Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2019 року у справі №320/6849/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №320/6849/18

адміністративне провадження №К/9901/26066/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Шипуліної Т. М., Гусака М. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 (головуючий суддя - Кузьменко В. В., судді - Ганечко О. М., Шурко О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі по тексту - позивач, Товариство, ТОВ "Аніка") звернулося з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.05.2018 №1888/10/10-13-11-02, зобов'язання прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за квітень 2018 року з додатками та доповненнями до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих документів 15.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами, що Товариство подало до ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року, яка не була прийнята з тих підстав, що Товариство не є платником цього податку, а тому не повинно подавати таку податкову звітність. Позивач вказує, що податкову декларацію подав із зазначенням усіх обов'язкових для неї реквізитів та за формою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Перелік підстав для відмови у прийнятті податкової декларації є вичерпним, серед яких немає такої підстави як відсутність у особи, яка подає декларацію, статусу платника ПДВ. До того ж, згідно з нормами чинного податкового законодавства під час вирішення питання про прийняття податкової декларації питання про стан платника податків не досліджується.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення від
15.05.2018 №1888/10/10-13-11-02, зобов'язано Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію прийняти одержану від позивача податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - квітень 2018 року (з додатками та доповненнями) з відображенням в інформаційних базах Державної фіскальної служби України відомостей з цих поданих документів як поданих 15.05.2018.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за квітень 2018 року відповідає законодавчо встановленим вимогам, а норми Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) не містять приписів про відмову у прийнятті податкової декларації з підстав, що особа, яка подає декларацію, не є платником ПДВ (щодо цієї особи реєстрація платником ПДВ анульована).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 апеляційну скаргу ОДПІ задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог вмотивований тим, що податкова звітність з ПДВ має подаватися виключно у електронній формі, за виключенням випадку, коли контролюючий орган в односторонньому порядку розірвав договір про електронний обіг документів, та виключно платником ПДВ. З огляду на анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

ТОВ "Аніка" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається, зокрема на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №810/2420/17, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов Товариства, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації ТОВ "Аніка" платником ПДВ.

Відтак, вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у прийнятті податкової декларації.

Відповідач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу позивача.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Аніка" 21.11.2005 було зареєстровано платником ПДВ за індивідуальним податковим номером 330779910135, про що Товариству 21.11.2005 було видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з №13854392.

15.05.2018 Товариство подало до ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року разом з додатками та доповненнями.

Листом від 15.05.2018 №1888/10/10-13-11-02 ОДПІ повідомлено позивача про анулювання його реєстрації платником ПДВ з 16.12.2016, у зв'язку з чим відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК Товариство не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ.

Згідно з положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами пункту 49.9 встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За правилами пункту 48.3 статті 48 ПК податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідачем не заперечується відповідність поданої позивачем декларації з ПДВ за квітень 2018 року наведеним законодавчим вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів. Єдиною підставою для відмови контролюючого органу у прийнятті вказаної податкової звітності позивача стало анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ.

Застосовуючи наведені норми, суд першої інстанції правильно вказав, що прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов'язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату подання податкової декларації за квітень 2018 року позивач оскаржив рішення ОДПІ про анулювання його реєстрації платником ПДВ до суду. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від
14.05.2018 у справі №810/2420/17, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення ОДПІ від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість. Цим рішенням відновлено статус Товариства як платника ПДВ з дати анулювання реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки рішення про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ є неправомірним з моменту його прийняття, породжені ним юридичні наслідки є нікчемними, а тому у ОДПІ не було правових підстав не прийняти податкову декларацію, подану Товариством.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі і дав їм юридичну оцінку у відповідності з нормами матеріального права. З огляду на це у суду апеляційної інстанції не було передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 скасувати.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Т. М. Шипуліна

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду