Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №804/6102/16

провадження №К/9901/22501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Юрко І .В. (головуючий), Гімона М. М., Чумака С. Ю.

І. Суть спору

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (надалі також ГУНП, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 15 лютого 2016 року № 369 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1.».

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує протиправністю оскаржуваного наказу, стверджуючи, що він не вчиняв жодних дисциплінарних проступків, не порушував трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконував та виконує свої посадові обов'язки, а тому такий наказ відповідача належить скасуванню. Позивач наполягав на тому, що 19 січня 2016 року він упав і отримав ушкодження обличчя, після чого звернувся за медичною допомогою.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 працює на посаді слідчого в Слідчому управлінні (СУ) ГУНП.

5. Так, 19 січня 2016 року від заступника начальника відділу СУ ГУНП на ім'я заступника начальника слідчого управління ГУНП надійшов рапорт про відсутність на службі протягом робочого дня без поважних причин слідчого СУ ГУНП Козинця Р. М.

6. За фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 згідно з наказом ГУНП від 28 січня 2016 року № 184 призначено та проведено комісією службове розслідування, за результатами якого 11 лютого 2016 року складно висновок.

7. Установлено, що слідчий ОСОБА_1. 19 січня 2016 року був відсутній без поважних причин на службі. З цього приводу ОСОБА_1 надав пояснення, в яких зазначив, що 19 січня 2016 року він повертався з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та впав і отримав ушкодження обличчя. Після цього незнайомий йому чоловік на своєму автомобілі відвіз його до м. Новомосковська, де він звернувся за медичною допомогою до міської лікарні. Про причини відсутності на робочому місті він не повідомляв безпосереднього начальника, оскільки у нього зламався телефон, а після приїзду додому заснув і проспав до 22:00 години.

8. Під час службового розслідування здійснено перевірку доводів ОСОБА_1 щодо виконання ним 19 січня 2016 року службових обов'язків, які не знайшли свого підтвердження. Комісією по проведенню службового розслідування також враховано те, що ОСОБА_1 неодноразово порушував службову дисципліну: 14 листопада 2015 року його було відсторонено від несення служби охорони громадського порядку на виборчій дільниці у зв'язку з тим, що він мав ознаки алкогольного сп'яніння; 10 грудня 2015 року був відсутній на службі без поважних причин.

9. Наказом т.в.о. начальника ГУПН від 15 лютого 2016 року № 369 за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось у порушенні розпорядку дня слідчого СУ ГУНП, а саме відсутність на службі 19 січня 2016 року більше 5 годин без поважної причини, слідчому СУ ГУНП підполковнику поліції ОСОБА_1 оголошено догану.

10. За змістом указаного наказу порушення службової дисципліни ОСОБА_1 стало можливим через особисту недисциплінованість і свідоме порушення загальноприйнятих норм поведінки на службі та в побуті, а також слабкого контролю за підлеглими з боку керівництва відділу СУ ГУНП.

11. Уважаючи протиправним притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду.

12. В матеріалах справи наявна досліджена судами копія довідки голови лікарського-консультативної комісії № 1 Комунального закладу «Новомосковська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради від 26 січня 2016 року (надалі - Довідка від 26 січня 2016 року), згідно з якою ОСОБА_1 звернувся до травматолога 19 січня 2016 року та йому встановлено діагноз забите садно лобу та носу.

13. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що 19 січня 2016 року він повертався з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та коли переходив вул. К.Лібкнехта впав і отримав ушкодження обличчя. Після цього незнайомий йому чоловік на своєму автомобілі відвіз його до м. Новомосковська, де він звернувся за медичною допомогою до міської лікарні. Про причини відсутності на робочому місті він не повідомляв безпосереднього начальника, оскільки у нього зламався телефон, а після приїзду до дому він заснув та проспав до 22.00 години.

14. Також апеляційний суд установив, що відповідно до топографічних даних відстань від вул. К.Лібкнехта (на теперішній час М.Грушевського) в м. Дніпропетровську до ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» складає 2,6 км, подолати яку пішки можливо за півгодини, а на автомобілі за 5 хвилин, у той час як відстань від вул. К.Лібкнехта (на теперішній час М.Грушевського) в м. Дніпропетровську до КЗ «Новомосковська центральна міська лікарня» ДОР» складає 33 км, яку позивач подолав на автомобілі майже за півтори години, оскільки звернувся до травмпункту КЗ «НЦМЛ» ДОР» близько 14:20 год.

15. Проаналізувавши копію наданого на виконання ухвали суду апеляційної інстанції журналу реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру травматологічного кабінету діагностичного центру КЗ «НЦМЛ» ДОР» за 19 січня 2016 року апеляційний суд установив, що запис за порядковим номером « 162 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ушибл. ссадина лба и носа» зроблена поза полем, що належить для запису, іншим почерком, відмінним від того, яким заповнені інші сторінки журналу, але збігається з почерком, яким заповнена Довідка від 26 січня 2016 року), порядкові номери виправлені та зазначені виправлення не оговорені та не засвідчені.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2016 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ ГУНП від 15 лютого 2016 року № 369 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1.».

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із недоведеності складу дисциплінарного проступку, а саме вини позивача у порушенні трудової дисципліни, що виявилась у відсутності на робочому місці. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на Довідці від 26 січня 2016 року.

18. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 березня 2017 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

19. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував обґрунтованістю притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з оскаржуваним наказом. При цьому суд апеляційної інстанції поставив під сумнів достовірність Довідки від 26 січня 2016 року, а також зауважив на непослідовності та непереконливості пояснень ОСОБА_1 щодо подій 19 січня 2016 року.

20. Окремою ухвалою від 28 березня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд довів до відома голови Дніпропетровської обласної ради про виявлені порушення з боку працівників травматологічного кабінету діагностичного центру Комунального закладу «Новомосковська центральна міська лікарня» Дніпропетровської обласної ради, допущені при внесенні до журналу реєстрації нещасних випадків невиробничого характеру травматологічного кабінету діагностичного центру КЗ «НЦМЛ» ДОР» запису про звернення ОСОБА_1 та видачі йому відповідної довідки.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

22. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на безпідставності оскаржуваного наказу з огляду на відсутність у його діяннях складу дисциплінарного проступку.

23. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

V. Нормативне регулювання

25. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у відповідній редакції; надалі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у відповідній редакції; надалі - Дисциплінарний статут) та іншими нормативно-правовими актами.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

28. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

29. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

30. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

31. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

33. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

34. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

35. Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

36. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (частина третя статті 70 вказаного Кодексу).

VІІ. Висновки Верховного Суду

37. Аналіз статей 1, 2 Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку про те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

38. Передбачена в адміністративному процесі презумпція вини суб'єкта владних повноважень (обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності) не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

39. Суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного суду про непослідовність та непереконливість доводів і пояснень позивача у їх сукупності щодо подій 19 січня 2016 року, а також зазначає, що з огляду на встановлені обставини справи Довідка від 26 січня 2016 року не може бути визнана допустимим доказом.

40. Таким чином, оскільки доводи позивача, покладені в основу позову, зокрема щодо об'єктивності причин його відсутності на робочому місці 19 січня 2016 року, спростовані під час судового розгляду, а суди не встановили процедурних порушень з боку ГУПН під час проведення службового розслідування та видання наказу про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

41. Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки фактичних обставин справи.

42. Натомість Верховний Суд діє на підставі статті 341 КАС України, частини перша та друга якої закріплюють, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції з ухваленням рішення про відмову в позові.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІІI. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 804/6102/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич