Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №804/15389/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа № 804/15389/15

адміністративне провадження № К/9901/31113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 (суддя Чорна В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (головуючий

cуддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Уханенко С.А.)

у справі № 804/15389/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Трансмаш» (далі - ПАТ «Трансмаш») звернулось до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0000784002, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині загальної суми 210 273 грн., за основним платежем у розмірі 140 182 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 70 091 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС) (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби) оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), порядку заповнення податкової звітності, адже ПАТ «Трансмаш» безпідставно завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «УКРТЕС» за березень 2015 року на суму 140 182 грн., у зв'язку з відображенням в податкових деклараціях з ПДВ суми нереального придбання і суми податкового кредиту при відсутності права на це згідно податкових накладних оформлених з порушенням. Проведеною податковим органом перевіркою не підтверджено факт придбання позивачем товару від контрагента-постачальника ТОВ «УКРТЕС» з причин невідповідності наданих первинних документів (видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур) встановленій для цих документів формі складання, відсутністю обов'язкових для заповнення реквізитів, які б засвідчували факт товарності здійснених господарських операцій.

Таким чином, відповідач зазначає, що встановлено нереальність (безтоварність) господарських операцій з придбання/поставки ідентифікованого товару відповідно до положень ГПК та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних (безтоварних) господарських операцій з одержанням (придбанням) товару - неправомірно складено відповідні первинні документи, в тому числі дефектні, зокрема, накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, щодо цих операцій та вчинено порушення вимог податкового законодавства.

А тому, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не була надана належна правова оцінка матеріалам справи, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0000784002 винесено правомірно та не підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ПАТ «Трансмаш» перебуває на податковому обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС, в тому числі, як платник податку на додану вартість.

На підставі наказу від 03.09.2015 № 217 та направлень на перевірку від 03.09.15 № 113/28-01-40-02 та № 114/28-01-40-02, виданих СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Трансмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «УКРТЕС» у березні 2015 року, ТОВ «Слалом ЛТД» у квітні 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.09.2015 № 101/28-01-40-02-04832737.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України по взаємовідносинам з ТОВ «УКРТЕС», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, в тому числі за березень 2015 року на суму 140 182 грн.

Позивачем на зазначений акт перевірки подані письмові заперечення від 06.10.2015, в свою чергу відповідач листом від 12.10.2015 № 10292/10/28-01-40-02-16 повідомив ПАТ «Трансмаш» про правомірність висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 № 0000784002, яким позивачу, в тому числі, збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 210 273,00 грн., з яких за основним платежем 140 182,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 091,00 грн, яке позивачем оскаржено до суду в цій частині.

Обґрунтовуючи свою позицію СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС посилалась на обставини, що проведеною перевіркою не підтверджено факт придбання позивачем товару від контрагента-постачальника ТОВ «УКРТЕС» у зв'язку з невідповідністю наданих первинних документів (видаткових та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур) встановленій для цих документів формі складання, відсутністю обов'язкових для заповнення реквізитів, які б засвідчували факт товарності здійснених господарських операцій, невідповідністю даних журналів реєстрації в'їзду автомобільного транспорту на територію ПАТ «Трансмаш» даним, зазначеним в товарно-транспортних накладних на товар, що унеможливлює встановлення транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, та маршруту транспортування вантажу. У зв'язку із встановленими порушеннями, податковий орган прийшов до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «УКРТЕС» у березні 2015 року на суму 140 182 грн.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між ПАТ «Трансмаш» та ТОВ «УКРТЕС» було укладено договір поставки від 05.03.2015 № 05.03(м), згідно умов якого, ТОВ «УКРТЕС» (постачальник) зобов'язувалось поставити на користь ПАТ «Трансмаш» (покупець) товарно-матеріальні цінності згідно специфікацій до договору.

На виконання договору ТОВ «УКРТЕС» у березні 2015 року поставлено на адресу позивача запчастини в асортименті, зазначеному у специфікації до договору поставки, що підтверджено податковими та видатковими накладними на товар, рахунками-фактурами платіжними дорученнями. Транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 25.03.2015, подорожнім листом на автомобіль від 25.03.2015, технічним паспортом на зазначений транспортний засіб, документами, що підтверджують трудові відносини водія, який здійснював вказане перевезення, з ПАТ «Трансмаш».

Використання зазначених товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ПАТ «Трансмаш» не суперечить виду господарської діяльності позивача, яка пов'язана з виробництвом залізничного рухомого складу, а також ремонтом і технічним обслуговуванням залізничного рухомого складу

Придбання зазначених запчастин обумовлено наданням послуг з капітального ремонту другого етапу колійних машин ПМГ ДП «Придніпровська залізниця» (ВСП «Синельниківська дистанція колії» ПЧ-6), (ВСП «Мелітопольська дистанція колії» ПЧ-4) відповідно до договору від 24.11.2014, згідно умов якого виконавець (ПАТ «Трансмаш») протягом 2014-2015 років зобов'язується надати послуги з капітального ремонту спеціального рухомого складу.

Разом з цим, висновки податкового органу про непідтвердження вчинення позивачем господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «УКРТЕС», зумовлено відсутністю окремих реквізитів у наданих до перевірки первинних документах, зокрема, печатки підприємства та підпису уповноваженої особи на видаткових накладних та рахунках-фактурах; повних адрес підприємства-постачальника та підприємства-покупця товару, кількості місць вантажу та відповідальної особи у товарно-транспортній накладній; невідповідності даних журналу реєстрації в'їзду автомобільного транспорту на територію ПАТ «Трансмаш» даним, зазначеним в ТТН на товар; відсутності складських приміщень у контрагента-постачальника ТОВ «УКРТЕС»; встановлення невідповідності у кількості відвантаженої на склад позивача продукції з кількістю, зазначеною в актах списання на ремонт колійних машин ПМГ.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням факту виконання договору поставки від 05.03.2015 № 05.03(м) у березні 2015 року є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а саме: копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних на товар, товарно-транспортна документація, які складені у відповідності до зазначених вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та узгоджуються з іншими документами, дослідженими судами попередніх інстанцій, а саме відомостями щодо оприбуткування та використання поставленого товару у власній господарський діяльності.

На підтвердження оприбуткування та використання поставленого товару у власній господарський діяльності в матеріалах справи містяться акти від 26.11.2014 на завдання у капітальний ремонт колійної машини; акти від 31.03.2015 здачі-приймання послуг з другого етапу капітального ремонту колійної машини ПМГ № 214 та від 31.05.2015 здачі-приймання послуг з другого етапу капітального ремонту колійної машини ПМГ № 389; кінцеві відомості дефекації, калькуляцію планових затрат на капітальний ремонт машини ПМГ-1у, розшифровку вартості матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і послуг сторонніх організацій на капітальний ремонт колійної машини ПМГ-1у, картки складського обліку матеріалів, з яких вбачається переміщення та відпуск придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором від 05.03.2015 № 05.03(м); акти списання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, встановлена податковим органом невідповідність у кількості відвантаженої на склад позивача продукції з кількістю, зазначеною в актах списання на ремонт колійних машин ПМГ обумовлюється невідповідністю спірного податкового періоду, що є предметом перевірки податкового органу (березень 2105 року) та періодом (2014-2015 років), протягом якого позивач надавав послуги з капітального ремонту другого етапу колійних машин ПМГ ДП «Придніпровська залізниця» (ВСП «Синельниківська дистанція колії» ПЧ-6), (ВСП «Мелітопольська дистанція колії» ПЧ-4) відповідно до договору від 24.11.2014 № ПР/П-141124/НЮ.

Надані позивачем до перевірки документи, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, в цілому відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виявлення податковим органом окремих незначних недоліків у їх складанні не може тягнути їх невизнання як первинних документів. Оцінка таким документам повинна надаватись у сукупності з оцінкою інших документів, зокрема, відомостей щодо оприбуткування та використання поставленого товару у власній господарський діяльності.

Податкові накладні, виписані ТОВ «УКРТЕС», надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення ПАТ «Трансмаш» сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Також, роблячи висновок про нереальність здійснених господарських операцій із зазначеним контрагентом, відповідач посилається на відсутність у контрагента-постачальника ТОВ «УКРТЕС» складських приміщень, що підтверджується доповідною запискою головного державного ревізора-інспектора сектору моніторингу адміністрування ПДВ, у якій останній зазначає про відсутність складських приміщень ТОВ «УКРТЕС» за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оформлення результатів фактичної перевірки місцезнаходження платника податків без складання відповідного акту з його реєстрацією у спеціальному журналі, який ведеться структурним підрозділом податкового органу, є порушенням порядку проведення перевірки, встановленого відомчим наказом ДФС України. Зазначена доповідна записка датована 18.09.2015, вихід за юридичною адресою ТОВ «УКРТЕС» представником податкового органу здійснено пізніше, ніж дата поставки товару, зазначена у товарно-транспортній накладній від 25.03.2015.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Жодних інших обставин для невизнання первинних документів ПрАТ «Трансмаш» для врахування господарських відносин позивача з ТОВ «УКРТЕС» за березень 2015 року у акті перевірки не наведено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду