 2017 року.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою зобов'язання ТУ ДСА в Луганській області здійснити нарахування та виплату йому суддівської винагороди в період з 28 вересня 2015 року по 30 березня 2017 року на підставі пункту 34 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Свою касаційну скаргу мотивує необґрунтованим застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та рішення Ради суддів України № 11 від 04 лютого 2016 року, яке втратило чинність 30 вересня 2016 року, тобто з дня набрання чинності новою редакцією Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" від 18 жовтня 2013 року № 570/2013 ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Ровеньківського міського суду Луганської області.

На підставі наказу голови Ровеньківського міського суду Луганської області від 29 жовтня 2013 року № 40-о позивача зараховано до штату Ровеньківського міського суду Луганської області з 29 жовтня 2013 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", згідно з яким на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція (далі - АТО).

Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України "Про визначення територіальної підсудності справ" від 02 вересня 2014 року № 27/038-14 змінено територіальну підсудність справ, підсудних розташованим у районі проведення АТО місцевим загальним судам.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 тимчасово прикріплено до штату судів того самого рівня і спеціалізації відповідно в Донецькій та Луганській областях, що функціонують на території, підконтрольній українській владі, суддів, які подали заяви на переведення на роботу на посадах суддів до інших судів України з судів, які тимчасово знаходяться на неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, до прийняття рішення про їх переведення у встановленому законом порядку.

Пунктом 3 рішення Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 визначено, що головами відповідних судів видаються накази про тимчасове прикріплення таких суддів на підставі заяв суддів про прикріплення та штатних розписів.

Згідно з наказом ДСА України "Про визначення кількості суддів у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим" від 15 жовтня 2014 року № 133, виданому на виконання Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", збільшено кількісний склад місцевих загальних судів.

Так, 09 квітня 2015 року ВККС України ухвалено рішення № 16/зп-15, яким ОСОБА_1 прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

На виконання наведеного рішення головою Рубіжанського міського суду Луганської області видано наказ від 19 лютого 2015 року № 13-ос, згідно з яким ОСОБА_1 тимчасово прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

В подальшому, 28 вересня 2015 року головою Рубіжанського міського суду Луганської області видано наказ № 105-ос, яким ОСОБА_1 відкріплено від Рубіжанського міського суду Луганської області у зв'язку із закінченням 27 вересня 2015 року шестимісячного строку тимчасового прикріплення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, припинивши нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України.

Зазначена позиція була підтримана і Донецьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності припинення нарахування та виплат суддівської винагороди позивачу за період з 28 вересня 2015 року по 30 березня 2017 року.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11, до набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII) судді, які обіймали посаду в судах, які припинили роботу у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, були прикріплені до судів в іншій місцевості України та отримували суддівську винагороду відповідно до рішень Ради суддів України від 25 квітня 2014 року № 18 та від 23 грудня 2014 року № 76. Зокрема, судді місцевих загальних судів Донецької та Луганської областей були прикріплені відповідно до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Рубіжанського міського суду Луганської області.

З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2015 року ВККС України ухвалено рішення № 16/зп-15, яким ОСОБА_1 прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

Разом з цим головою Рубіжанського міського суду Луганської області видано наказ від 19 лютого 2015 року № 13-ос, згідно з яким ОСОБА_1 тимчасово прикріплено до Рубіжанського міського суду Луганської області.

Відповідно до пункту 10 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28 березня 2015 року та діяв до 30 вересня 2016 року, передбачено, що у разі якщо суд припиняє роботу у зв'язку із стихійним лихом, військовими діями, проведенням антитерористичної операції або іншими надзвичайними обставинами, суддя, який обіймає посаду в такому суді, може бути, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на строк не більше ніж на шість місяців прикріплений до іншого суду того ж рівня в іншій місцевості із збереженням за ним посадового окладу, але без відповідних доплат.

За такого правового врегулювання, виплата суддівської винагороди суддям, які призначені на відповідні посаді до судів, що припинили свою роботу у зв'язку з проведенням АТО, здійснюється лише в разі їх тимчасового (не більше, ніж на шість місяців) прикріплення до суду того ж рівня в іншій місцевості.

Так, 28 вересня 2015 року головою Рубіжанського міського суду Луганської області видано наказ № 105-ос, яким ОСОБА_1 відкріплено від Рубіжанського міського суду Луганської області у зв'язку із закінченням 27 вересня 2015 року шестимісячного строку тимчасового прикріплення.

Слід зауважити, що протягом часу прикріплення позивача до Рубіжанського міського суду Луганської області, зокрема, у період з 09 квітня 2015 року до 28 вересня 2015 року позивачу проводилась виплата суддівської винагороди без відповідних доплат, що підтверджується довідкою про доходи від 18 серпня 2017 року № 1384/17-13вих.

Починаючи з 28 вересня 2015 року, позивачу припинено нарахування та виплата суддівської винагороди.

В рішенні Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 визнано за необхідне здійснення невідкладних заходів для забезпечення гарантій незалежності суддів, які обіймають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, що припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, у тому числі стосовно прикріплення таких суддів до інших судів того ж рівня й спеціалізації в іншій місцевості та виплати їм суддівської винагороди.

Разом з цим наведеним рішенням визначено, що суддів місцевих загальних судів Луганської області, які були прикріплені до Рубіжанського міського суду Луганської області відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" та строк прикріплення яких закінчився, з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення, тимчасово прикріпити до цього ж суду.

Також визначено, що суддів судів Донецької та Луганської областей, які прикріплені рішеннями ВККС України відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" строк прикріплення яких не закінчився, тимчасово прикріпити до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області та Рубіжанського міського суду Луганської області відповідно з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення.

Відповідно до пунктів 2 - 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 прикріпленню підлягають судді, які:

подали заяви про переведення до іншого суду, які не розглянуті повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Верховною Радою України);

подали заяви про переведення до іншого суду та отримали рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

подали заяву про обрання суддею безстроково у зв'язку з закінченням строку повноважень та матеріали щодо цього питання, не розглянуті повноважними органами;

подали заяви про звільнення за власним бажанням або у відставку й заяви не розглянуті відповідними повноважними органами (Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вищою радою юстиції або Верховною Радою України);

перебувають у відпустках по вагітності та пологах, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до виходу на роботу або подання заяви про переведення до іншого суду.

Разом з цим, рішенням Ради суддів України від 08 квітня 2016 року № 29 визначено, що Рада суддів України у рішенні від 04 лютого 2016 року № 11 визнала за необхідне здійснення заходів забезпечення гарантій незалежності суддів, які обіймають штатні посади в місцевих загальних судах Донецької та Луганської області, які припинили свою роботу, а також суддів судів Автономної республіки Крим та міста Севастополя, у тому числі стосовно прикріплення таких суддів до інших судів того ж рівня й спеціалізації в іншій місцевості та виплати їм суддівської винагороди. У зв'язку з чим було прийнято рішення про тимчасове прикріплення вказаних суддів, строк прикріплення яких закінчився, до відповідних місцевих судів з дня, наступного за днем закінчення строку такого прикріплення.

Згідно з пунктом 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 дія цього рішення розповсюджується на виключний перелік суддів, які станом на дату набрання чинності цим рішенням не переведені на роботу до іншого суду.

Крім того, у пункті 1 рішення Ради суддів України від 08 квітня 2016 року № 29 роз'яснено, що дія рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 розповсюджується на суддів, які визначені у пунктах 2 - 5 цього рішення.

Аналіз наведених рішень Ради суддів України № 11 від 04 лютого 2016 року та № 29 від 08 квітня 2016 року дає підстави для висновку, що шестимісячний строк прикріплення, який дає право на збереження посадового окладу, пов'язується з моменту відновлення роботи суду, коли таке прикріплення припиняється, або ж з моментом переведення судді для роботи до іншого суду в передбаченому законом порядку.

У разі коли строк прикріплення судді до іншого суду спливає, а суд не відновив свою роботу, такий суддя втрачає статус прикріпленого, а отже й право на збереження за ним виплат в розмірі посадового окладу.

Можливість продовження виплати посадового окладу такому судді обумовлюється лише прийняттям нового рішення щодо його прикріплення до іншого суду, та виданням відповідного наказу головою суду, до якого суддя буде прикріплений.

Тобто, чинним законодавством не передбачено постійної виплати суддівської винагороди суддям, які не прикріплені до відповідних судів України та не відносяться до категорій, що визначені у пунктах 2 - 6 рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11.

З матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 звертався до ВККС України із заявою про переведення до іншого суду, однак відкликав свою заяву 12 травня 2015 року.

При цьому із заявою про рекомендування для обрання на посаду судді безстроково позивач не звертався.

З листа Рубіжанського міського суду Луганської області від 21 лютого 2017 року № 01-09/23/17вих. вбачається, що останній повідомляв ТУ ДСА в Луганській області про те, що на час набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" ОСОБА_1 був відкріплений від Рубіжанського міського суду Луганської області відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" у зв'язку із закінченням шестимісячного терміну тимчасового прикріплення. Документи, необхідні для тимчасового прикріплення до Рубіжанського міського суду Луганської області на підставі рішення Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 11 суддею Фоміним О. В. не надавались.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, припинивши нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законами України, оскільки факт відсутності заяви про переведення до іншого суду свідчить про втрату у позивача, починаючи з 28 вересня 2015 року, статусу прикріпленого судді, що, в свою чергу, не надає права на виплату суддівської винагороди.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець