Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №814/380/17

адміністративне провадження №К/9901/34739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області до Південного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Гордієнко Т.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Шеметенко Л.П., суддів Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області від 25 січня 2017 року №15-14-04-18/334 «Щодо усунення порушень законодавства».

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року замінено позивача у справі - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва його правонаступником - Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області. Здійснено заміну неналежного відповідача - Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на належного - Південний офіс Держаудитслужби.

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року - без змін.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги від 25 січня 2017 року №15-14-04-18/334.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального права. У касаційній скарзі вказано про те, що Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області оскаржує вимогу відповідача в частині зобов`язання відкоригувати роботу і виконання цієї вимоги позивачем може призвести до зростання соціальної напруги у суспільстві, на що суди попередніх інстанцій належної уваги не звернули та необґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

IV. Позиція інших учасників справи

8. Південним офісом Держаудитслужби подано письмове заперечення на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року касаційну скаргу відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.).

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 січня 2020 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 30 січня 2020 року прийнято до провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 20 березня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Відповідно до пункту 2.6 Плану контрольно-ревізійної роботи Держаудитслужби України на ІV квартал 2016 року посадовими особами відповідача у період з 03 жовтня 2016 року по 26 грудня 2016 року проведено планову виїзну ревізію використання коштів, передбачених Пенсійному фонду України на дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України для виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2016 року.

14. Актом ревізії від 26 грудня 2016 року №15-14-24/11 встановлені порушення законодавства, які в ході перевірки позивачем не усунуті.

15. З метою корегування роботи та приведення її у відповідність з вимогами чинного законодавства відповідач 25 січня 2017 року пред`явив начальникові Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва вимогу №15-14-04-18/334, якою вимагав усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку - встановлено фінансові порушення, що призвели до збитків внаслідок перерахування пенсійних виплат на підставі недостовірних документів (втрачених паспортів), фактичного проживання пенсіонера за кордоном та померлій особі, з яких не усунуто порушень у загальній сумі 825532,91 грн.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

16. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2939-XII).

17. Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю), який у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України (стаття 1 Закону №2939-XII).

18. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

19. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (частина друга статті 2 Закону №2939-XII).

20. Згідно з пунктами 1, 7, 10 статті 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

21. Частиною другою статті 15 Закону №2939-ХІІ установлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

22. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

24. Вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

25. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

26. Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

27. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі №826/2525/15, від 07 лютого 2020 року в справі №803/634/17, від 14 лютого 2020 року в справі №825/3661/15-а та від 05 березня 2020 року в справі №810/465/16 і Суд не вважає за необхідне відступити від цих висновків.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, заявлено позовну вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги від 25 січня 2017 року №15-14-04-18/334, у якій поставлено питання про усунення у строк до 25 лютого 2017 року порушень, що призвели до збитків на загальну суму 825532,91 грн.

29. Тобто, відповідачем в оскаржуваній вимозі вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

30. Оскільки оскаржуваною вимогою позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 25 січня 2017 року №15-14-04-18/334.

31. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій.

32. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IХ. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року в справі №814/380/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко